Squirreldom Philosophy

...love profusion...

2011-11-05T14:28:00.000+02:00

З Днем народження, Лисиця!

2011-11-05T00:00:00.000+02:00

4 роки

2011-10-31T02:15:00.001+02:00

Покласти щастя в банку

2011-09-29T18:37:00.006+03:00

Моя бабуся консервувала варення. Відкриваєш взимку і солодкий поцілунок літа торкається твоїх губ. А за вікном завірюха...

Я консервую любов. Почекаю і потім буду діставати з полички, відчувати її свіжий подих і радіти. І тоді не так страшно, і не так холодно...

Головне - перший крок

2011-09-08T18:58:00.005+03:00

Найкращий спосіб подолати страх - це почати робити. Відкрити Exel, взяти в руки дошку для серфу, сісти за кермо незнайомого авто, забрести в закинутий блог і довго не думаючи надрукувати перші слова.... Головне сказати собі впевнено: "Не вийде, і що? Та нічого...нічого ж не зміниться, якщо не вийде". А якщо вийде...ні, про це краще не думати, просто робити - рахувати, плисти, тиснути на газ, друкувати... І нехай буде, що буде - головне ж перший крок!

2011-06-26T14:35:00.001+03:00

Щоб отримати максимальний ефект за мінімальний час потрібно зробити найголовніше - СКОНЦЕНТРУВАТИСЬ лише на тому, що робиш (а не писати замітки в блог...:)

2011-04-11T15:56:00.001+03:00

Відчуваю себе безладно щасливою!

Якщо б я писала російською, то вийшло б приблизно наступне:

"Ощущаю себя безпорядочно (непорядочно?) счастливой"

Subject: Як вимерзли білки

2011-02-14T20:24:00.004+02:00

Тварини,

Сьогодні почалось моє життя без машини. 5 років за кермом і повна дезорієнтація в часі та просторі метро-маршруткової реальності. Але навіть незважаючи на -15, я вже відчуваю не лише мінуси пересування на своїх двох, але й купу приємних дрібниць. Якщо застосувати правильний позитивний підхід, то на кожну тезу знайдеться своя антитеза.

А!!! Холодно п….ц!!!!!
ЗАТЕ: можна пропускати ранкову зарядку. В маршрутці гарантований фітнес, в метро – трекінг, по дорозі до офісу – біг з перешкодами. І я в чудовій фізичній формі! Свіже морозне повітря допомагає оновленню клітин та гарній циркуляції крові (щось типу того).

Чого моя сумка така важка?
ЗАТЕ: хм, здається, я вже рік ношу в ній лосьйон для засмаги, 4 записники, 50 дисконтних карток і прочитану ще восени книжку … Тотальна чистка сумки! Скажу «ні» всякій фігні

Працюю на набойки для черевичків
ЗАТЕ: думаю в 100 євро я вкладусь, бо це був мій бюджет на пальне J Прощавайте замшеві черевички, шнуровані чобітки і 15 сантиметрові підбори. Білка виходить на стежину цивільного транспорту в модних чоботах на тракторцях!!! До речі, корисно, щоб не було раптом варикозного розширення судин чи ще якої напасті.

Чого дорога на роботу така довга? 45 хв?!
ЗАТЕ: бадьора та активна залітаю із спізненням в 20 хвилин. Кава – прекрасна! Так є ж що нею гріти, не те, що коли за 10 хвилин доїхала і навіть нюхнути повітря не встигла. А книжки, книжки!!! Їдеш собі, по сторонам не дивишся і читаєш – краса! І взагалі – приходиш на роботу вже в повній бойовій готовності – стільки всього вже відбулось вранці!!

І ще. Я принципово виклала з сумки окуляри. Сіла сьогодні в метро не в тому напрямку, нічого – повернулась. Зате очі треную.

Людоньки!!! Хочу машину!!! Продала – тепер доведеться купити хутряні штанці на заміну, бо хвіст мерзне.

Ваша

2011-01-21T13:24:00.001+02:00

Знайомтесь - це я, Білка. Хвіст є. Просто заховала. Холодно у нас зараз.

Водоспад попереду

2011-01-09T11:21:00.002+02:00

Новий рік почався, а я цього майже і не відчула. Стан душі збалансований і гармонійний. Зазвичай під новий рік я задумуюсь, чого досягла, а що ще попереду. І, по-правді кажучи, думати частенько доводиться напружено. А зараз якось все просто . Мої плани та бажання самі собою вилились на листочок та вклались у пунктики. Після цього новий рік відчувся як невеликий річковий поріг. Поки я ще не зрозуміла, чи це гарно, але відчуття всередині якесь правильне. Коли знаєш, що попереду водоспад, про пороги вже не так задумуєшся…

Карта бажань

2010-12-26T00:29:00.002+02:00

Сьогодні ми зібрались дівчачою компанією проводжати старий рік. І не просто випити вина та з’їсти хамона із креветками, але й зробити важливу справу. Як каже наша подруга – «візуалізуйте свої бажання і буде вам щастя». Для «візуалізації» було зібрано чималу кількість глянцю. Одразу ж стало зрозуміло, що картинки із студентками, бізнес-школами та краєвидами учбових установ я там не знайду. Всі читають Vogue, Elle, Cosmopoliten, тому на наших «картах бажань» у великих обсягах красуються бруліки, сумки, океани з пальмами та варіації на тему кама сутри. У незрозуміло звідки вигулькнувшому Forbes знайшли Домагарова із двома собаками та будинком у Підмосков'ї. Ніхто собі не взяв…
Хочете, щоб наступного року всі ваші бажання збулись? Робіть так:
- Збираєте всі журнали з гарними картинками
- Листаєте і вирізаєте все, що сподобалось
- Ліпите на ватман
- Все. Віш-ліст готовий. Тепер цю красу на стінку в туалеті і щоденна медитація гарантує довготерміновий ефект.
Але це ще не все. Підкріпити емоції потрібно фактами. Список із 40 бажань-цілей на наступний рік і готово! Тільки я вас прошу – будьте конкретнішими і обережнішими у ваших бажаннях, бо збувається 50%, перевірено… Список звертаєте і ховаєте в найпотаємніше місце. Протягом року бажано час від часу про нього згадувати, перечитувати і викреслювати те, що збулось.
А у вас є «карта бажань»?

2010-12-18T23:59:00.002+02:00

Я не шкодую за минулим, тому що у мене є майбутнє.

Грілка

2010-12-05T20:02:00.002+02:00

Дочка мене питає:

- Мама, а куди ми їдемо

- В солярій загорати

Приходимо в салон, двері в солярій відкриті, там стоїть апарат в людський зріст. Яся зазирнула і питає потім:

- Мама, так оце і є твоя грілка?

Ми з співробітницею реготали.

La ardilla / Білка

2010-11-30T19:53:00.009+02:00

Сьогодні моя професора з іспанської мови зробила мені подарунок - смішний вірш про білку! Дуже філософський. Про свободолюбивих тварин, до яких я долучаю і себе. Вірш написаний іспанською про мексиканську білку автором з романтичним іменем Amado Nervo, який народився в Мексиці, все життя прожив у Мадриді, а помер ще на початку минулого століття в Монтевідео (яка ж назва, ви лише вимовте це слово!), що в Уругваї...

Не переживайте - письменниця я чи де? Для більчачих пошановувачів я зробила літературний переклад українською:)

La ardilla corre
La ardilla vuela
La ardilla salta
Como locuela.

- Mamá, la ardilla
¿No va a escuela?
- Ven, ardillita,
tengo una jaula
que es muy bonita
- No, yo prefiero
mi tronco de árbol
y mi agujero.

*****************

Білка працює

Білка літає

Як навіжена

По гілках скакає

- Мама, чи білка ходить до школи?

- Йди-но сюди, у мене для тебе є клітка прекрасна

- Ні, я не хочу, бо маю свій дім
тепле дупло є світом моїм

Трамвайчик

2010-11-27T11:49:00.005+02:00

Тук-тук…Маленький трамвайчик гуркотить звивистою колією на краю континенту. Осінь посеред літа. Він виборює свій шлях, пробираючись крізь море шуршавого листя. Сотні разів на день неподалік від маленького раю на зеленій горі. Цукрові будиночки з біло-синіми кахлями, заховані садочки, дерева посаджені в минулому столітті . Тук-тук…їде він своїм знаним до кожного комочка маршрутом.

Шух-шух…Ми їдемо в паралельному житті. Для трамвайчика ми лише нова чорна точка в полі його бокового зору. Але у нього сьогодні своє завдання – розібратись із несподіваним листям. А у мене сьогодні день народження. Притуляюсь скронею до вікна. Тут, у цих будиночках, живуть люди. Вранці вони їдять хрусткі мюслі із молоком, а може смажать яєчню. Щодня долають кілометри, щоб потрапити на роботу, а може їх робота – це той маленький готельчик, який щойно промайнув привітною посмішкою… А на вихідних вони беруть книжки і йдуть читати їх у той затишний вічнозелений парк на самісінькій горі. Вони дивляться телевізори і думають, що живуть у 21 столітті, в якому поскрипують старенькі трамвайчики.

Я п’ю каву на своїй київській кухні . В ефірі Jamiroquai, Blue Sky. Сьогодні вже не літо, і скоро перший день зими. В Києві перший сніг, а той трамвайчик трудиться десь в паралельному житті. Жителі маленького середньовічного містечка поїдають ранкові мюслі, щоб зустріти новий суботній день у парку на горі. А я вже в двадцяте слухаю Blue sky…That’s where I am going!

Правила плавального руху

2010-11-17T22:31:00.004+02:00

Вдох-видох, вдох-видох, вдох-видох - бух…б…я…ух…боляче… басейн явно не місце для обговорення подій минувшого дня. Збили хвилю, поставили синець, пливу далі. Вдох-видох. А сама думаю - на воді, як на трасі. Є учасники плавального руху, є розмітка, є потік, а ще є - майстри, дятли, дєвачкі, тетки, дол…би…, шумахери… Тільки немає звуку клаксонів, а не завадило б, а то шлеп ластою якось не зовсім гуманно. Мені здається, що плавальна доріжка дуже схожа на трасу. А якщо так, то мають існувати і правила плавального руху. Я б запровадила наступні:

Правило 1. Це дорога з двома полосами і двостороннім рухом. На зустрічну тут для обпливу виходять, а не тому що море широке.

Правило 2. Для «У», «Туфельок» та «Baby on board» - крайньо-права полоса і проходження курсів Гудіні.

Правило 3. Зависнути на «буйку» посередині доріжки – все одно що зупинити на аварійці в 2 полосі на Південному мосту в час-пік і поправляти макіяж. Хвалитись гумовими шапками – в душову.

Правило 4. Приємно в жаркий серпневий день зайти по пояс в океан і поділитись своїми почуттями з коханим. Не дуже приємно обпливати чергову парочку, яка порушила Правило 1, 2 і 3. Коханців – в ліжко, подружок – в бар, доріжку – білкам.

Тепер питання в тому як навчити цим правилам люд? Пропоную вручити пам’ятку тій пишній тітонці з роздягалки, з якою я (чи не єдина) весело вітаюсь, а вона щасливо мені пропонує найкращу шафку. Володарка душових кабін полюбляє виголошувати патетичні промови – «Девочки, купальники сняли, перед басейном душ приняли, я сей час все проверю, туфли в пакет….» Така точно не проштрафиться, правила запливу розтлумачить із всією відповідальністю

2010-11-15T18:10:00.001+02:00

Чим менше речей, тим менше відчуваєшсебе заручником того місця, де вони знаходяться...

Зверху чи знизу?

2010-11-15T16:46:00.005+02:00

«Зверху» чи «знизу»? Це питання мене непокоїть. Я завжди роблю «знизу» (варіант А). Для мене очевидно – так зручніше. Але чомусь більшість людей хочуть «зверху». Питання «чому» мене муляє вже давно. І особливо воно набирає гостроти кожного разу, коли я десь бачу «зверху», і коли щоразу я переставляю дома так, щоб було «знизу». Коли туалетний папір заправлений «зверху», то хвостик часто рветься і губиться (до речі, всі вважають навпаки, але я ж перевіряла!). І все одно в інструкціях тисяч ресторанів, готелів, барів написано «вішати туалетний папір хвостиком «зверху». Погоджусь, що в готелях з тих верхніх хвостиків хоча б трикутнички гарні виходять, а всі решта чому «зверху» вішають?..

