One love

Нарешті прохолода. Вечірній вітерець і +28 – повне блаженство розкритих вікон, в які рухається О₂. Сьогодні Ані пощастило. З’явилась нарешті нова музика. Гарна-а-а-а! Клацаю треки і тільки те й роблю що натрапляю на «щось». David Guetta “One love” – Білка радить. Часто так буває – чуєш трек по радіо – гарний - звикаєш. Як річ, яка подобається і бачиш її щодня у вітрині дорогою на роботу. А потім , бах , купила диск, а пісня ТАМ! І вже вона не за склом вітрини – вона вже ТВОЯ! І від перших акордів розливається холодок, топорщиться шерсть на лапах, і наступає екстаз – от захочу і слухатиму її 10 разів підряд! Або 20! Вона ж вже МОЯ!!! One love….ла-ла-ла-ла-ла-ла…one love-ла-ла-ла-ла-ла… Дякую – саме сьогодні цей сюрприз від випадкової покупки дуже доречний. Не доїм, але вкриюсь мурашками від ритмів one love!

А от поні і знайшла слова пісні (щоб ми не репетували як потерпівші у-у-у, а як гламурні дівчата показали всю силу свого голосу)!! Вчимо:

Can anybody help me im outta plansguess

I left my world in somebody's hands

I don't like to hurt but, but everyone gets weak

someone to rely on that's what I really need
Now here we stay, its all that were worth

I've been thru the pain and been dragged thru the dirt

whatever they tell you were bigger than words

I've been where your standing I know how it hurts

let this be a song now and this be a day and we stand together well be okay

Because were survivors were making it work expecting the best when they hope for the worst
One love - this is the way we found

One love - even though they'll let you down

One love -nobody's perfect now

One love -don't let that hold you down

One love - lets stick together now

One love -we got to stand our ground

One love - its easy to believe in

One love - believe in you and me

Onee loveeeeeeeee

Now I cud try and fix this all by myself but I know it'd turn out better if you help

no one likes to hurt but but everyone gets weak

someone to rely on that's what everybody needs
Now here we stay its all that were worth I've been thru the pain and been dragged thru the dirt

whatever they tell you were bigger than words I've been where your standing I know how it hurts

let this be a song now and this be our day and we stand together well be okay

Because where survivors were making it work expecting the best when they hope for the worst
One love - this is the way we found

One love - even though they'll let you down

One love -nobody's perfect now

One love -don't let that hold you down

One love - lets stick together now

One love -we got to stand our ground

One love - its easy to believe in

One love - believe in you and me

Onee loveeeeeeeee, its oneee loveeee,Im here to tell you its one love, oh

One loveeeee, said its one loveeee

Sing with meee one loveee,

One love to be oh that's all we need

One love.

Транс поглинає свідомість

Головне – це правильно настроїти баси, вмістити звук у 2 квадрати салону авто і відкрити свою свідомість назустріч Всесвіту, в якому все дуально. Чоловік і жінка, інь і янь, чорне та біле, земля і небо, мінор та мажор, ритм і мелодія… Ми різні, але не можемо одне без одного. Ритм і мелодія – різні, але співіснують разом в музиці.

Транс – не проста музика, її важко зрозуміти непідготовленому вуху. Не кожний почує та зрозуміє ритм. Але той, хто хоча б один раз в житті впіймав хвилю, і його свідомість поглинув транс, той назавжди опиниться в полоні всеоб’ємного ритму.

Транс схожий на стадіон із багатьма доріжками для бігу. Постріл – марафонці побігли в єдиному темпі. Декілька кіл – розстановка сил змінилась. Ритм тримає лінію – бігун-лідер взяв темп. А на паралельних доріжках відбувається своє життя – в іншій площині йде свій ритм. Всі ці звуки співіснують, вони разом, але кожний з них співає свою пісню, не вибиваючись з хору. Трансовий трек – як тортик, який складається з декількох шарів. Можете їсти один за одним, а можете вкусити все разом. І так смачно, і так.

Мені завжди було цікаво – чому класична музика така складна для сприйняття. Коли я почала слухати електроніку – зрозуміла. Електроніка і класика «працюють» по одному принципу – в їх основі лежить ритм. Дивно, але це правда. Знайоме порівняння – «я не можу з першого разу повторити мелодію». Так можна сказати і про класику, і про електроніку. А все тому, що в основі – ритм. Мелодія є, але вона не головне. Якщо б музика еволюціонувала, то ритм стояв би на щабель вище мелодії. Він – досконаліший у своїй простоті. А от у «попсі» заводить мелодія. Тому так і чіпляються «мотивчики». Я не претендую на те, що моє порівняння єдине вірне, але відчуваю, що рухаюсь я у вірному напрямку.

