Шалики

Гарна вітрина – половина суми в кишені. Це мистецтво. І не важливо, що продавати – шкарпетки, повітряні кульки чи діаманти. Головне як.
Мені сподобалось. Німеччина, Pick and Cloppenburg.

Зупинки-фантоми

Ці зупинки на трасах завжди такі сумні і обшарпані! Самотня приблуда кольору портянки з гордою табличкою «Бобруйка» на даху посеред поля на трасі Київ-бознащо. Ей, графітери, чи як вас там називають! Оживіть зупинки – намалюйте в них людей, які сидять на лавці, чекають, палять, сміються і сплять! Розбудіть водіїв – оживіть траси!

Запасаюсь на зиму

Навіть якщо ти низькопримативна тварина, все одно в твоєму тілі бути інстинктам. А як ще пояснити собі цей осінній потяг «запастись і залягти»? І наче ще не ллють бридкі дощі, на вулиці тепло і пахне листям, а хочеться лінуватись, відкрити хату-читальню і сидіти в теплому кублі. Чим я і займаюсь останнім часом. А щоб кубло було затишним – його треба облаштовувати (дивно це все – точно інстинкт). Сказано - зроблено. Сьогодні була зібрана і примощена таки прикуплена книжкова шафа! І нічого, що у мене виявилось чотири з половиною книжки (а я думала, що скоро вже на хомяків буду свою бібліотеку пускати), зате можна всяку красу туди вмостити). А взагалі - раз на рік можна і прикупити собі якісь меблі. Минулого - це були штори (по вартості точно як меблі). І теж восени.

І запасатись. Їжею. А що це як не інстинкт – раптове бажання приготувати якийсь збочений рецепт з книги високої кулінарії? Дерти шкуру з помідорів і перців, чавити лимони, змішувати це все з фасоллю і поливати киплячою бринзою… Правда, було смачно:-) Коли це я таке витворяла в останнє?

І, нарешті, найголовніше. В суботу я чи не вперше за три (!!) місяці ввімкнула телевізор! До 4 ночі жадібно дивилась всі підряд фільми, включно з «Еволюцією». І не тільки. Ще й DVD п’єднала (тепер страждає дитина, бо як його назад впихнути в інший телек мама, якій раптом заманулось фільм подивитись, не знає)!

А ще мені все пофіг. Доктор, я буду жити?

Затишок із книжковою шафою

Осінь. Ще не холодно, але мені все більше починає хотітись затишку. Заритись, закопатись, засісти…

Останнім проявом цього хотіння є книжкова шафа. Невеличкий вузенький пенал світлого дерева з відкритими квадратними поличками. В нього я поскладаю всі свої книжки, які невідомо звідки з’явились на початку осені в моїй оселі і тепер валяються всюди – на підлозі, підвіконні, в ліжку, на шкурці невідомого звіра, кріслі… Я уявляю собі момент, коли я буду їх розставляти – не рівно чи в стопку, а під нахилом наче хтось щойно взяв переглянути книгу і поклав не на те місце…

Хочу книжкову шафку – зустрічаю осінь.

Лаунж з палет

Мене вражає як іноді з простих речей може вийти затишний шедевр. Я бачу ці палети кожного дня, але жодного разу навіть і не думала, що вони можуть стати таким гарним та економічно вигідним інтер’єрним рішенням. Був би у мене заміський будинок, я б точно «домовилась» би з кимось, аби умикнути собі декілька таких митецьких канап.

Деякі ідеї для "розширення простору"

Знаю одну Лисицю, яка збирає гарні ідеї для облаштування своєї майбутньої нори. Ця тварина віддає перевагу легким та прозорим рішенням. Додам і я від себе трохи спостережливого креативу. Мені сподобалась ця «мильниця» - легко, приємно і … зелено!