Коли шукала картинку, щоб проілюструвати цю дилему, то зрозуміла, що таулетне питання архіактуальне і непокоїть сотні людей у різних куточках земної кулі. Туалетні дослідники пишуть цілі наукові трактати, відшукують причинно-наслідкові зв’язки і обгрунтовують позицію «зверху» специфікою людського зору.

І все ж, зверху чи знизу?

Білка-випробувачка туалетного паперу

2010-11-15T16:02:00.002+02:00

Коли чогось дуже хочеться і це щось наближається, то "треба" стає "давай-давай".

Виростають крила, машини миються з радістю, шини міняються не моргнувши оком, бігаєш по магазину як дурна і радієш кожному моменту. У мене таке було в четвер:)

Моя білка!

2010-11-07T21:09:00.012+02:00

У мене є персональна БІЛКА! І вона живе біля мого будинку. Коли я сьогодні вийшла з дому, руда пишнохвостка сиділа і чекала на мене. І навіть милостиво дала себе сфотографувати - тікала граціозно і напрочуд повільно - я встигла зробити декілька кадрів. Насолоджуйтесь - шуба у всій красі!

Feliz cumpleanos, Raposo!

2010-11-05T19:07:00.000+02:00

Дитячий маркетинг

2010-10-29T19:25:00.003+03:00

Макдоналдз змінив упаковку для Happy meals. Зараз – це простий яскравий кошик, червоний із жовтою буквою М. Раніше на упаковці були ігри, пазли, якісь персонажі. Залишився – червоний квадрат. Мені стало цікаво, чому вони змінили і я запитала у дочки – тобі подобається нова упаковка? Так! Очі аж загорілись і ввечері був намальований малюнок з летючими гамбургерами і картоплею фрі.

Напевно, було б класно попрацювати хоча б трішечки у відділі маркетингу Макдональдса та дізнатись як вони передбачають бажання своїх гостей. Здавалось би – нова упаковка просто червона, а зі старою можна було гратись, але ні – у малюка свої смаки. Напевно вони питали дітей про їх уподобання. Просто і ефективно.

Їмо по-принцесячому

2010-10-12T17:19:00.002+03:00

Ліфчик на капоті

2010-10-11T11:32:00.005+03:00

BRABUS – крута тюнингова компанія, яка робить з Мерседесів надпотужні літаючі (чи їздячі) прилади. Мені особисто дуже подобається - я б точно не відмовилась!

Раніше по Києву багато «брабусів» їздило, правда було це в 90-х і здебільшого весь тюнінг закінчувався на гордо приліпленому “BRABUS” та, в кращому випадку, чудернацькими дисками. Знали б тоді ті хлопці із шарпейними шиями, які тюнингували свої мерси на борщагівських сміттярках, як можна розтлумачити цю круту назву, то не заздрю я тим підпільним художникам, які ліпили блискучі букви на капоти.

Розберемо слово BRABUS на складові. Створене воно із двох частин – це перші три літери з імен засновників цього бренду, Klaus Brackmann та Bodo Buschmann. Дуже незатійливий спосіб назвати новий бренд. «Натала» (Наташа + Алла), «H&M» (Hennes & Mauritz) - таких назв купа – від Оболоні до Швеції (ага, H&M швецька, а не німецька марка). А хтось пробував подивитись на назву Brabus неупередженим оком? Наприклад, жіночим оком? І що ж виходить? Давайте розкладемо її на BRA + BUS. Ще 15 хвилин назад я не знала, хто такі Бракман та Бусман, але я точно знаю, що таке «бра» і що таке «бас». Якщо хтось ще не здогадався про що я, то от вам і тлумачення із вікіпедії:

Bra is an article of clothing that covers, supports, and elevates the breasts. Most bras are designed to be form-fitting and to lift the breasts off the chest wall if they sag and to restrain their movement.

Слово bus перекладу не потребує…)

Навіть зміст в таку дурну ідею можна помістити – ліфчик це ж теж свого роду тюнінг…))
Зараз люди у нас виховані і гламурні – їх не злякаєш всякими там ліфчиками на автобусах, а от у 90-х…. хотіла б я побачити вираз обличчя якогось «братка», коли б він зрозумів, що возить ліфчик на капоті)))

2010-10-08T22:07:00.001+03:00

Чекати і передчувати із тремтінням хвоста вихідні - подобається!

2010-09-27T21:09:00.002+03:00

Найдешевші ліки - позитивні думки

Білка-лікар (чи медсестра...)

Цитадель добра на перехресті сезонів

2010-09-26T20:04:00.004+03:00

Сьогодні саме такий – поетичний – осінній день. Я такі люблю надзвичайно. Спокійно і затишно, і серце настроєне на струни гармонії, шурхотливого покрученого листя, ласкавих промінців і філософського читання. Сьогодні все прийшло з підсвідомості, а не з планів. Видубецький монастир. Здається це вже традиція – зустрічати зелень весни і проводжати в жовте осінь в цьому девятисот річному сховку богів. Монастир – перехрестя сезонів, центр в якому сплітаються енергії стихій, цитадель добра і форпост спокою. Його казкова гордість перетворює гуркіт дороги в ритмічну доріжку мелодій, які звучать в моєму серці. Монастир високо, а значить і я трохи вище до неба. А ще трохи сумно – якщо я тут, це значить, що бабине літо закінчується…

Віршик

2010-09-21T18:15:00.002+03:00

Волосся кольору фанти
Твої ноги як два елефанти
Запливаєш як крейсер Аврора
Я побачила тебе в поїзді вчора

1.09.2010 :)

2010-09-20T19:38:00.003+03:00

Басейн за тебе не поплаває...

Білка-амфібія. Мокра. Голодна. Втомлена. Задоволена.

2010-09-18T21:38:00.003+03:00

Головна причина, чому у нас таке хренове обслуговування всюди в тому, що навіть ті, хто старається спочатку, через якийсь час все одно розсабляються і перестають приділяти увагу деталям, які є "фішками" і обличчам їх бізнесу. Перестають одягати сіточки на пляшки, давати безкоштовний пакет на касі, вирощувати петрушку на літній площадці і зразу ж подавати її на стіл, дарувати пробнички кремів до покупки парфумів, подавати симпатичне печиво до кави... Саме деталі відрізняють.

Спеціаліст по зніманню самогубців з балконів та утиранню дитячих сопель

2010-09-17T14:24:00.002+03:00

Якби я не стала піарщиком, то вела б переговори із террористами та самогубцями.

Я не знаю як ця професія називається, але є ж такі спеціальні люди, які гукають промови у мегафон в той час як чоловік середніх років у помятому костюмі та краваткою, закинутою на плече вітром, намагається звершити останній у своєму житті стрибок. А я стою на землі із задертою головою і мій голос як амортизатор утримує відчайдуху від кроку в нікуди.

Або психопат дзвонить у мою компанію, загрожуючи потягати по всіх судах світу, а я цукровим голосом відповідаю як я його розумію і як поділяю його точку зору (бідний ти мій, ех). Клієнт задоволений, його проблема вирішується, пар випущено, пацієнта привели в норму.

Дочка не хоче вдягати новий спортивний костюм. З аргументів лише сльози, трагічний вираз обличчя та тупотіння ногами. Запитання – найкращий спосіб втихомирити. Мася потроху задумується і забуває про свої сльози. Разом знаходимо причину – давить резинка.

У кожній роботі є свої кепські моменти. У піарщика противні журналісти та боси-самодури, у переговорщика-психолога – «помічники», які не в тему вриваються вашу задушевну бесіду. Десять хвилин я задаю свої нудні запитання, моя перемога на відстані міліметрового кроку, який спітнілий дядько невпевнено, але робить назад… і раптом чийсь істеричний вереск вривається в процес – «нєєєє, не роби цього!», бах і міліметр назад стає кроком вперед, шіт.

З дітьми часом взагалі не просто. Все всередині мене закипає, але ззовні я тримаю обличчя – не кричу і не нервуюсь, по-материнськи продираюсь крізь рев та сьози, вгамовую м’яко і задаю свої запитання тепло. Мася припиняє схлипувати, сльозинки майже висохли і вона мені починає розказувати про свої горесті. І тут зненацька залітає добра душа (бабуся, батько…) і починає лементувати – «Ну чого ти плачеш?» (Вдягни кофту! Я сказала швидко! Ми запізнюємось!..). Бах – плач, крик, рев…

Висновки? Ні - це просто роздуми про те, що виховувати дитину так само важко як знімати самогубців з балконів.

P.S. Тільки дуже прошу вас, професії вихователя дитячого садка, оператора кол-центра чи слідчого - не пропонувати! Хочу бути спец-агентом :)

Відкиньте зайве

2010-09-16T21:59:00.004+03:00

Називаю речі своїми іменами? Як на мене – це перша ознака актуалізованої натури. Чому деякі люди досягають вражаючих успіхів у всьому за що б не взялись, а інші залишаються мізерними, хоча здається, що вони наполегливо працюють.
Ми вже знаємо, що є 2 типи людей – актуалізатори та маніпулятори. «Натхненні» та «булшіттери» (від англійського bullshit) – можна ще й так сказати.
Хто вони?
«Натхненний» знає чого хоче, діє та отримує це. Любить життя, створює своє майбутнє, дякує за те, що має , бажає більшого і здобуває. Я – «натхненна».
«Булшіттер» знає лише те, чого він не хоче і тому цілими днями жаліється на, що має це, проте знаходить виправдання чому все так і залишається. Таких дуже багато, і ми їх прекрасно знаємо, вони ходять як зомбі в пошуках вільних вух для свого булшіта. Вони вимагають співчуття. Навіть, якщо ви вчора втратили роботу, булшіттер волатиме, що він і роботу втратив, і зуб у нього болить, і… У всіх булшітерів є одна відмінна особливість – вони знаходяться у стані постійного ПМС (Пожалійте Мене Синдром).
Спілкування з такими людьми шкодить здоров’ю, спричиняє депресії та знижує ефективність. Тому як тільки я розумію, що булшіттер поруч – тікаю якомога швидше в країну своїх мрій та роблю те, що важливе для мого життя. Але не завжди так легко впізнати булшіттера. Іноді він підкрадається під маскою друга, який дійсно потребує вашої допомоги. Як розпізнати ворога? Шукайте один з 6 синдромів:
1. Заздрощі. Ненавиджу, коли мені заздрять. Натовп булшітерів щоденно виголошує «ти така щаслива». Не люблю цього дуже, бо що вони знають про те, чого мені коштує досягати того, що я маю? Нічогісінько! Вони лише зеленіють від заздрощів коли я поруч – вірний знак, що перед вами булшіттер.

2. Образи. Булшітери весь час ображаються на життя за ту несправедливість, яку воно проявляє до них, в той час як іншим дає щастя та успіх. І замість того, щоб навчитись у тих, хто знайшов свій шлях, вони невпинно жаліють себе.

3. Відмовки. Класична ознака класичного булшітера. Вони завжди знаходять виправдання своєму жалюгідному життю та своєму небажанню його змінити. І правда в тому, що вони ніколи і нічого не змінять. Адже всю свою енергію вони витрачають на те, щоб вигадати нові причини свого неробства та повідомити їх всім, хто готовий слухати.

4. Жаліються. Вони це роблять сподіваючись, що у когось (ну будь ласочка!) справи ще гірше. І вони не знають, що чим більше негативного вони говорять про своє життя. Тим негатив ніше воно і буде. Поруч з такими недовго й самому почати жалітись. Тікайте!

5. Посередність. Булшітерра не відрізняє нічого особливе. Він – посередність і оточує себе такими ж клонами в надії на те, що його сірість не буде вже такою темною на фоні чорноти. Гірше посередності може бути лише збіговисько посередностей.

