Стаття в тему

Сьогодні прочитала статтю по темі. Тут пишуть, що жінки схильні до психопатії і тому шопляться. Залишаюсь при своїй вчорашній думці - це просто природня риса жінки отримувати задоволення від покупки!

Чому я купую?

Коли довкола тільки й чути про зізнання шопоголіків і хворобу нового тисячоліття – шопоманію – то і сама починаєш закопуватись у глибини свого примітивного єства, вишукуючи відповідь чи я теж туди ж. Це як перечитатись медичної енциклопедії – зразу знаходиш у себе всі симптоми рідкісної африканської хвороби). Симптоми шопоманії у мене є, але зважаючи на їх несистематичність та слабі прояви, я не можу сказати, що я – шопоголік.

Скоріш за все я просто нормальна жінка. А нормальні жінки люблять магазини. Чому? Бо жінки отримують задоволення від шопінгу. Для них це таке ж справжнісіньке і повноцінне хобі як для якогось мена рибалка. Ви подумали, що це якесь примітивне хобі, але тоді як бути з, наприклад, колекціонуванням пластикових ручок з готелів, ги-ги) чи сексом? Всі хобі в міру примітивні – тільки одні більше, а інші менше. Тому записую шопінг в хобі, що придає цьому заняттю певної міри феншуйності.

До речі, чоловіки не люблять процес шопінгу, бо для них він не може бути хобі. Причини цьому чоловіки вбачають в безцільно витраченому часі, адже самі керуються принципом «знаю що треба – йду куди треба – купую що треба». Доведено, що чоловік перестає концентрувати увагу після 20 хвилин «бродінь». Зате як вони можуть годинами «бродити» в інеті, вишукуючи нові гаджети і трансформери!!! Хоча у мене є один знайомий Лис, який вміє «бродити» і в реалі, і в віртуалі) І задоволення отримує)

Я вирішила як мінімум розібратись в собі і відповісти на запитання «чому я купую?». Це стосується в першу чергу одягу, аксесуарів та косметики.
- я потрапляю в магазин і приймаю спонтанне рішення «яка класна спідниця, а як сіла… треба взяти»
- у мене є приблизне уявлення про те, що я хочу і я йду за цим. Наприклад, мені потрібен літній світлий піджак. Результат може бути таким – я купила піджак і ще пару майок, або інший варіант – піджак не куплений, але було ще щось потрібне і купила
- є річ, про яку я давно мрію. Вона може бути досі не куплено з таких причин як: дорого, або не у нас продається, або і те, і інше. Тому я просто хочу цю річ і потихеньку рухаюсь в напрямку її придбання. Яскравий приклад цьому - сумочка Lancel, яку я побачила в Парижі ще рік тому. Милий шкіряний мішечок з кокетливою кишенькою на бочку… )

То чому ж я купую всі ці речі. Звісно, мені стільки не потрібно (наче і ні, але ж … хочеться!). Але тут виходить фантазія і починає свою роботу, комбінуючи неіснуючі шалики з існуючими блузками, майбутні туфлі з теперішніми сумками, пастельне і яскраве, смугасте і квітчате, коротке і довге, гладеньке і в’язане, з бантиками, кулісками, зборочками і розпурками… Всі ці рефлексії спливають з дна підсвідомості, коли я починаю перебирати пальцями речі на вішачках у магазині. Моя фантазія малює стильні образи, а рука знімає вішачок за вішачком, мозок намагається втрутитись, але руки не здаються. Влітає думка – «я тільки поміряю, це ж нічого не значить». Руки одягають, а очі дивляться, а в дзеркалі стоїть така стильна дівчина, і так їй личить цей трав’янистий зелений колір, і м’яка тканина ніжно торкається тіла, і вже хочеться цю річ мати, а краще всі 3, які я взяла приміряти! Прийняття рішення моментальне – «візьму». Зразу ж в скронях починає відбиватись пульс, «я ж собі можу це позволити», шурхххх – це викид адреналіну, і я вже стою на касі, «припини собі докоряти – тобі в цьому гарно», клац-картка, підпишіться тут, уххх – відпустило… де тут диванчик? Я краще на вулицю – на лавочку. Раніше – була сигарета. Зараз – кава чи морозиво. Пакети поруч, ноги гудуть, їм і споглядаю на перехожих. Щастя НЕЙМОВІРНЕ!!!

От так я роблю спонтанні покупки:-) Зазвичай речі, куплені у стані такого афекту, стають моїми найулюбленішими. Звісно не без прольотів і казусів, але це набагато рідше. Окремою категорією стоїть покупка сумочок, але про це іншим разом.

Збираючись на запланований шопінг я завжди знаю, хоча б, приблизно свій маршрут і пул магазинів, де я можу знайти бажане. Буває, що у мене немає настрою і я можу спокійно повернутись без нічого, витративши цілий день. А буває, що вискочивши на обід, пробігала повз улюблений магазинчик і вирішила зазирнути. Визирнула з новими черевичками) Невже це погано? Мені подобається – я жінка).