Транс – як салат-бар. Є звуки, їх можна змішати, заправити фантазією і отримати картинку позитиву із зарядом бадьорості. Він – легкий і без холестерину. Під нього гарно думається, бігається, їдеться, танцюється і кохається. В останньому не останню роль забирає ритм. Правильний ритм. Наприклад, такий, який пропонує Markus Shults.

У цього хлопця взагалі дуже сексуальний транс. На фізичному рівні. Як це? А просто – коли врубаєш на повну гучність у замкненому просторі, то звуки оживають і наче торкаються тебе. Як біля колонки на шкільній дискотеці : -) У Markusa Shultza дуже чоловічий стиль. Це чути навіть у криках натовпу на бек треках – ніяких жіночих вересків, просто тваринний рев якийсь. Ритм йде накаткою, шаленою хвилею. В якийсь момент ти розумієш, що вже не контролюєш ситуацію, а ритм контролює тебе, а ти настільки розслаблено, що зараз вибухнеш. Щоб потім знову розігнатись і……….

Початківцям трансу я Markusa Shultza радити не буду, а от просунутим юзерам – вслухайтесь, оцініть, відчуйте цей всепоглинаючий ритм. Він всюди – зверху, знизу, в твоїх руках, в тобі і в грудях. Цей ритм струменить лазерними променями, ковзаючи рухливими маківками зшаленілого натовпу, опиняючись в плескаючи долонях, проминаючи діджейський пульт, занурюючись у темряву, виранаючи у серцях… Ну і звичайно – Markus постійний резидент Armada Music!

ASOT#450 Morning Celebration

Сьогодні вранці я була в Торонто. Час перестав існувати і другого квітня я потрапила в перше. Виходить нічого більше і не потрібно – радіохвиля, настроєна на kissfm, яка транслює пряме включення з ночі. Прямо зараз в Торонто Armin VB святкує 450 епізод – A State of Trance (ASOT#450). Я п’ю міцну каву, поглядаю на дощистий київський ранок, а з динаміка лунає транс з іншої частини земної кулі. Я чую голоси людей і уявляю, що от вони зараз знаходяться там, на цій вечірці, і день 1 квітня для них ще тільки закінчується і смакує лаймом з джином, а може бьорном з горілкою… А я тут, в другому квітні і збираюсь на роботу. У мене чудовий веселий настрій, і вереск канадських людей лише підтримує його. Дорога чудова, радіо перенесло паті в моє авто. Армін рулить саундом, космічними спогадами і просто класним трансом. Не дочекаюсь почути все це на власні вуха – літо поруч, а Ібіца – це дієслово)

Вихід на денс-орбіту

Dance музика змінює своє звучання. Непомітно та плавно для нашого вуха. Але як виявляється -дуже стрімко. Негритянські хори та латино в біті данс-полів вже поховані на початку століття. Прямі носи, прокачані плечі та впевненість в очах європейських солісток – от сучасний тренд в електронній музиці. Вони вирішили відродити генофонд Європи, пропагуючи «своє» звичне голандсько-скандинавське щастя із присмаком Торонто. Аргентинські ритми плавно перетекли в сучасне сертакі. Проте фолк все одно в тренді – просто він приходить з протилежних частин світу. Горлові співи – от чим зараз б’ється серце кожного нічного клубу. Вони не кричать про захист від СНІДу, закликаючи скористатись презервативом. Бо вони просто не уявляють як можне ним НЕ користатись. Сучасна електроніка – не бунтарська. Вона філосовсько-упевнена. Старий денс 80-их – як витримане вино. Викликає легку ностальгію, але цікавість. А новий, сьогоднішній, – як грайливий брют. Стрімкий, багатогранний та п’янкий. Музику 2000-их слухати неможливо. Поки. Я маю на увазі - СЛУХАТИ, наприклад, в машині. Вона як недостояне вино – вже є натяк на історію, але ще надто свіжі спогади. Ти відчуваєш всі недоліки біту, які вже виправили їх сучасні послідовники. Твої вуха вже звикли до сприйняття 10 звукових доріжок одночасно, які створюють ритм та мелодику електронної музики сьогодні. Ти не хочеш повертатись і приторможувати. Електронна музика еволюціонує швидше аніж нам здається. Вона – віддзеркалення технічного прогресу, в ній як і в моді чітко прослідковуються тенденції. Негри, бразилійки, низькі голоси, вогонь, прямий заклик до сексу – це вчора. Лірика, стрімкість, східна філософія, європейські жінки, сильні духом карлики та чумазі румунці (це думаю на один сезон) – сьогодні. Електронна музика зараз – це масштабне препаті, яке загортає у свої обійми Землю. Напевно тут теж діють «бубликові» закони і скоро тренди звернуть на іншу орбіту. Чекаю з великою цікавістю!