6. Невдячність. Булшіттери не знають слова «дякую». Щоб ви для них не робили, як би не намагались допомогти змінити їх нікчемне життя, вони ніколи не подякують. Ніколи.

Якщо ви дійсно актуалізована людина, яка натхненно досягає своїх цілей та втілює в життя свої мрії, перша річ, яку треба зробити – відкинути все зайве та дистанцію вати себе від будь-кого, хто страждає синдромами булшіттера. Іноді це не так просто, особливо якщо булшітить ваш близький друг чи родич. Проте в такому випадку можна зробити «щеплення» та отримати імунітет до нападок булшіттера. Головне - знати ворога в лице. Тоді ви зможете себе захистити. Спілкуватись якомога більше із успішними людьми, які надихають та мотивують бути супер-зіркою у всьому, що робиш.

Я десь читала, що в оточенні кожного є 5 людей, з якими він проводить найбільше часу, то чому б не оточити себе гарними та позитивними друзями, а не тими, хто лише тягне на дно? Подумайте, хто заслуговує на вашу енергію та увагу та обріть свою п’ятірку мудро.

Шалики

2010-09-11T17:57:00.003+03:00

Гарна вітрина – половина суми в кишені. Це мистецтво. І не важливо, що продавати – шкарпетки, повітряні кульки чи діаманти. Головне як.
Мені сподобалось. Німеччина, Pick and Cloppenburg.

Океан

2010-08-22T23:17:00.004+03:00

Я купалась в океані. Вперше в своєму житті. Хвилі були гарними і теплими. Вміру солоними. Безмежними. Як і моє щастя в цей момент. Невже це я? Невже я тут? На краю Європи? На перехресті континентів? В ОКЕАНІ? Який я не бачила ніколи в своєму житті, а тепер він омиває не лише береги Європи та Америки, а ще й більчаче тіло? Так це я. І я тут. Тут і зараз. І я кажу собі - "запам'ятовуй цей момент на все життя. Як ти тут у цих ніжних хвилях і те як тобі ДОБРЕ!". Можуть випасти лінзи з очей... цей факт мне хвилює, але не настільки, щоб не насолоджуватись ОКЕАНОМ!!! Я щаслива!

2010-08-22T23:09:00.001+03:00

Моя мама каже, що я слухаю "бум-бум, умца-умца". А мені дуже подобається...kissfm.ua

Один день з життя Білки

2010-08-22T21:54:00.011+03:00

Що запускає в мені програму щастя? Зранку я крок за кроком починаю робити важливі справи.

12:00
Розібрати з донькою іграшки. Годину весело сперечаємось чи залишати в живих безногу ляльку, чи відправити її до смітника, відсортовуємо давно забутих песиків-слоників і перекладаємо з кошика у валізку яскраві наклейки. Старі календ арики летять в пакет на викидання. Машинку і кубики віддамо сусідському хлопцю, а Олі треба намалювати картину…

15:00
Моя подруга народила сина. Манюсьці вже майже місяць, а я її так ще і не привітала. По голосу розумію, що подруга в шоці від своєї нової ролі, добре, що вони з чоловіком по черзі все роблять. Беру подарунок і їду до них. Віка жадібно розпитує мене про всіх спільних знайомих і життя взагалі. Гарно мені. Я її трохи розважила. Життя нове народилось.

16:30
Моя манікюрша була у відпустці. Сьогодні ми зустрілись. Скільки цікавого у неї відбулось! І нігті тепер у мене гарні, нарешті вона приїхала!!!

20:00
Дозволяю собі слабинку. МакФлурі? Шррруххх! І я вже мчу по набережній, заходить втомлене спекотним літом сонце, виблискує коричневий Дніпро… літа залишилось 9 днів… лише 9… а я так і не побувала на Трухановому острові… А чому ні? Паркуюсь під мостом, біжу нагору – як же гарно їсти морозиво посеред річки, дивитись згори на біленькі катерки і мріяти про літо, яке закінчиться через 9 днів, а нове почнеться вже так скоро – дише 9 місяців лишилось!

21:00
Здатність розрізняти запахи – найгостріше зі всіх людських відчуттів. За розпізнавання запахів відповідає верхня частина носоглотки, куди повітря при звичному нашому стані ніколи не потрапляє. Його досягають лише випаровування летючих речовин. Вино. Сьогодні треба спробувати щось нове. Таке, яке мене порадує. Франція? Симпатичне місцеве вино сорту «Мерло». Гарне. І передбачення на чеку в супермаркеті – «Сьогодні ви отримаєте задоволення».

22:00
В ефірі A State of Trance. Я відчуваю себе сповненою сил, молодості та щастя – мені цікаво все знати, а попереду ще стільки всього нового і цікавого!

Мені дуже гарно!

Є ідея? Міняємось!

2010-08-20T12:09:00.001+03:00

Чому деякі люди так бояться ділитись своїми ідеями? Відповідь, яка одразу крутиться на язику – вони бояться, що їх ідеї вкрадуть чи привласнять. Тут є доля здорового глузду. Я сама не люблю, коли мою гарну ідею, якою я поділилась, аби зібрати додаткову інформацію, виставляють за свою, на кшталт «хто перший прибіг до директора з гарними новинами». Але я все одно думаю, що це не привід не ділитись своїми ідеями, адже:

- якщо ми не випускаємо ідею «в люди», вона займає місце на поличках нашого мозку. Звідки ж тоді братись новим, якщо все зайнято? Так можна на все життя і залишитись генієм однієї ідеї. Знаєте є такі дядьки у засалених жакетах, які роками носяться всіма установами із своєю геніальність.

- працює закон всесвітнього обміну – якщо ми не дамо свою ідею, то не залишимо собі шансів отримати ідеї інших.

На першому пункті зупинятись не буду, бо вже про це писала. А на другу думку мене наштовхнуло відео виступу Мета Рідлі.

Культура обміну завжди була фактором, який відрізняє людину і тварину. І правда – де ви бачили собаку, який би погодився обміняти свою кістку на іншу кістку? Ми обмінюємось – речима, результатами своєї праці, почуттями, враженнями і … ідеями! Саме обмін ідеями і є тим святим моментом синергії, що веде до спеціалізації. Всі ми знаємо зовсім трішки, і ніхто з нас не знає всього. На роботі – ми всі спеціалісти у своїй вузькій сфері. Хтось вміє робити звіти, хтось управляти компанією. Президент країни знає як керувати, а балерина знає як робити «па-де-де». Працюючи разом із своїми ідеями та вміннями президент та балерина можуть створити непогану країну, відому на весь світ своєю сильною балетною школою. Такий всесвітній закон обміну надає людству можливість робити такі речі, які вони абсолютно не розуміють! В кінці кінців, обмін (ідеями) допомагає підвищувати рівень життя кожного з нас.

А ви що думаєте – мінятись чи не мінятись? І, взагалі, де брати нові ідеї?

Трусики для хвоста

2010-08-16T16:39:00.003+03:00

У Білки великий і пухнастий хвіст. Іноді важко з такою красою знайти пристойну білизну. Але можливо:) Чи вона непристойна?

Preguntas

2010-08-03T17:06:00.002+03:00

Уміти задавати запитання

Я щаслива, що в моєму житті є вчителі. Уроки, які я від них отримую – неоціненні. Задавати запитання – ось чому я зараз вчусь. Для мене людини інтровертної спілкування з великою кількістю людей завжди було дещо дискомфортним. В першу чергу тому, що я не завжди знаю про що саме говорити, діалог уривається і.. що далі? Тепер я починаю розуміти – потрібно навчитись мистецтву задавати запитання і тоді спілкування буде корисним та результативним!

Правило 1. Задавай запитання на теми, які цікавлять того з ким спілкуєшся.

Люди люблять розповідати про себе та свої досягнення, а також про проблеми та ускладнення. І те, і інше – клад нових ідей та інформаці, а також можливість знайти «зачепку» для подальшого спілкування.

Правило 2. Якщо спілкування у електронному вигляді, закінчуй своє послання запитанням

Особливо, якщо спілкуєшся із чоловіками. Знак запитання запрошує їх до подальшого діалогу. Немає запитання – немає продовження бесіди. Я не агітую перетворитись на суцільне «чомуякде?», але доречно закінчений лист на запитанні підвищує шанси продовження розмови.

Правило 3. Хочеш отримати інформацію – давай інформацію

Але треба знати й міру. Шквал запитань може злякати іншу людину, особливо, якщо ви знайомі нещодавно. Тому, найкраща стратегія - зрозуміти, що цікавить співбесідника та дати йому це. А потім вже задавати свої запитання :)

Можна ще Ларі Кінга почитати на цю тему.

Знаки

2010-08-01T21:10:00.002+03:00

В отведенный для беседы час говорит Херригель своему наставнику:
«Когда я натягиваю лук, наступает такой миг, когда становится ясно: если я прямо сейчас не спущу тетиву, то потеряю решимость».
«Пока ты не перестанешь мысленно подгонять миг выстрела, ты не овладеешь искусством стрельбы из лука, - отвечает наставник. – Бывает порой, что промах объясняется чрезмерным жаром и излишним пылом стрелка».
Воин света иногда думает: «То, что я не сделал, не будет сделано никогда».
Это не совсем так: он должен действовать, но должен и покорно ждать, когда в нужное время вступит в действие Вселенная.

Пауло Коельо «Воїн світла»

Сподіваюсь, що я свій вибір зробила правильно… Не даремно ж я відкрила саме цю притчу, коли мені так потрібна була відповідь.

Принцип GMAT у житті

2010-08-01T00:55:00.002+03:00

Тест GMAT побудований по такому принципу - перше завдання тобі дають середнього рівня складності, а далі все залежть від твоєї відповіді. Якщо правильно. наступне буде склдніше і твої бали підвищться, якщо не правильно - наступне буде легше, але і бал теж.

Думаю, що в житті та сама логіка. Чим вище ти забираєшся, тим складніше (і цікавіше!) наступне завдання. Наверху легко не буває - зате і бал там вище!

Ardita

2010-07-26T00:07:00.002+03:00

Іспанською білка буде ardilla. Білка самец - ardilla macho. Білка самка- ardilla hembra, або ardita

Yo soy ardita

Зачаровна Десною

2010-07-26T00:04:00.002+03:00

Вчора був не мій найкращий день, а вірніше – вечір. І це підштовхнуло мене думати про те, чи було хоча б щось хороше. І я думала – ДЕСНА. Своє вчорашнє життя я присвятила їй – річці свого дитинства. Вона не знає про це, але, якби знала, то напевно ю зраділа б. Тому що Десна як дівчина. У цієї стрімкої річки дуже жіночий характер. Вона звивиста і непостійна у своїх настроях. В один рік розливається, в інший тече звичним руслом. А ще у неї повно творчої енергії – її можна впізнати за почерком, яким вона щороку малює все нові і нові картини. У грайливому настрої вона постає у всій красі – коси золотистого піску раптом з’являються по середині, можна уявити себе богом і ходити посеред річки по кісточки…Напевно, коли вона заливає свої ж широкі пляжі, показує, що сердиться. Як справжня жінка Десна дарує життя. В її водах водиться багато всякої риби і іншої водної живності. День проведений на Деснi залишає неповторне враження. Десна зачарує та манить знову і знову…

Небесні контракти

2010-07-22T19:49:00.002+03:00

Життя – це низка «контрактів», через які ми всі виконуємо своє призначення. Призначення свого життя, призначення у житті інших людей. Ми всі – вказівні знаки. На перехрестях долі ми укладаємо «контракти» і розходимось на наступних перетинах доріг, виконавши свої зобов’язання один перед одним.