І вам того ж бажаю)

Що він робить - зрозуміло, а от що тут написано?)) Можу якесь чарівне закляття, ги-ги:-)

Деякі ідеї для "розширення простору"

Знаю одну Лисицю, яка збирає гарні ідеї для облаштування своєї майбутньої нори. Ця тварина віддає перевагу легким та прозорим рішенням. Додам і я від себе трохи спостережливого креативу. Мені сподобалась ця «мильниця» - легко, приємно і … зелено!

Прийняти «іншу половинку яблучка»

Чоловіки часто забувають про наші дні народження. Ні – вони не забувають, вони просто не запам’ятовують їх. Саме тому, якщо ви тихо сидите і чекаєте, що ваш коханий подарує вам на д/н гвинтокрил, чи, щонайменше, перстень з діамантом - навряд чи ваші мрії здійсняться. В кращому випадку ви отримаєте теплі слова, в гіршому – будете пускати соплі ціле свято, бо «як він міг, такий паскудниук, забути! Він мене не любить!»

Не у тих питали
Чому так відбувається? Все дуже просто. Жінки самі винні, що чоловіки не вітають їх із днем народження. Чому? Тому що не правильні висновки роблять. Пригадайте, як зазвичай все відбувається – ви сидите з подругою, жалієтесь їй, що він забув, а вона піддакує вам і каже «так-так, і мій теж минулого року забув, а цього року я йому спеціально нагадувати нічого не буду – провчу. Забуде – смерть». І так всі ….

А тепер давайте поглянемо з іншого боку на ситуацію. Можливо ви не там данні збираєте і ваші подруги не показова вибірка, benchmarking не той? І не тому, що подружайки зміюки підколодні і заздрісні – ні-ні! Це тут ні до чого. Справа в тому, що у них, як і у вас, ЖІНОЧЕ мислення. Тому і виходить, що всі чоловіки забудькуваті і не піклуються (ну звісно, якщо всі подруги це кажуть, значить всі мужики ко…)))!

А чоловіки просто мислять по іншому. І в цьому немає нічого кримінального. Жінка думає, що пам’ятати про день народження чоловіка – це з її боку прояв любові. Чоловік взагалі про це так не думає – він просто заносить у свій календар дату дня народження, і коли вона починає мигати на екрані його телефону – він йде за квітами і вітає її. Або не заносить і не вітає – по-всякому буває. Банальні речі – прості речі. Жінка сприймає емоцією, чоловік логікою.

Для чого мені це, або користь інформації
Чоловіки запам’ятовують інформацію не лише тому, що вона приємна, чи цікава, але й тому, що вона корисна. А як відомо, обсяги оперативної пам’яті обмежені, тому і потрібно вибирати. Чим може бути корисним тримання дати дня народження коханої в оперативці для чоловіка? Він же не буде про це другові розказувати, чи партнеру. А от інформація про новинки на ринку гаджетів набагато важливіша. Вона і займає чільне місце в оперативці. Бо нею можна поділитись з другом, чи підтримати невимушену бесіду при оказії. Вони ж в основному інформацією між собою обмінюються, а не емоціями.

Розберемось із жінками. Невже у них обсяг оперативки більший, а може вона взагалі гумова у нас? Ні! Просто у нас потреби інші. Для нас інформація про д/н є корисною. Бо, якщо пам’ятаєш її, то можна обговорити з подругою який подарунок зробити коханому, чи як його здивувати, чи якого він знаку зодіаку і що пророкують гороскопи з цього приводу, чи чому він про нього забув, а ви от пам’ятаєте і таких «чому, а якщо» ще з пару десятків нашкребеться! Ми ж в основному емоціями між собою ділимось, а не лише фактами.

Можливо трохи я гіперболізувала емоційно-логічну складову. Щось підсилила для краси, і д/н лише приклад маленький. Але суть проста – ми різні, і це потрібно приймати і розуміти.

Прийняти «іншу половинку яблучка»
Багато в чому винні самі жінки (згадуючи мстиву подругу))), які одного разу запиляли свого коханого, от він і не має бажання ні те, що щось дарувати, а взагалі пам’ятати. В знак протесту ))) Тому краще прийняти «іншу половинку яблучка» такою, яка вона є. І не просто це задекларувати, а дійсно зрозуміти – ми РІЗНІ, і це прекрасно!

Для того, щоб чоловіків приймати такими якими вони є, потрібно побільше про них знати. А про це лише вони самі можуть розказати. Так, подруги теж багато чого цікавого знають, але в голові у них те саме, що і у вас. Тому, хочеш зрозуміти – питай у нього.