Real time dance music


Dance of 90th-2000th

Білка твіттерська

Я вирішила завести аккаунт на twitter. Мотив: у всіх є, а у білки немає. Мотив, звісно. примітивний, але зате чесний. І цікавість - чому так всі пищать від цього твіттера - треба ж розібратись.

Поки що якихось структурних думок нема, так емоційний потік, але попунктний:)

- я створила цілих 2 аккаунти. Маю таку дурну звичку понароджувати купу електронних скриньок, аккаунтів і т.д. Один у мене більчачий - Squirreldom, а другий звичайний іменний

- зразу роблю висновок, що треба один з них видалити. І скоріш за все іменний, бо на мене наганяє тугу читати ці причитання своїх колег по ринку та інших всяких дивних людей

- не можу зрозуміти для чого набирати в followers всіх своїх знайомих, які є в Linkedin, Facebook та однокласниках... Якийсь дубль функцій - тільки заходиш в інший аккаунт

- от за ким цікаво фоловитись так це за селебрітіс і близькими тобі брендами. Сидить Tiesto десь на іншій півкулі строчить зі свого iPone - tiesto Amazing food,so full now that I need a few shots to digest all I ate! Відчуття присутності! І новини можна швитко позбирати - хто який реліз зробив, де виступає, які диски і т.д. Вони ж всі (dj) просувають себе там. Усе зручно і швидко.

- одразу видно чи селебріті сам пише, чи його прес-служба. Чи фейк:) але там є послуга веріфікешн.

- цікаво виявляється, що ті кого ти весь час вважав цікавим насправді зануди

- сама я, якщо чесно, не знаю, що там писати..:) Так пишу, що в голову прийде - розбираюсь поки

- і основна перевага цієї штуки twitter (тепер розумію, чому так всі медійники пісяють кип'ятком) - це швидкість викиду інформації. Інтерфейс дуже простий. Настільки, що з телефону ним напевно простіше користуватись аніж з компа. На те і розраховано. От наприклад, сидиш ти на презентації нового гаджета Apple, дістає Стів Джобс із сенсаційного ящика нову примочку, а ти в той самий момент дістаєш свій телефон і пишеш твіт - "this new iPad is fully shit...". Ну і добре, щоб ти був при цьому якимось журіком з Таймс та мав пару тисяч фоловерів на твіттері. Анбелівбл - 3 сек і якщо хоча б 1000 фоловерів ретвітне, то за 5 сек хвиля повториться і т.д. і т.п. - твітт-цунамі.

І наприкінець напишу те, що по ідеї треба писати спочатку - як це працює. Дуже просто - реєструєшся, отримуєш профайл, думаєш за ким ти хочеш стежити, шукаєш їх пошуком і прикріпляєшся. Після того як натиснув follow - вся їх діяльність у тебе на сторінці. Retweet - це коли ти пересилаєш чийсь twitt. Ну свої повідомлення пишеш у віконечці, а їх читають вже твої фоловери. Максимально можна написати 140 знаків.

Коли мені було 15

Сьогодні мені навіяло пригадати дитинство. Щось трохи 80-ті за останні пару років викривили і зсучаснили, а от до 90-их ще не дібрались, бо наче й не так давно було. Але ви самі вирішіть чи не так вже давно – дивіться, що я вам приготувала. Отож, розпочинаємо мандрівку в історію мінус 15!

Що ми носили
Хіт всіх часів і народів, тренд 1995 року , всі дівчата як близнючки в чорних гольфах вище коліна (здається це зараз знову падає в тренд), гобеленових желєтках та міні-спідничках. Заміна на холодну зиму – шерстяні чорні рейтузи, довгий пухкий світер і парка.