Я кажу «контракти», бо це слово символічне. Але це не означає, що ми відомо маємо отримати вигоду від будь-яких стосунків. Часто суть контракту стає зрозумілою лише після того як його виконано і пройшов деякий час. Тоді можна логічно і без емоцій все обдумати і зрозуміти. А коли «контракт» в дії, нами рухають здебільшого почуття, інстинкти, емоції, мораль, почуття обов’язку і, звісно, любов.
Часто не розуміючи, що «контракт» вже виконано, продовжуємо тягнути вже непотрібні зобов’язання, а коли хтось з нас нарешті звертає у своєму напрямку – сердимось, проклинаємо, ображаємось, вгамовуємось, але продовжуємо нести біль у своєму серці та образу. В такому випадку наша душа продовжує працювати і не може взяти наступний контракт, бо на нього вже немає сил. Але, якщо відкрити серце та спробувати зрозуміти, що ця людина була невипадково в твоєму житті, що у неї була місія, і місія ця вже виконана, то знаходяться сили подякувати, по-дружньому посміхнутись і йти далі. Можливо ваші дороги десь зійдуться у лабіринтах життя, а може й ні. Не треба сумувати, що контракти закрито. Треба дати собі шанс поставити підпис на новому житті.

Контракт на пізнання себе, контракт на нездійснення фатальних помилок, контракт на бажання більшого, контракт на народження дитини, контракт на відкриття нового світу сексу, контракт на нову професію, контракт на кардинальні життєві зміни, контракт на розвиток, контракт нову себе……. Що ти даєш взамін? Поштовх змінити середовище, нове життя, народження дитини, пізнання себе, гармонію, приходиш в його кризу, щоб спасти його від самого себе, відкриваєш його потенціал, даєш йому впевненість в собі, він розуміє себе і свої прагнення, підштовхуєш до доленосних рішень….

І все це не лише у стосунках між чоловіками і жінками, але й взагалі у будь-яких відносинах між подругами, колегами чи випадковим сусідом в літаку.

Контракт має бути виконано будь-що. І якщо хтось відмовляється виконувати те, під чим за знаком долі поставив свій підпис – порушується баланс наступних контрактів. Є час отримувати, а є – сплачувати рахунки.

Щоб сказане не лишилось звичайною демагогією, наведу приклад. Я познайомилась у поїзді із дівчиною 10 років тому. Ми почали спілкуватись, і я допомогла її матері у вирішенні її проблем із роботою, що в свою чергу позитивно відобразилось на її здоров’ї . Ми продовжували дружбу з дівчиною, і завдяки їй відбулось 2 події, які повернули хід мого життя: знайомство із мужчиною та нова робота. Романтичні стосунки не привели ні до чого путнього, але були результативними у багатьох аспектах, роботу я теж потім змінила, але саме на тій ній почала займатись PR та прийняла рішення про подальше навчання. До речі, з подругою ми розбіглись – не сварились, так сталось. Напевно, контракт завершився : )

One love

2010-07-18T00:45:00.002+03:00

Нарешті прохолода. Вечірній вітерець і +28 – повне блаженство розкритих вікон, в які рухається О₂. Сьогодні Ані пощастило. З’явилась нарешті нова музика. Гарна-а-а-а! Клацаю треки і тільки те й роблю що натрапляю на «щось». David Guetta “One love” – Білка радить. Часто так буває – чуєш трек по радіо – гарний - звикаєш. Як річ, яка подобається і бачиш її щодня у вітрині дорогою на роботу. А потім , бах , купила диск, а пісня ТАМ! І вже вона не за склом вітрини – вона вже ТВОЯ! І від перших акордів розливається холодок, топорщиться шерсть на лапах, і наступає екстаз – от захочу і слухатиму її 10 разів підряд! Або 20! Вона ж вже МОЯ!!! One love….ла-ла-ла-ла-ла-ла…one love-ла-ла-ла-ла-ла… Дякую – саме сьогодні цей сюрприз від випадкової покупки дуже доречний. Не доїм, але вкриюсь мурашками від ритмів one love!

А от поні і знайшла слова пісні (щоб ми не репетували як потерпівші у-у-у, а як гламурні дівчата показали всю силу свого голосу)!! Вчимо:

Can anybody help me im outta plansguess

I left my world in somebody's hands

I don't like to hurt but, but everyone gets weak

someone to rely on that's what I really need
Now here we stay, its all that were worth

I've been thru the pain and been dragged thru the dirt

whatever they tell you were bigger than words

I've been where your standing I know how it hurts

let this be a song now and this be a day and we stand together well be okay

Because were survivors were making it work expecting the best when they hope for the worst
One love - this is the way we found

One love - even though they'll let you down

One love -nobody's perfect now

One love -don't let that hold you down

One love - lets stick together now

One love -we got to stand our ground

One love - its easy to believe in

One love - believe in you and me

Onee loveeeeeeeee

Now I cud try and fix this all by myself but I know it'd turn out better if you help

no one likes to hurt but but everyone gets weak

someone to rely on that's what everybody needs
Now here we stay its all that were worth I've been thru the pain and been dragged thru the dirt

whatever they tell you were bigger than words I've been where your standing I know how it hurts

let this be a song now and this be our day and we stand together well be okay

Because where survivors were making it work expecting the best when they hope for the worst
One love - this is the way we found

One love - even though they'll let you down

One love -nobody's perfect now

One love -don't let that hold you down

One love - lets stick together now

One love -we got to stand our ground

One love - its easy to believe in

One love - believe in you and me

Onee loveeeeeeeee, its oneee loveeee,Im here to tell you its one love, oh

One loveeeee, said its one loveeee

Sing with meee one loveee,

One love to be oh that's all we need

One love.

2010-07-05T22:43:00.002+03:00

Вчимо болгарську мову, пожовуючи теплу вкусну китайську хрень:)

Зупинки-фантоми

2010-07-04T21:46:00.007+03:00

Ці зупинки на трасах завжди такі сумні і обшарпані! Самотня приблуда кольору портянки з гордою табличкою «Бобруйка» на даху посеред поля на трасі Київ-бознащо. Ей, графітери, чи як вас там називають! Оживіть зупинки – намалюйте в них людей, які сидять на лавці, чекають, палять, сміються і сплять! Розбудіть водіїв – оживіть траси!

Шоу одного турка для Наташи

2010-07-04T21:36:00.003+03:00

Є ідея як заробити грошей. Пам’ятаєш одеколон чоловічий був – One man show називався. Звісно, що пам’ятаєш – інших же не було, а цей крутий! Так от – знаходимо виробника, закупаємо партію, перестікеровуємо, називаємо його Natasha і робимо масштабну поставку в ТУРЕЧЧИНУ. Як думаєш, розгребуть? У мене філінг, що аромат піде на ура.

2/3 життя попереду

2010-07-04T21:14:00.004+03:00

Знову Армін. Знову літо. Тільки Армін інший. І літа ще так багато залишилось – цілих 2 місяці!! Промайнуть – незчуюсь. Ну і нехай. Зате зараз все попереду. Рясна зелена травичка, легкий подих вітру проноситься повз мою шию – залетів у одне вікно, а вилетів у друге. На спідометрі 65. Найкраща швидкість для відчуття щастя свіжого літа на заміській дорозі! І куди вони всі мчать, коли довкола така краса і 2/3 життя лише попереду? Їдьте собі, пропускаю, і вам дякую блим-блим, і вам дзенькну рукою у новому браслеті, мур – життя прекрасне!

English tips

2010-07-03T14:45:00.001+03:00

Ось чому ці дієлова називають "неправильними":)

"За що" любити

2010-07-03T11:32:00.000+03:00

Побачила в аеропорту молоду дівчину – струнка, висока, із гарним натхненним обличчям, у елегантному вбранні і… без ноги. Дівчина допомагала собі, спираючись на милиці і на свого чоловіка. Я подумала – це велике горе. Напевно, аварія… Напевно складно любити жінку, у якої немає ноги... А що, якщо поставити себе на місце її чоловіка, який її любив і до цього? Невже факт фізичного каліцтва убиває почуття? Ніколи не хотіла б цього відчути, але мені чомусь здається, що любов не залежить від наявності кінцівок… А ви як думаєте?

Примітивність – не факт. Сила в простоті. І красі.

2010-06-18T23:57:00.010+03:00

Коли сама подорожую, стаю гіперспостережливою гаволовкою. Починаю загортати в філософію шмотку, яку щойно купила, розмовляти з навігаційними системами і співати оди кулькам морозива. Примітивність – не факт. В цю хвилину я доїдаю свій літаковий обід від Lufthansa. З м’яса – лише шпинат, з пива – лише вода, з овочів – лише серветка із зображенням якогось боба.

АЛЕ Ж ЯК СТИЛЬНО – піпец! За дизайном, а зокрема фуд-дизайном – майбутнє! Саме він врятує нашу планету від нестачі їжі – будемо харчуватись красою та емоціями!

Елегантна біла таця з вигнутими формами – міні рояль в бортовому інтер’єрі. На кришечці з гарячим турботливо написано No pork, щоб часом якийсь турок не подавився, а заодно і вегетаріанцям реверанс, і нічого, що маслини АRО (100% ARO, рецептором впізнаю), зате ЯК ГАРНО! Макарончики, імітація карбонара з зеленим озером шпинату посередині та АRОплавами навкруги! Гарно! Чесно гарно! І економно, мля, самі порахуйте – ані м’яса, ані риби, ані сиру, ані свіжих овочів. Але не можна у нас забрати так все зразу – тому креативні голови німецьких маркетологів шукають рішення і тримають свої носи в тонусі тенденцій. Трав’янисто зелений клаптик молодого горошку… це що овоч? Ні - рекламка на таці! І те, що це біб під чудовою назвою «okra» - ніхто не знав до цього польоту, а зараз от читаю (замість того, щоб жувати помідор) – planted as early as second millennium BC. It one of the oldest of all vegetables. Native to Ethiopia, but today prized all over the world. Блін, воно що в макаронах було? Я що злопала щойно якийсь а…ний делікатес і не помітила? Що це було? Мля, мультитран в інтернеті, інтернет на землі, а я на висоті ХХХ футів, лінгва в жопі – що таке okra – хелп! Ну і фіг з нею – зате зелена і гарна, а я стала на одну окру розумніша. Рухаюсь далі – булка офігенна, пахне Францією, подають щипчиками, благородна сіра (а не якась там біла з макдональдса), маселком, маселком….. Ну і доповнює комплект чудовий бузковий елемент. Можна не їсти – просто дивитись на картину в комплекті: білосніжна таця, новонароджено-зелена паперова okra, корично-сіра булочка і прозорі разові прибори… Loft в мініатюрі: зелена лілія в склі, дерев’яна підлога і білий-білий диван… Фух, що це я вже не туди… написалась.. Anything else to drink? Воду без газу – вуаля, обожнюю мініатюри, пляшечка на 0,2л вдале завершення трапези.

Я знаю – вони платять кухарю з маркетинговою освітою, креативним баченням та аналітичними здібностями. Чому? Бо я у захваті пишу про них, вони на мені зекономили, а я, задоволена як слон, їм приторно-солодку Мілку. Бо вона гарна і у бузковій обгортці… Краса спасе і нагодує світ.

P.S. Black Zebra Tomato - на зворотньому шляху вбило на смерть:)

2010-06-14T22:21:00.002+03:00

В кабріолетах є кондиціонер?

2010-06-11T17:23:00.001+03:00

Є життя після весілля, нема життя після весілля… Може краще не перевіряти?:)

2010-06-08T23:07:00.004+03:00

Інтелект прихований за гламуром - це дуже привабливо, правда? І сексу додати:)

2010-06-07T14:22:00.002+03:00

Відстань будоражить... і душу, і тіло... Мені подобається цей новий стан!

De ja vu

2010-06-06T23:31:00.003+03:00

Скінчилась остання чверть, красуються в атестаті п’ятірки (і лише трішечки четвірок), відстояна остання лінійка… Сонце нещадно палить, запрошуючи на веселі київські пляжі. Катер, яхта, дискотека, машин, дача, Київ… гуляє! А я ще ні. Школа скінчилась, але екзамени і вступні… Я вдома - жую книжки, готуюсь, а Київ гуляє… Я собі вже заздрю, бо все літо попереду і за тиждень вже не буде ніяких екзаменів! Відрив по повній – до нового життя аж 2 місяці!! Гаряче і веселе київське літо.

13 років тому у мене був саме такий настрій. De ja vu ……..

Новорічний настрій на початку літа

2010-06-04T16:52:00.003+03:00

Ніби сьогодні останній день року. Загальна метушня, передчуття свята і чогось нового-нового! Пахнуть мандарини і зривається гострими кульками шампанське... І трохи сумно, що сьогодні рік цієї ери закінчується, і дуже гарно від відчуття, що нова ера починається завтра...
І я таки заплакала.

Ранкові роздуми про океан можливостей

2010-06-03T09:58:00.005+03:00

Ранками, дорогою на роботу, я включаю свою улюблену музику і відключаю мозок від залишків минулих проблем.
Ранками, я знову і знову загортаюсь у прохолодну психопатію щастя. Я наче вдруге закохалась. І в свого мужчину, і в своє життя, і у все, що довкола!

Ранками, коли машин в мою сторону мало, сонця багато, вікна відкриті, а музика гучна, я лечу, щоб робити щось.

Ранками, я щаслива несамовито, я починаю пригадувати, чому я щаслива, і стаю ще щасливіша від того, що я знову і знову пригадую, чому я щаслива..:))

Ранками я сама до себе посміхаюсь і радію, що нарешті вийшла на таку бажану галявину. Неймовірне і всеоб’ємне відчуття. Ніби я довго йшла лісом, продиралась крізь чагарники, забиралась на гірки і спускалась слизькими схилами. Я йшла і сама не до кінця розуміла, куди йду. Думала, що на гарну галявину. Мене штовхала вперед думка про те, що там гарні квіти і смачні ягоди, що там все зелене і свіже. Але страх, що навкруги галявини непролазний ліс, брав мене. І я зупинялась. Але потім знову йшла далі, думаючи вже навіть не про галявину, а лише про наступний крок.

Ранками, коли я їду, я себе запитую, невже я таки прийшла? І відповідь мене радує – ні я не прийшла. Я вийшла на галявину і побачила там те, про що навіть і не думала. Океан. Можливостей. Він ще тільки майорить на горизонті, але я ж його бачу! Його вже не затуляють високі неприступні сосни. Я вже відчуваю його солоний запах і зазивний подих.

Босоніж я стою на прекрасній галявині. Що позаду – я знаю. Що попереду – «предвкушаю». А довкола – весь світ!

Щастя – це «БАХ!»

2010-05-30T21:50:00.006+03:00

«Щастя – це як примара, яку так хочеться упіймати та володіти нею, але в той самий час розумієш, що воно не вічне». «Щастя – це коли тебе розуміють». «Щастя – це філософська категорія, яка передбачає найвище задоволення життям»………………І це лише перші визначення, які вивалив Google на запитання «Що таке щастя?». Песимістично. Сьогодні я роздумую, що означає щастя для мене. Моє щастя не має нічого спільного із тими визначеннями. Перше формулювання – утопія, друге – природне бажання, третє – позитивний настрой до життя. Моє ж щастя – абсолютно визначений фізичний стан. Настільки, що я відчуваю як виробляються гормони та інші хімічні штуки. Вони заповнюють мій мозок, пливуть в моїх венах та вибухають десь на рівні грудей. Як тільки я це зрозуміла, одразу ж вирішила занотувати.

Як воно народжується? Коли довго-довго чогось хочеш, або чекаєш, або досягаєш, або все разом, або в окремості. Коли нарешті твоя мрія здійснюється - тоді і приходить щастя. Раз – накрило першою хвилею. Ковток повітря – два накрило…
Скільки воно триває? Це не секунда, і не година – це декілька днів. І я підозрюю їх можна якось подовжити. Днів повних ейфорії і невагомості. Можливо людство прагне відчувати знову і знову ці дні, коли думає, що шукає щастя?
На що це схоже? Однозначно - на оргазм. Розумієш, що він от зараз буде. Раз – і пішло. І так 2 дні. І помножене на 100. І ті самі сльози, і неконтрольований сміх. Моє щастя – це коли «БАХ!».
Що мені найбільше у ньому подобається? Я ходжу і тупо посміхаюсь сама собі. Якоїсь миті ейфорія настільки проникає в мене, що я забуваю причину свого щастя. Я запитую себе – чому мені так гарно, чому я відчуваю цілісність і безпеку? Одразу ж згадую – і тепло розливається всім тілом. В мозку стукочуть сотні молоточків – «я герой!», «невже я не сплю?!», «дякуююю!», «я щаслива», «щаслива», «щаслива»!!!!!

Це не означає, що решту часу я нещаслива. Бо нещастя (біль) – тому і антонім щастю, бо теж триває якийсь лише час. Можливо на рік є 2-3 дні щастя, 2-3 дні нещастя. А все інше – життя. І тільки від тебе залежить як ти будеш його називати і жити. Мені подобається - радість, насолода, гармонія, натхнення. Найвища міра гармонії – це коли ти розумієш, що твоє життя радісне і позитивне, але на додачу ще й хочеш більшого - «БАХ!»

Океанічні мрії

2010-05-23T19:27:00.005+03:00

Коли на вулиці літає пух, щоки обдуває бадьорий вітерець, а відкриті площадки еспрессо-барів заманюють плетеними диванами та ароматами кави і магнолій – працювати не хочеться зовсім. Навіть не думається про офіс. Київ пустий і ще свіжий невимученою сонцем зеленню. Сорбет освіжає та несе думки у волошковий басейн, який нависає над океанічною гладдю. Я готова увібрати весь світ, спробувати його, розсмакувати як ягідні крижинки на моєму язиці, загорнути красу в обійми, відчути її голою п’яткою, ступивши на гальчаний берег, протанцювати її крізь ритм медітеранської дискотеки… Мріяти, що ще трішки і я залізу в сторінку Elle Decor, торкнусь теплої підлоги, скрипне дерев’яна дошка, а крізь велетенське вікно розіллється блакиттю океан.

2010-05-20T18:30:00.003+03:00

Деньги не портят мужчину только до тех пор пока есть женщина, которая снимает эту порчу:)

Окулохеель

2010-05-17T21:56:00.003+03:00

Ні, це не анекдот про всяких вихухолей. Це я їду сьогодні по Старонаводницькій, і раптом бачу як з бігборда хтось о... окулохеелеває.. Бачу я злегка... е... розмито, тому всі буковки і збились в слово покоротше. Окулохеель - прочитай і прозрей. Це назва крапель для підвищення гостроти зору:)

2010-05-17T14:18:00.001+03:00

Якщо правильно підібрати літературу для прочитання в туалеті, то можна отримати доволі непогану освіту:)

2010-05-14T22:45:00.004+03:00

Будь-які стосунки можуть завершиться паршиво. Але хоча б теоретично мають передбачатись і інші варіанти. Я не про плани, про відчуття перспективи.

Авторитетна Білка

2010-04-29T18:52:00.003+03:00

Щоб заслужити прихильність жінки – зробіть так, щоб, вона відчула позитивні емоції стосовно вас. Щоб отримати прихильність чоловіка – треба заслужити його авторитет.

Моя щоденна ранкова пробіжка – простий приклад. Вибігаю з дому і кросую алеєю, назустріч незмінно біжить сусід, знайомий ще з минулого року. Таке враження, що він чекав, коли ж я перезимую і нарешті вибіжу, бо якось з полегшенням махнув рукою. Свій авторитет спортсменки я заробила у нього ще минулого року.

Далі пробігаю дитячими майданчиками, на яких ще два сусіди мирно вигулюють песиків – теж взмах рукою. Це все теж мої минулорічні «досягнення».

І, нарешті, зупинка на фізкультурному майданчику. І … нові обличчя! Я дійсно здивувалась – звідки за зиму у нас стільки спортсменів у різних вікових групах взялось? А жінок немає взагалі. Тому і вийшло так, що я вступила «на їх» територію. Коли я прийшла вперше, вони займались кожний своїми вправами у різних кутках майданчику. Вже наступного дня вони згуртувались біля турнікетів і злісно віджимались позиркуючи на мене. І так протягом тиждня. А я все приходжу і завзято роблю свою зарядку.

Пройшов тиждень і в понеділок вони всі дружно зі мною привітались, висловивши передбачення, що я спізнилась, бо холодно. Крига скресла. Відтепер ми всі щодня вітаємось і радіємо ранковим вправам. До цього вони мене елементарно «випробовували», бо сумнівались чи я витримаю щоденний спорт, чи просто приходила нові спортивки показати. А потім, коли побачили, що це система – віддали мені свою прихильність. Ось така історія про те як Білка заслужила авторитет у місцевих дідусів-спортсменів)))

Перший ювілей

2010-04-25T19:49:00.006+03:00

Сьогодні в моєму Більчачому царстві свято – перший серйозний ювілей. Рівно рік тому пустий аркуш електронного паперу перетворився на перший більчачий пост. З остаточний народженням весни виникло несамовите бажання озеленити простори блогосфери більчуцьким позитивом. Перегортаючи кігтистими лапами електронну історію, я радію, що дотрималась основного (і єдиного) внутрішнього правила у Сквірлдомі:
- Тут лише позитивні думки, приємні емоції та радісні враження.

Навіть, коли я щось, або когось критикую, обурююсь чи іронізую – я залишаюсь позитивною. А в поганому настрою я тут не з’являюсь.

Перші мої пости крутяться біля книжки Getting Things Done. Я навіть тег такий маю. Не віриться, але я й досі під позитивним впливом цієї книги. Не подумайте, що я така вразлива – я просто закинула її на рік, а зараз знову дістала і читаю. Насправді, російськомовний переклад не відображає суті книги. «Привести дела в порядок» та Getting Things Done – це не одне й те саме. Переклад виражає, якусь закінчену дію, наче ти прочитаєш книгу, приведеш свої справи до ладу і на тому все. А насправді – щоб отримувати результат, потрібно діяти. І процес цей невпинний. Він може лише розпочатись, але, якщо він раптом зупиняється, то все вертається на вихідні позиції.

Я роздумувала над ідеєю «дії» і у мене з’явилось запитання до вас, мої гості. Буду вдячна за відповідь у коменти.

Уяви, що перед тобою довга і складна дорога, в кінці якої на тебе чекає щось дуже бажане, наприклад затишний заміський будиночок, чи неосяжний океан з білим пляжем, чи… (вкажи свою власну мрію). Ти дуже хочеш туди потрапити, але розумієш, що самому тобі там буде хоч і гарно, але одиноко. Тому ти запрошуєш із собою друга. Друг теж кудись хоче, можливо навіть і до твого океану, а можливо йому просто з тобою йти приємно, або він не знає чого хоче і просто йде за компанію. От так ви йдете разом, гомоните по дорозі, варите вечорами на кострі суп, і знову йдете. На шляху зустрічаються різні перешкоди – то води нема, то їжі, то дуже жарко, то нестерпно холодно, або спати хочеться, а кругом голодні звірі, або сваритесь і йти стає нестерпно. Але ти йдеш, бо тобі потрібен океан. І раптом в один із днів твій друг зневіряється. Сідає на узбіччі, схиляє голову і каже – «все, я не можу далі йти». Ти починаєш його підбадьорювати, надихати, вмовляти (раніше вже таке траплялось і це діяло), але цього разу друг дійсно знесилився. «Я дуже хочу побачити з тобою разом цей океан, але я так втомився йти. Я не можу більше… Зроби що-небудь». Фізично друг здоровий. Як ти діятимеш?

1. Піду далі сам – це його вибір
2. Залишусь з другом і буду його підтримувати поки він знову не буде готовий йти
3. Посаджу друга собі на плечі і ми рушимо далі
4. Залишу друга і скажу, що я за ним повернусь, як тільки дійду до океану (біля якого, можливо, запаркований гвинтокрил, але я не впевнений)
5. Ваш варіант (будь ласка, вкажіть)

Дуже-дуже чекаю на ваші відповіді, а тим часом вітаю свою Більчутню з 1 рочком!