Що ми їли
В школі у нас були льготники, яким можна було їсти безкоштовно. У мене теж була така подруга. Коли вона благополучно прогулювала, ми бігли в столовку і брали на її прізвище замість обіду 5 булок – кренделики з цукром. Найсмачніша їжа була:)

Що ми слухали
Тут можна довго копатись, але я покажу найвизначніші моменти як української, так і зарубіжної естради. Заодно і наряди тогочасні згадаємо ще раз.

Під таке ми плакали

Під таке – танцювали, а потім плакали

Українська естрада) Ги)


Супер-кліп!!! – тут вам і мода як було (класні у неї «велосипедки» з рюшами), і техніка, і все-се!!!! Територія «А»…
Сірко-собака – фотопідбірка унікальні, а рухи-рухи які роблять руками!

Под дождем – модні хлопці

Під що ми танцювали
Це було трохи раніше, але я не можу, ну просто НЕ МОЖУ не поставити це сюди!

It's my life

Зимовий ранок, бр-р-р… моє ліжко тепле і затишне – норка моя, я хочу спати! Мозок безжалісний у своєму криці, але тіло вже звикло до ранкових переливів мобільного цербера, воно хоче розтягнутись, умитись, бути готовим до нового дня.

Пульт. 35. MTV. Музичка. Потягнути-и-и-и-и-сь. Зарядка. It’s my life.

Рухи майже автоматичні, по-тихеньку просинаюсь, погляд чепляє якісь незвичні речі в кліпі. Що це? Хм…така пісня популярна, а використовують якийсь мотлох для зйомок. Раніше я не звертала на це уваги. Де вони взяли цю труну на колесиках? Ха-ха! Прогресивно – це у них комп’ютер. Ум-м-м, цей хлопець ще й модний – веб-трансляція у нього, повний стіл металобрухту. А що це за джинса така моднява з минулого століття на? Машини якісь горбаті…. А це ще що таке?!!! Ні… Не може бути! Невже це – пейджер?! Вартий уваги телефон-жабка в руці у дівчини – справжній раритет. У мене теж такий колись був, років 10 тому… 10?

Всі дискотеки гремлять цією піснею (мені страшно назвати її треком). Зачувши перші позивні, дівчата натовпом вивалюють на денс-пол. Хлопці дуріють, закривають очі та починають «рубати» під навіжений ритм. Це було у 2000 році. Це було 10 років тому. Це було вчора….Що ж тоді буде завтра, чи завтра вже тут?

Бігти, брати до рук свої ноги і дертись крізь буденність, вивчити гімн It’s my life та повторювати його як мантру. В кліпі головний герой таки встиг.

P.S. А класика – вона вічна. I am gonna live forever. It's my life – I just wanna live when I'm alive!

Highway Venezia-Milano turns to a club

Таки Білка тварина похапцева. Визнаю і каюсь. Проте всьому свій час і, що важливо, своє місце. Цей час прийшов і для CD2 A state of trance (Armin van Buuren) – In the Club. Сьогодні. На хайвеї Венеція-Мілан. Він став черговим відкриттям. І якщо СD1 On the Beach – це п’янка каперін’я, лимоннf і цукрова на смак, злегка загадкова і схожа на узбережне pre-party. То CD2 – як горілка з бьорном у гамірливому клубі, де натовп тиснеться і стрибає, а ти впіймала «свою хвилю» на треку 2 (сорі, диску під рукою не маю, щоб назву написати, буду чинити по Федіному – називати треки номерами. Нам це імпонує, чи не так?).

Прослухавши перший раз похапцем пару тижнів тому – мені здалось, що січкарня. Але, як не дивно, вже в першому треку є вокал, причому чудовий. Головне дослухати. Ритми 2-3 просто несамовиті – такий якийсь фатальістичний настрій приносять, і трохи сентиментальний на диво.

Роблю перші кроки – перші 6 треків прослухані мною і закохані до нестями. Каперін’я випита – горілка йде краще).

Чиї музичні інтереси найбільш ганебні ?

Я не ностальгую за старими піснями. І щиро не розумію людей, які щовечора приходять додому і вмикають «Кіно».

Хочеш влаштувати безпрограшну вечірку – роби диско 80-х. Невже всі ці люди отримують задоволення від того ким вони колись не були, замість того, щоб насолоджуватись тим ким вони є зараз?