Здатність багажників звужуватись, а жіночої логіки – розширюватись

2010-04-24T07:51:00.005+03:00

Хто жінка – мене зрозуміє, а хто чоловік - посміхнеться. В нашому жіночому житті часто трапляються ситуації, коли дуже потрібно впихнути невпихуєме. Саме цим я і займалась свіжого весняного ранку – намагалась запхати шини в багажник. На мій подив – вони туди не влізли. 4 сезони влазили, а на 5-ий – не влізли. Я мостила їх і так і сяк – і прямо, і ребром, і в навхлест. Я добре пам’ятаю – вони всі 4 туди влазять! Навіть як лежати мають пам'ятаю (а то – я їх восени тиждень в багажнику тягала). А тут – 2 влізло, а 2 ну нікуди. Як ви думаєте, що я зробила? Правильно – поклала невлізлі колеса в салон і пішла писати цей пост. Пишу і думаю – ну чому ж вони не влізли?

Маю наступні гіпотези:
- Багажники усихають на зиму
- В багажнику щось є, але його не видно
- Я сплю
- У мене амнезія і минулої осені не було ніяких чотирьох колес
- Колеса за зиму відігрілись і роздулись
- Погано запихала (нігті гарні, ще поламаються…)

Але я не сильно переживаю, бо відповідь дізнаюсь, коли забиратиму машинку з шиномонтажа – навіть не сумніваюсь, що прийду, а всі колеса дядьки вклали в багажник, ну як не всі, то хоча б три!

Транс поглинає свідомість

2010-04-23T22:23:00.002+03:00

Головне – це правильно настроїти баси, вмістити звук у 2 квадрати салону авто і відкрити свою свідомість назустріч Всесвіту, в якому все дуально. Чоловік і жінка, інь і янь, чорне та біле, земля і небо, мінор та мажор, ритм і мелодія… Ми різні, але не можемо одне без одного. Ритм і мелодія – різні, але співіснують разом в музиці.

Транс – не проста музика, її важко зрозуміти непідготовленому вуху. Не кожний почує та зрозуміє ритм. Але той, хто хоча б один раз в житті впіймав хвилю, і його свідомість поглинув транс, той назавжди опиниться в полоні всеоб’ємного ритму.

Транс схожий на стадіон із багатьма доріжками для бігу. Постріл – марафонці побігли в єдиному темпі. Декілька кіл – розстановка сил змінилась. Ритм тримає лінію – бігун-лідер взяв темп. А на паралельних доріжках відбувається своє життя – в іншій площині йде свій ритм. Всі ці звуки співіснують, вони разом, але кожний з них співає свою пісню, не вибиваючись з хору. Трансовий трек – як тортик, який складається з декількох шарів. Можете їсти один за одним, а можете вкусити все разом. І так смачно, і так.

Мені завжди було цікаво – чому класична музика така складна для сприйняття. Коли я почала слухати електроніку – зрозуміла. Електроніка і класика «працюють» по одному принципу – в їх основі лежить ритм. Дивно, але це правда. Знайоме порівняння – «я не можу з першого разу повторити мелодію». Так можна сказати і про класику, і про електроніку. А все тому, що в основі – ритм. Мелодія є, але вона не головне. Якщо б музика еволюціонувала, то ритм стояв би на щабель вище мелодії. Він – досконаліший у своїй простоті. А от у «попсі» заводить мелодія. Тому так і чіпляються «мотивчики». Я не претендую на те, що моє порівняння єдине вірне, але відчуваю, що рухаюсь я у вірному напрямку.

Транс – як салат-бар. Є звуки, їх можна змішати, заправити фантазією і отримати картинку позитиву із зарядом бадьорості. Він – легкий і без холестерину. Під нього гарно думається, бігається, їдеться, танцюється і кохається. В останньому не останню роль забирає ритм. Правильний ритм. Наприклад, такий, який пропонує Markus Shults.

У цього хлопця взагалі дуже сексуальний транс. На фізичному рівні. Як це? А просто – коли врубаєш на повну гучність у замкненому просторі, то звуки оживають і наче торкаються тебе. Як біля колонки на шкільній дискотеці : -) У Markusa Shultza дуже чоловічий стиль. Це чути навіть у криках натовпу на бек треках – ніяких жіночих вересків, просто тваринний рев якийсь. Ритм йде накаткою, шаленою хвилею. В якийсь момент ти розумієш, що вже не контролюєш ситуацію, а ритм контролює тебе, а ти настільки розслаблено, що зараз вибухнеш. Щоб потім знову розігнатись і……….

Початківцям трансу я Markusa Shultza радити не буду, а от просунутим юзерам – вслухайтесь, оцініть, відчуйте цей всепоглинаючий ритм. Він всюди – зверху, знизу, в твоїх руках, в тобі і в грудях. Цей ритм струменить лазерними променями, ковзаючи рухливими маківками зшаленілого натовпу, опиняючись в плескаючи долонях, проминаючи діджейський пульт, занурюючись у темряву, виранаючи у серцях… Ну і звичайно – Markus постійний резидент Armada Music!

2010-04-18T22:31:00.001+03:00

Сьогодні мені смски пише переважно Аваль:)

ASOT#450 Morning Celebration

2010-04-02T09:35:00.003+03:00

Сьогодні вранці я була в Торонто. Час перестав існувати і другого квітня я потрапила в перше. Виходить нічого більше і не потрібно – радіохвиля, настроєна на kissfm, яка транслює пряме включення з ночі. Прямо зараз в Торонто Armin VB святкує 450 епізод – A State of Trance (ASOT#450). Я п’ю міцну каву, поглядаю на дощистий київський ранок, а з динаміка лунає транс з іншої частини земної кулі. Я чую голоси людей і уявляю, що от вони зараз знаходяться там, на цій вечірці, і день 1 квітня для них ще тільки закінчується і смакує лаймом з джином, а може бьорном з горілкою… А я тут, в другому квітні і збираюсь на роботу. У мене чудовий веселий настрій, і вереск канадських людей лише підтримує його. Дорога чудова, радіо перенесло паті в моє авто. Армін рулить саундом, космічними спогадами і просто класним трансом. Не дочекаюсь почути все це на власні вуха – літо поруч, а Ібіца – це дієслово)

2010-03-29T21:45:00.004+03:00

До кожної мрії додається в комплект спосіб як її досягати. А шансів на це рівно стільки, скільки ми самі собі даємо...

Мужской гид по шоппингу

2010-03-23T16:41:00.011+02:00

Автор: Flat Cat

Узкие джинсы, над которыми нависает жирный живот и бока, педерастические сумочки, галстуки c садами удивительных цветов, длинноносые туфли, рубашки в стиле пожар в джунглях, фиолетовые свитера и розовые носки… Или наоборот – серо-практично-мешковатый ассортимент вещевых рынков под девизом «быть как все». Если мужчина позволяет своей женщине выбирать для него одежду, он неминуемо попадет в одну из этих двух категорий.

Потому, что женщина либо выбирает по принципу «как себе» ярко, красиво, броско. Либо по принципу «лишь бы ж… ему прикрыть».

И мы, мужчины поначалу бунтуем – «ну что за гадость ты мне купила», а потом покоряемся и пополняем ряды таких же несчастных. А все почему? Да потому, что не умеем и не любим покупать одежду. Потому, что единственный пример покупки одежды мы получаем от женщин, наших матерей, а потом и подруг и то, что мы видим, нас безумно раздражает и пугает.

Нас раздражает абсолютно нелогичный процесс поиска, когда количество вариантов все растет и растет и даже когда нужная вещь вроде бы найдена «нужно еще съездить проверить другое место». Нас пугает непредсказуемый результат поиска вещи, когда вместо давно необходимой пары обуви у нас вдруг появляется третий свитер, купленный на вырост потому что он «такой миленький и цена приемлемая».

Пытаясь повторить этот процесс самостоятельно мы сходим с ума и начинаем искать кого-то кто сможет купить нам одежду, оставляя себе роль кошелька и подносчика сумок. И носителя узких ультрамодных джинсов, в которые никак не влазит выросший живот.

А на самом деле нужно лишь построить процесс по-другому. По мужски. Не увеличивая до бесконечности количество вариантов и проверяя все возможные точки в ожидании того самого теплого толчка в солнечное сплетение «ОНО!!!», а целенаправленно отметая неудачные варианты и тем самым сужая поиск до приемлемого минимума.

Итак 5 правил мужского шоппинга.

Правило №1. Забудьте слово распродажа. Если вы конечно не мазохист, любящий стоять в очереди в примерочную среди разгоряченных женщин с кипами хлама в руках. Планируйте заранее, что именно вам нужно на сезон и покупайте в его начале, когда в наличии есть все размеры и марки.

Правило №2. Монобрендовые бутики – для женщин. Мультибренды и универмаги – для мужчин. В универмаге можно сразу перемерять все интересующие марки и раз и навсегда забыть те, которые не подошли, а заодно определиться с размерами. При таком подходе один-два магазина будут решать 90% ваших проблем с одеждой.

Правило №3. Бренд для женщин значит «мода», для мужчин «минимизация выбора». Если вещь определенной марки подошла вам однажды, будет подходить и в дальнейшем. Марка это всегда определенный фасон, крой, материал, гамма расцветок, размерность. Радикальные изменения редки, но каждый сезон марки обновляются, а это значит, что год за годом можно выбирать вещи одной и той же марки, оставаясь актуальным. Запомните «свои» марки и размеры в этих марках и не тратьте время на поиск чего-нибудь «модного» или «свежего».

Правило №4. Женщины носят то, что модно. Мужчины носят то, что стильно. Стильно – это не то, что рекламируют в журналах и носят в рекламе Кока-Колы. Стильно это то, что подходит конкретно вам. И если все носят фиолетовые рубашки, потому что это модно, а вам фиолетовый – как ножом по горлу, носите себе голубые и радуйтесь.

Правило №5. Не экономьте на аксессуарах (и здесь, наконец-то, никаких противоречий с женщинами). Мужской образ – это обувь, часы и стрижка. И если с последнее к шоппингу не имеет никакого отношения, то обувь и часы должны быть лучшие. Ну или по крайней мере лучшие в доступном вам ценовом диапазоне.

Замість коментарів

Якось я започаткувала чудову рубрику – hosted post. Нарешті – УРА! – тепер вона оживає! В моє більчаче дупло прислав рудий Лис поcилочку – чоловічий погляд на шопінг. Емоції мене переповнюють. Але все до останньої коми у цьому ессе залишається незмінним і належить клавіатурі автора. І хоча я переконана, що в багатьох жіночих душах заверещить обурення, але це – «Чоловічий гід по шопінгу», а значить великий ресурс для висновків, які можуть зробити розумні жінки), і керівництво на озброєння для чоловіків. Допомагає надихнутись на свої пости. Так що – хто має свій погляд на шопінг – велкам ю, присилайте). А різні більчачі погляди на ці речі – тут>>

2010-03-17T21:30:00.002+02:00

Сенс стосунків в тому, щоб піклуватись одне про одного

2010-03-12T22:46:00.002+02:00

Change begins within - Зміни в тобі

2010-03-12T21:53:00.003+02:00

Жінка щаслива у стосунках лише тоді, коли пишається своїм мужчиною. Я - щаслива.

Читаю по обличчю

2010-03-11T22:08:00.002+02:00

Що можна прочитати на обличчі незнайомого чоловіка за 2 секунди? Іноді зовсім нічого – просто проходиш повз. Часом, хочеш затримати погляд на довше і дізнатись про нього більше. Або просто дивишся і не читає. Іноді перехоплює в грудях. А сьогодні я побачила обличчя чоловіка, на якому було написано все. Все, що він робив учора ввечері, які у нього цінності, скільки грошей він має, де він їх краде і як ставиться до людей взагалі, і жінок та дітей зокрема. І хоча я просто проїжджала повз нього в авто, але цупкий неприязний погляд вловила.

Високий, в стильному темному костюмі, краватці, зав’язаній на італійський манер, світлій сорочці та нахабно розстібнутому пальто. Вчора йому було добре. А сьогодні вранці – тяжко. Він наче вдягнений в накрохмалену форму – все стоїть, пахне, скрипить і біліє. А з коміра стирчить втомлений фейс з розтріпаними пацьорками світлого волосся. Очей не видно, їх укутали водянисті мішки – китайці в місті. Злі очі. Він явно вчора не на дитячому дні народженні випивав шампанське. Здається його ще й досі штормить. А може він що міцніше приймав і навіть спати не лягав. Модний такий, розтягує широкі швидкі кроки із здивованим виглядом «о… сніг… херня якась». Ми зразу маємо зрозуміти, що он там за 5 метрів то його «мерс» виблискує. Як правило, чим такий типаж займається – загадка. Біг він в печерський суд чи штаб Яника. Напевно з категорії чиновників, які «придумують схеми», приватизують, зливають і поглинають, радять і виконують держзамовлення.

Сиджу і думаю: чи то я така прониклива стала, чи у мене фантазія бушує? Чи з вами теж таке буває – бачите людину 2 секунди, а вже розумієте про неї все?

Подорож у пів хвилини

2010-03-11T09:44:00.004+02:00

У мене завали на роботі, але ранковий літературний настрій такий потужний, що я поборола своє бажання працювати і вирішила спочатку написати. Бо як не напишеш зразу – вже потім настрій можна і не впіймати.

Завжди є в житті момент, коли всі довкола ловлять гав. Головне, щоб ти в цей момент діяла.
Підтвердження цьому знаходжу у життєвих ситуаціях. Вранці як звичайно я везла доцю в школу. Ми успішно розвернулись і стали чекати зеленого світлофору на площі Слави. Але на перехресті стояв регулювальник, розмахуючи своєю безтолковою палкою. Ми мирно гомоніли в машині, коли я звернула увагу, що потік з нашого боку за 5 (!) хвилин взагалі не просунувся. Без агресії я поклала долоню на клаксон. Секунд так на 30. Коли відпустила – почула за спиною дисонований духовий оркестр. Водії закипали, а мент лише піддавав жару. Він пропускав потоки праворуч і ліворуч, він навіть пустив зустрічні машини, а нам «стоп». Своє знущання він прокрутив три рази. Три рази ми вибухнули духовим залпом. Марно.

Я почала нервувати, бо доцю «записують» за запізнення і вона могла розстроїтись. З цією думко раптом, в одномоментя, світ довкола мене застиг – спина мента, дудіння навкруги, носи автівок з лівого повороту, дядько в машині поруч колупається в носі, вид пустої зустрічки у дзеркало заднього виду і чиста зустрічка попереду, плавний розворот, невпевнений взмах палкою, очі мента повільно підіймаються і округлюються, губа із свистком відтопирюється… Все зупинилось в русі і лише мій напрямок на лівий поворот по зустрічці цнотливо вільний. І я поїхала! Подорож у пів хвилини.

Картинка нагадала мені сюжет невідзнятого фільму. Уявіть, відбувається пограбування магазину, бандюкуватий грабіжник виймає свою гармату і матюкає касирку. Стоп кадр! Переляк в очах дівчини, скажена морда злодюжки, який розбризкує застиглу в повітрі слину, напіввідкритий касовий апарат, відвідувачі розпластані на підлозі….. І тільки ти можеш рухатись. Береш гроші з каси, кладеш їх в мішок і вішаєш на шию злодюжці, знімаєш йому штани, обвязуєш ноги, вкладаєш в руку іграшковий пістолет, і дзвониш ментам. Розморожуєш сцену перед входом копів. Бу-га-га))

До речі, а як ви тренуєте свою реакцію?

Абревіатури

2010-03-10T22:01:00.009+02:00

Твіттери, гмейли та закордонні однокласники вчать мене спілкуватись абревіатурами. за останні дні я дізналась вже 2 нових!

lol! - stands for "Lots of laugh" (чи "Laughing out loud") або іноді "Lots of love". Але перше ймовірніше, бо Тієсто використовує це у кожному третьому твітті. Коротко це - "ржу не могу"

ttyl - stands for "Talk to you later". Теж чудова фразочка. Гарно нею закругляти бесіду. Коротко - "говорить не могу".

Я можу увити, що зі мною буде, якщо я рік провчусь закордоном! Видам словник абревітур і продам його за великі гроші:)

LOL!

TTYL)

Фрау Frey Wille

2010-03-09T21:51:00.004+02:00

Помічали, що коли ти сильно чогось хочеш і коли щиро віриш, що воно станеться, то наче увесь Всесвіт починає тобі допомагати у цьому? І люди знаходяться потрібні, і випадковості якісь трапляються невипадкові...

А ще у мене радість. Святкую невелике, але значиме досягнення. Тепер я повноправна власниця автівки. Все, більше не висить на моїй ніжній шиї огидний кредит! УРА!

Ця подія мене так надихнула, що я мало не побігла купувати собі Frey Wille. Але вчасно зупинилась, бо в екстазі мало не забула, що маю ще багато важливих цілей. Про Frey Wille поки мрію. А зараз вирішила поки порадувати себе брошкою hand-made, на створення якої і надихнув Frey Wille. Вимагаю оцінки!:)

2010-03-04T21:57:00.002+02:00

Все більше схиляюсь думати, що одним з хедлайнів мого життя є - "Шара не прокатит":) Ну і добре - не буду втрачати даремно час сподіваючись на шару. Працювати!

Блакитна кнопка щастя

2010-02-27T22:44:00.000+02:00

2010-02-27T19:55:00.001+02:00

Іноді тебе змушують примінити силу, але погоджуючись на це ти тим самим проявляєш свою слабкість...

2010-02-27T19:54:00.003+02:00

Звідки до вас приходить підсвідоме? З космосу, з душі чи з переляку?

Мама

2010-02-27T10:47:00.000+02:00

Приємно після душу знайти на запітнілому дзеркалі простий напис - "МАМА" :)

Вихід на денс-орбіту

2010-02-23T19:45:00.001+02:00

Dance музика змінює своє звучання. Непомітно та плавно для нашого вуха. Але як виявляється -дуже стрімко. Негритянські хори та латино в біті данс-полів вже поховані на початку століття. Прямі носи, прокачані плечі та впевненість в очах європейських солісток – от сучасний тренд в електронній музиці. Вони вирішили відродити генофонд Європи, пропагуючи «своє» звичне голандсько-скандинавське щастя із присмаком Торонто. Аргентинські ритми плавно перетекли в сучасне сертакі. Проте фолк все одно в тренді – просто він приходить з протилежних частин світу. Горлові співи – от чим зараз б’ється серце кожного нічного клубу. Вони не кричать про захист від СНІДу, закликаючи скористатись презервативом. Бо вони просто не уявляють як можне ним НЕ користатись. Сучасна електроніка – не бунтарська. Вона філосовсько-упевнена. Старий денс 80-их – як витримане вино. Викликає легку ностальгію, але цікавість. А новий, сьогоднішній, – як грайливий брют. Стрімкий, багатогранний та п’янкий. Музику 2000-их слухати неможливо. Поки. Я маю на увазі - СЛУХАТИ, наприклад, в машині. Вона як недостояне вино – вже є натяк на історію, але ще надто свіжі спогади. Ти відчуваєш всі недоліки біту, які вже виправили їх сучасні послідовники. Твої вуха вже звикли до сприйняття 10 звукових доріжок одночасно, які створюють ритм та мелодику електронної музики сьогодні. Ти не хочеш повертатись і приторможувати. Електронна музика еволюціонує швидше аніж нам здається. Вона – віддзеркалення технічного прогресу, в ній як і в моді чітко прослідковуються тенденції. Негри, бразилійки, низькі голоси, вогонь, прямий заклик до сексу – це вчора. Лірика, стрімкість, східна філософія, європейські жінки, сильні духом карлики та чумазі румунці (це думаю на один сезон) – сьогодні. Електронна музика зараз – це масштабне препаті, яке загортає у свої обійми Землю. Напевно тут теж діють «бубликові» закони і скоро тренди звернуть на іншу орбіту. Чекаю з великою цікавістю!

Real time dance music

Dance of 90th-2000th

Ням-ням

2010-02-22T21:57:00.004+02:00

У вас буває, що ви самі себе заводите? У мене буває. Я так вчора вразилась, коли писала про всяку смачну їжу, що сьогодні побігла в магазин і половину купила. В такій концентрації я давно це все не бачила - рукола з кедровими горішками на сухариках finn crisps прилитих трохи олією з бальзаміко та старим сиром... Ух... правда щось heineken я в список не вставила:) але буду його вважати буденною альтернативою spumante:)

2010-02-21T22:41:00.003+02:00

Завжди можна сказати "ні", але чом би цього разу не спробувати сказати "так"?

Вибух смаку

2010-02-21T21:09:00.010+02:00

Щось відбувається із моїми смаковими рецепторами. І це щось дуже гарне. Несподівано я почала відчувати і розрізняти дивовижні смаки, які раніше мене зовсім не цікавили. Цікаво, що вся така звична «домашня їжа» стала для мене вся на один смак. Ніяка якась. Натомість, за останній рік я відкрила для себе нові продукти. Раніше я їх теж пробувала, але смак відчула лише зараз.

1) Чорний шоколад. Такий, від якого зводить скули і язик прилипає до піднебіння, гіркий тягучий смак проникає аж у мигдалини – насолода! Знавці рекомендують починати смакувати справжній чорний шоколад не одразу ж з 99%-им вмістом какао, а взяти спочатку 70%, потім 90%. Я вже в стадії повного морального розкладу – їм 99%.

2) Старий голландський сир. Жовтий і солодкий. Півторарічний. З бокалом червоного вина. Просто так.

3) Житні хлібці Finn crisps. Їх можна їсти замість хліба, разом із салатом, або просто самі по собі. Пахнуть як щойно з печі, а на смак як свіжа і хрустка скоринка «українського» хліба

4) Рукола. На неї я запала пару років тому, коли в спробувала її в великій кількості (а не 2 листки на тарілку) в якомусь європейському готелі. Чим сильніше її гірчичний хрусткий смак, тим краще! Чим середнішого розміру її листочки – ти краще. Чим більше поруч горішків – ти краще! От рукола і привела мене до наступного несамовитого продукту

5) Кедрові горішки. В салат із зелені, з помідоркими і пармезаном. Обсмажені чи сирі. А ще смачно із курячим мяском і соус солодкий. Взагалі кедровий горіх дуже магічний горіх. Його їси і відчуваєш як тебе вже наповнюють вітаміни, масла і загальна сила природу. Аж у вухах дзвенить

6) Spumante. Теж данина європейським готелям з їх шаленою традицією ставити брют на сніданок. Але це не має нічого спільного із тим шампанським, яке пив в кіно Папанов з Мироновим. Якщо випити зранку ту липку і солодку субстанцію, яку у нас називають шампанським, то вибір паде явно не на аристократів. Spumante на смак як освіжаюча вода з гірського водоспаду – чисте та ігристе.

7) Еспрессо. Після того як я кинула курити нарешті зрозуміла цимус манюсюсенької чашечки кави після смачного обіду

8) Сорбети. Заморозити свіжі фрукти чи ягоди – це геніальна ідея! Особливо, коли десь поруч є чашечка еспрессо і spumante! Люблю лаймовий, ягідний та банановий смаки.

9) Оливкова олія. Це не самобутній продукт, а інгредієнт. Але от сьогодні вона закінчилась і відчула себе нещасною. Навіть і не знаю чим можна заправити салат, якщо її немає… А поєднання її пахучого смоку з помідором і сіллю мене особливо бентежить.

10) Диня з медом. Це вже не просто продукт, а ціле блюдо! Жовте, духмяне, сонячне і бурштинове.

Смачного!

Seraphinianus reflections

2010-02-21T20:22:00.003+02:00

Загадковий Codex Seraphinianus надихнув мене на створення такого от "серця з барбарису".

Sun behind the clouds

2010-02-16T23:56:00.003+02:00

Cost of new life

2010-02-14T23:26:00.002+02:00

Wishlist - бажання, які збуваються

2010-02-14T12:04:00.022+02:00

Новий рік, день народження чи просто приємний сонячний день настав… А!!! Подарунки:) Я завжди пишу списочки «хочу» в своєму блокноті – викреслюю щось і стає ДУЖЕ приємно :-) Такий собі компас. Тепер він в онлайні.