Дискотеки 80-х заводять мене лише у богом забутому клубі в Чернівцях, куди закинуло п’яну і веселу, а вибору нема – або Modern talking або сідати в кабріолет і їхати дахом. В цій ділемі я вибираю «йо ма харт, йо ма сол» (в дитинстві мене дуже цікавило хто такий Масол))»).

Мене рве на маленьких білок, коли хтось починає підвивати прокуреним голосом Крісу де Бургу - Lady in re-е-е-е-d. Такі раритети ще пів біди. Страшніше щось таке, що було модним у мої 18. Наприклад, Тоні Брекстон, або пісня Don’t speek. Уявляю, аби я крадькома дома це слухала. Нажертись і репетувати в караоке «Я люблю тебя Марина» - це ми можемо, але слухати крадькома, пускаючи сльозу Un-break my heart – ні.

Мій «улюбленець» Том Джонс непогано йде під посиділки з мамою - з вином і на балконі. В дитинстві мама принесла жовту касету Gold Star і сказала, щоб я вчила на його піснях англійську. Раз на рік – так і бути, підтримаю мамині переконання на балконі. Але тільки під червоне вино:- )

Часто, я відкладаю музику, яку слухала навіть лише рік тому – є такі треки, які несуть в собі сильні емоційні асоціації. Рухатись вперед до нових ніжностей, а не грузнути в позаминулорічній ліриці. Намагаюсь.

Постійно слухати старі пісні – це деградація. В якості пізнання історії – корисна штука. Нещодавно спостерігала сім’ю на природі – діти бігають, шашлики смажаться, а в колонках Розенбаум верещить – «шашлик из утки»… Я відкрила віно і відповіла їм лаунжем . Їмо на природі фуа-гра.

А може це ознака старіння - бажання позавивати під "старечу"? І може років через 30 я сльозитимусь зачувши Tiesto?

І на закуску - гра від Бегбеде: «Чиї музичні інтереси найбільш ганебні?». Зізнавайтесь друзі – що ви слухаєте крадькома під ковдрою, заткнувши вуха навушниками і навіть самі собі з острахом зізнаєтесь «А у Кіркорова таки є непогані пісні : - )».

Armin Van Buuren - сиртакі на гітарі в космічному кораблі

Про музику я ще не писала. Але вже давно хотіла, але якось все не можу підступитись до цієї теми. Почати загально про своє ставлення до музики, чи розказати про останній диск який я слухаю? Це питання залишалось для мене відкритим, тому і пусто було в музичній темі. Диск, який я купила на днях – надихнув мене. І нехай я не знаю як писати про музику (напевно є якась термінологія …), але враженнями поділитись ніхто не забороняє. Так от – це Armin Van Buuren, A state of trance 2009.

CD1
Проваджаючи літо
9 ранку. Пізнє літо, серпень запрошує собі на зміну подружку осінь, заманює її пожовклим каштановим листям, вікна в моїй автівці відкриті, яскраве сонце сліпить очі, а прохолодний вітерець проносить із собою вологу нічної роси та запах серпневої малини. Звук свіжий - як розум після непропитої ночі, мелодика знайома, як розуміння того, що після серпня прийде вересень.
Це: трек 8 (Josh Gabriel Presents Winter Kills), трек 9 (Myon and Shane 54 feet. Aruna), трек 10 (Tydi Feat.Audrey Gallagher), трек 11 (Andy Moor & Ashley Wallbridge feat. Meighan Nealon) і, нарешті трек 12 (Rex Mundi Feat. Susana).
Всі треки із свіжим, чистим жіночим вокалом – легким і позитивним. Починайте слухати диск з них – краще лягає і настроює на хвилю.

Сиртакі в космосі
Асоціює. Поєднує щось традиційне і завтрашнє. Зараз у цю хвилину за тисячі кілометрів на грецькому острові Кріт звучить, перекочується, пульсує мелодія. Струни і клавіші виринають з електронного простирадла ночі – ще хвилька і в світлі софітів з’явиться Він – з гітарою, синтезатором, чи бог знає ще з чим – в білому, свіжому і тільки небесний парашут нависатиме над нашими головами…. Дивне сиртакі в стилі «транс». Пісок через сито…
Це: трек 3 (М6), трек 4 (Ron Hagen & Pascal M). Без слів, але із сильною фолк-нотою. Такий собі authentic.

Світловий вибух
Пам’ятаєте мультяху про Алісу в космосі – дзеркальні соняшники, підступні черепашки, погані дяді і добрий тато? Або в iPod і включайте в своїй голові спейс-симулятор, або в авто і фантазію налаштовуйте на космос. Світлові крапельки проносяться із свистом повз твоє вухо, розумієш безмежність всесвіту і радість свого існування. В треці 6 є звуковий момент схожий на салют, коли в чорне небо одномоментно вистрілює букет прямих білих кометок.
Це: трек 5 (Mat Zo), трек 6 (The Blizzard with Gete), трек 7 (Monogato).

Буде натхнення – послухайте. До речі, зі мною все в порядку, а зараз 13:00 дня)) В комплект входить 29 треків – CD1 – On the beach та CD2 – In the club. Зразу ж скажу, що про CD2 я не описала зумисно. По-перше, я його прослухала лише раз, по-друге там сама січкарня (без слів), як «подарунок» замість знижки на гарну річ.

Почитати про альбом

Бігун’я, хі:-)

Я не люблю бігати. Я за ігрові види спорту. Сьогодні готувала speaking для TOEFL - там було запитання – do you prefer individual or group sports. Я дефінітлі префер груп, але зранку роблю індивідуал, тобто навертаю круги ковбаскою довкола тенісних кортів в моєму дворі, потім роблю зарядку і їду на роботу))) Ідея цих маніпуляцій достатньо проста – треба себе тримати в тонусі, давати собі зранку можливість прокинутись і отримувати певну порцію свіжого повітря. Партнерів для гри в теніс серед моїх сусідів спостерігається сила-силенна, але, нажаль мені це все не підходить, бо я не вмію грати в теніс) Тому вранці всі групові (перечитувала – звучить сексі) види відпадають – залишилась одна біготня. Так от – я вивела нескладну формулу як заставити себе бігти вранці. Ділюся:

1. Перші 2 тижні треба поставити собі задачу – бігти щоранку. Навіть якщо не хочеться. Це для того, щоб привчити м’язи, привести їх в тонус. Перші 2 тижні ти працюєш на них – потім м’язи починають працювати на тебе. Зараз я ще не встигаю око відкрити як м’язи кричать – БІГТИ ХОЧЕМО!

2. У мене не виходить собі цілі для бігу виставляти. Ну не цікаво мені бігти сьогодні 1 км, завтра 2 і т.д. По-перше, я не знаю як їх відміряти ці кілометри (є ідеї?), а по-друге, мене це просто не мотивує. Мене надихає інше – біжу і уявляю як моїм м’язам зараз гарно, як вони там напружуються, балдіють від такої ранкової роботи і все таке.

3. Все роблю в задоволення. У мене є програма мінімум (навернути коло кругом кортів і зарядка), але якщо після зарядки раптом хочеться ще пробігти (і таке буває, тепер з кожним днем все частіше), то біжу!

4. В тіньочку – обов’язкова зарядка. Це такий собі приз-сюрприз після пари кілометрів. Методом проб і помилок я зрозуміла, що зарядка мені підходить повільна і на розтяжку. Тому я задираю ногу, роблю розумне обличчя (тіпа я йог))) і розтягуюсь. Це краще ніж 50 раз прокачати прес. Хоча не так ефективно. Але на вулиці немає, як прес качати, тому мене совість не мучає (хіба трішчки). Але совісті можна кинути на поталу трохи віджимань та піднімань ніг. Але не багато. Теж для задоволення.

5. Важливо – чорні шорти до коліна з шнурочком в поясі і коротенька маєчка. Це - штрих, бо коли біжиш у гарному, це краще ніж коли в розтягнених треніках і футболці незрозумілого розміру. Легкий iPod в кишеньці – сила…

6. I, найголовніше у цій справі – почати бігти з «правильною» піснею у вухах. Koseen, Hide you. В ній і ритм, і позитив, і гупає дай боже – зразу ж прокидаєшся.

Kosheen, Hide you

Take me to your ride…!!!

Take me to your ride
I’ll be the shadow in the night
Take me to your ride
U-u-u-u-u-u-u-u

I wanna catch you in Paris
I wanna stay with you in Rome
I wanna fly with you to London
In Moscow take me to your home

Noiz ft Yana Kay (dj Sender) - слухати radio edit!