У мене є багато бажань. І їх важко запхати до одного списку. Якось не логічно поруч писати будинок на Гарді, поїздку в Париж та нову сумку. Це абсолютно різні категорії. Я почну із категорії «Речі». Звісно тут не все:) Лише найбажаніше. Імпульси та ті речі, про існування яких я ще не знаю, сюди не входять. Поки:)

Мій вішліст – Речі

1.iPhone - є!! БІЛИЙ!!!!!!!!!! Ура!

√√2. Сумка Lancel (у них на сайті фан!:)) В Парижі є найбільший магазин Lancel. Я підозрюю, що це – більчачий рай. Концепцію магазинів Lancel розроблена так, що кожна сумка представлена на окремій вітрині, наче це коштовна прикраса. Там я точно знайду таку як мені хочеться. Мені подобається, що у них ні нащо не схожий дизайн. Ця марка має своє обличчя. Тепер у мене є – СИНЯ!

√√√3. Перстень із чорною перлиною - YEP!!! IT IS PERFECT!!!!
Злегка брутальний. Золото біле, а перлина чорна. І ніяких загагулін – гайка.

√√√√ 4. Сумка для нет-бука - SKIN IS HERE!!!! BLACK and CLASSIC
От чесно – яка не знаю. Але вже обмежила себе до 2 варіантів. Перший – це skin, або просто маленька шкурка, щоб потім нет-бук в звичайну сумку можна класти. Або окрема сумочка з ручками, гарна і не спортивна, а елегантська. Я навіть таку бачила, але туди ще долетіти треба:)

5. Фотоапарат з лінзою
Ги-ги)) Білка – фотограф) Дивлюсь я іноді на фотки зроблені любителями, але на класній апаратурі, і мені шкода, що я можливості такі втрачаю. Макрозйомка мені дУже подобається. Ну і що, що такий апарат пів багажника займе. Зате модна і з лінзами)

6. Комплект FREY WILLE
Оригінальні речі - заворожують. Це саме той випадок. Особливо мене чарують різнокольорові емалі з дещо дитячими мазками.

7. eBook - дуже знадобиться мені ця штука для навчання. Скільки ж інфи можна в неї запихнути! А може навіть і зекономити на якихось книжках...

8. Бі ла машина-купе
Е-е-е… Що це шумить? Ну хочу я :) Готова на обмін з доплатою :)

9. Клач.

А хто сказав, що я не доповнюватиму вішліст? :) З'явилось нове бажання - нещодавно я з подивом зрозуміла, що у мене немає жодного КЛАЧА!!! А я ж сумчата тарина! А кожної сумчатої тварини повинен бути КЛАЧ. Що це за звір такий? Це така сумочка як великий гаманець, без ручки. Носять її в лапі і на всякі свіцькі заходи. ну якщо туго із запрошеннями на принцесячі сейшени, то можна і на банальну дискотеку з ним піти. От. Хочу клач.

Хто сказав, що викреслюючи одні позиції, не можна додавати нових?:)

10. Transdent. Диск-накопичувач. Червоненький

Білка твіттерська

2010-02-10T23:13:00.003+02:00

Я вирішила завести аккаунт на twitter. Мотив: у всіх є, а у білки немає. Мотив, звісно. примітивний, але зате чесний. І цікавість - чому так всі пищать від цього твіттера - треба ж розібратись.

Поки що якихось структурних думок нема, так емоційний потік, але попунктний:)

- я створила цілих 2 аккаунти. Маю таку дурну звичку понароджувати купу електронних скриньок, аккаунтів і т.д. Один у мене більчачий - Squirreldom, а другий звичайний іменний

- зразу роблю висновок, що треба один з них видалити. І скоріш за все іменний, бо на мене наганяє тугу читати ці причитання своїх колег по ринку та інших всяких дивних людей

- не можу зрозуміти для чого набирати в followers всіх своїх знайомих, які є в Linkedin, Facebook та однокласниках... Якийсь дубль функцій - тільки заходиш в інший аккаунт

- от за ким цікаво фоловитись так це за селебрітіс і близькими тобі брендами. Сидить Tiesto десь на іншій півкулі строчить зі свого iPone - tiesto Amazing food,so full now that I need a few shots to digest all I ate! Відчуття присутності! І новини можна швитко позбирати - хто який реліз зробив, де виступає, які диски і т.д. Вони ж всі (dj) просувають себе там. Усе зручно і швидко.

- одразу видно чи селебріті сам пише, чи його прес-служба. Чи фейк:) але там є послуга веріфікешн.

- цікаво виявляється, що ті кого ти весь час вважав цікавим насправді зануди

- сама я, якщо чесно, не знаю, що там писати..:) Так пишу, що в голову прийде - розбираюсь поки

- і основна перевага цієї штуки twitter (тепер розумію, чому так всі медійники пісяють кип'ятком) - це швидкість викиду інформації. Інтерфейс дуже простий. Настільки, що з телефону ним напевно простіше користуватись аніж з компа. На те і розраховано. От наприклад, сидиш ти на презентації нового гаджета Apple, дістає Стів Джобс із сенсаційного ящика нову примочку, а ти в той самий момент дістаєш свій телефон і пишеш твіт - "this new iPad is fully shit...". Ну і добре, щоб ти був при цьому якимось журіком з Таймс та мав пару тисяч фоловерів на твіттері. Анбелівбл - 3 сек і якщо хоча б 1000 фоловерів ретвітне, то за 5 сек хвиля повториться і т.д. і т.п. - твітт-цунамі.

І наприкінець напишу те, що по ідеї треба писати спочатку - як це працює. Дуже просто - реєструєшся, отримуєш профайл, думаєш за ким ти хочеш стежити, шукаєш їх пошуком і прикріпляєшся. Після того як натиснув follow - вся їх діяльність у тебе на сторінці. Retweet - це коли ти пересилаєш чийсь twitt. Ну свої повідомлення пишеш у віконечці, а їх читають вже твої фоловери. Максимально можна написати 140 знаків.

Впадаю в радісну ейфорію

2010-02-09T21:37:00.003+02:00

Різні деструктивні емоції складають до 80% думок в нашій голові - це вчені таке довели. До деструктиву можна сміливо відносити страх, сумніви, побоювання, тревоги та інші переживання. Але є і гарні новини - ті самі розумники доводять, що щастя є не дарунком зверху (і Коельо про це пише), а результат наших же вольових зусиль. Отже на 50% ми здатні себе відчувати щасливими завдяки нашій генетичній програмі, ще на 10% - щастя залежить від рівня достатку та сімейного стану і аж на 40% - від типу мислення.

Висновок: якщо направляти свої думки в радісне русло та використати генетичний потенціал, то можна більшу частину свого життя провести в солодкій ефорії щастя і радості. спробуємо?

Проштовхнути Вінні Пуха в кролячу нірку

2010-02-09T21:20:00.005+02:00

Іноді ми допомагаємо іншим заради самих себе. Просто приємно усвідомлювати, що ти причетний до зміни чийогось життя на краще. Я маю на увазі не допомогу дитячим будинкам та жінкам Анголи, а наше щоденне життя. Часом ми переконані, що буде краще для знайомої людини. І це нормально, адже так чи інакше ми «приміряємо» чуже життя на себе, пропускаємо через свій внутрішній світ і думаємо «а як би я хотіла/зробила/сказала?». Але інша людина може бути абсолютно протилежної думки. Просто тому, що ця людина ІНША. Поговоримо про «удосконалення» чужих доль.

Вже декілька раз траплялось, що якась моя подруга чи знайома потребувала поштовху та емоційної підтримки. Ні – вони не просили, просто мені здавалось, що у цієї людини є потенціал, що її треба підтримати і дати цьому потенціалу розвинутись. І з дивною наполегливістю я починаю створювати всі умови для цієї людини, щоб вона досягала (своєї?) мети. Ні-ні, ви не подумайте, це не про маніпуляцію. От простий приклад. Мені здалось, що одна моя знайома зачахає вже на роботі. Маючи шалений творчий потенціал, вона киснула на нудній і нецікавій посаді. Я провела багато «терапевтичних» бесід з нею, думали як би оце так зробити, щоб вона щось змінила у своєму житті, потім були її переживання з приводу неприйнятих рішень, неправильно прийнятих рішень, запізнень із діями і таке всяке. Не лише я «штовхала» її, але й інші люди. І, нарешті, вона пролізла! Змінила вектор своєї роботи, навчилась новим речам і була щасливою. Ну місяці два десь. А тепер у мене знову враження, що вона ввійшла у свій звичний стан рутини. Ну і ще купа прикрих нюансів. Стійке відчуття, що ця людина не виправдала моїх сподівань. Я просто намагалась штовхати Вінні пуха в крольчачу нірку.

Тепер питаю себе, а чи дійсно треба штовхати непроштовхуваних людей? Як знати, що настав той момент, коли треба зупинитись? Чи потрібно витрачати на все це свої емоції та час? З одного боку моє его гріє відчуття, що завдяки мені хтось знайшов себе, але з іншого боку – чи можемо ми напряму впливати на пошуки інших людей? Може краще зайнятись собою?

Всі ці переживання не стосуються моїх дуже близьких і рідних людей, бо вони – це вже зовсім інша історія.

Меню на виборчій дільниці

2010-02-07T22:44:00.003+02:00

2 булки з яблуками, 1 - з сиром, 1 трикутник "Дружба" з джемом. Відчуваю радість.

Чищу

2010-02-07T21:39:00.007+02:00

Сьогодні я розкидала шафу - все витягла, розклала і найбільшу купку шмаття усунула з свого життя. Сьогодні пощастило декільком моїм близьким - з обновками вас, а мене із тимчасово вільним місцем. Носити нічого. Зате чисто стало - в кімнаті, в шафі і в моїй голові.

Фізична робота - крок в медитацію. Заспокоює.

Планерка

2010-02-06T19:19:00.004+02:00

Добре не забігати вперед. Не перейматись тим, що ще не сталось. Я ж не знаю, ЩО станеться. Я перелаштовую свої думки.

Коли мені було 15 у мене не було цілей. У мене були бажання і я інтуїтивно робила все, щоб отримувати те, чого сильно хотіла. Я слухала інстинкти. Я писала, відкривала ногою двері найпопулярнішої газети, робила шреківського кота і отримувала публікацію. Хотіла бачити слова, які ще пару днів тому я набивала на маминій друкарській машинці, а тепер вони в моїх руках. І в руках ще 250 000 людей. Запах типографської фарби, екстаз і пошук нового натхнення. Я нічого не планувала. Просто хотіла. Я НЕ ЗНАЛА, що таке планінг.

А потім мені розказали, що для того, щоб досягати поставлених цілей потрібно скласти план. На тиждень, місяць, рік…. Цілей у мене не було. Тому я їх вигадувала, складала плани і чогось досягала. Але все не того. Просто робила, бо інші казали, що це правильно. Бо думала, що хочу того, чого насправді не хотіла.

Так в моє життя ввійшов планінг. Те, що це зло я зрозуміла не зразу. Мало того, прискіпливе планування як наркотик – і радості вже не приносить, і наступний крок робити не хочеться, і вже сама не знаєш куди йдеш, але все одно плануєш, плануєш, плануєш… Іноді я не дозволяла собі просто посидіти перед телевізором, бо мала якийсь план, який не хотіла робити і в результаті ані телєка, ані запланованих дії – фрустрація.

Я перестаю планувати. Я буду наново вчитись хотіти. Я шукаю візію. Зрештою, я вже знаю, що плани до добра не приводять, тому нічого не втрачаю. Творю!

Як убити хорошу ідею?

2010-02-04T21:45:00.010+02:00

Idea -------------------------- Idea sent by email Idea---------------------------- Legal department recomendation

Idea---------------------------------------- Global brand guidelines

Idea-------------------------------------------------- Budget

Готова підписатись під кожною картинкою! Все перевірено - все правда:)

Ілюстрації - Scott c