На написання посту мене наштовхнула випадкова бесіда зі знайомим. Написала і вирішила пошукати, можливо, чоловіки щось пишуть з цього приводу в Інтернеті. От знайшла – мені дуже сподобалось )))

«Я, конечно, знаю, что у моей мамы есть день рождения, но помнит об этом М. Первые заработанные деньги я потратил на шикарную синюю рубашку. Depeche Mode после ухода Алана Уайлдера стал не тот. М. только что ушла на работу, на ней была какая-то одежда. Еще она покрасилась – раньше я не всегда это замечал, но теперь она говорит мне, что покрасилась, и уточняет цвет. Длительность нового сингла Pet Shop Boys 3 минуты 32 секунды. Айртон Сенна выигрывал Гран-при в Монако шесть раз. Остановите меня кто-нибудь, спасибо. Извините, что так длинно, но если я решил ответить на вопрос, мне ничто не помешает. Даже мышечные боли».

Тріо для кролика

Люблю їжу! Цими двома простими словами я урочисто започатковую нову рубрику в своєму більчацькому царстві. Поправлю себе – люблю їсти, але не готувати) Але ж життя не завжди нам все на блюдці приносить зі словами «їж, люба». Тому зараз мені доводиться щось таки готувати, бо всі мої поїхали, і я на хазяйстві, треба щось їсточки.

За останні 3 дні у мене плавно почали видовжуватись вуха та зменшуватись хвіст – я перетворююсь на кроля. Жеру салатипомідоритравувсякубля. Я стала справжнісіньким експертом в темі «сходи в магазин один раз, але їж свіже щодня». Мені, навіть, починає подобатись цей ритм. Але найголовніше – ніхто не докладає своїх лап і лапок до моєї зелененької руколи і вонючих сирів. Це гріє і надихає на нові кулінарні подвиги, деякі з яких можуть носити горде звання шедеврів у моєму більчуцькому раціоні. Ну що, почнемо?

Салат «Рукола 4ever»
- Рукола ізраїльська, пів коробочки, на грами не знаю скільки це
- Полуниця (краще кримська, бо вона пахне), грам 150 – порізати!
- «Семки», чверть пачечки (решту ¾ можна потім з пивом доїсти)
- Кедрові горішки - посмажити:-)
- Бебі-моцарела (4-5 кусочків) – зазвичай, нашого виробництва - бридотна, але купила в баночці пластиковій, Добряна, здається, так навіть нічого так – антикризова моцарела)
- Сіль, перець, оливкова олія

Салат «Лола з Каліфорнії»
- Салат Лоло Бьондо (це не я така просунута – це на ньому так написано було)
- Помідор один
- Мигдаль каліфорнійський пластинками (ах як же він сюди пасує, з оливковим маслом смак просто божественний!)
- Фета - саме так не довго парячись назвав свій сирний продукт Білоцерківський сиркомбінат. Європейська конвенція до нього ще не добралась. Феті цей сирок-помазок годиться хіба у десятиюрідні бабці, але може бути. Назвемо його Тефа)
- Яйце (зварити в круту, перерізати пополам)
- Сіль, перець, оливкова олія

Салат «Мармедія»
- Рукола (недоїдена пів пачки)
- Салат (теж треба доїсти поки він ще живий)
- Огірок (тільки не різати його як на олів’є, а по-людски, квадратами великими)
- Тефу теж доїдаємо
- Пармезанчик-промисловий (цікава фішка, такий з баночки як для пасти) – трохи присипаємо, він просто присмак солонуватий дає, нам
- Шматочок рибки червоної (якщо є – я випадково знайшла. Якщо немає – то й хрен з ним, тільки пере назвати тоді салат по-іншому треба)
- Сіль, перець, оливкова олія.
- В прикуску з finncrisps все наминаємо – Краса!

Ще всюди піде бальзамічний оцет, тільки у мене цього барського інгредієнта не було, нажаль. Як бачите, з цих трьох нехитрих салатів можна ще штук 5 інших комбінацій наваяти. Головне правило – ніякого майонезу і обов’язково трава зелена і по-більше!!! А ще відчуваю, що тему горіхів-насіння можна і надалі розвивати в салатах.

До речі, ці три дні не лише принесли мені рецептики трьох салатів. Я стала краще у просторі орієнтуватись. Щоправда, це стосується лише вибору травички. Як завжди, якщо я потрапляю в магазин без списку, то починаю страшно тупити, набираючи походу «все що я люблю», а не те «чого вистачить на довго і що люди їдять». Так і сьогодні – повна дезорієнтація, бо список облінило мене писати. Зате, потрапивши у відділ «Фрукти. Овочі» я зразу відчула свою стихію – привчила таки себе, от і тут позитивний вплив. Руки самі потягнулись до полиці з зеленими листочками-пучочками, горішками і всякими іншими помідорними справами.
Варто відправити всіх домашніх відпочивати, щоб нарешті зайнятись вихованням своєї хазяйновитості, пригадавши поради однієї Лисиці) Ням вам!

Белые розы, ля-ля

Люблю спостерігати за людьми на вулиці, в барах, в чергах. Як вони рухаються, жестикулюють, вимовляють, дивляться… Будую собі свою історію цієї людини. От і сьогодні зачепила поглядом хлопчика в черзі. Злостиво так, зачепила)

- Стоїть букетон тримає. «Мля, а чого ти вирішив купити розочки в сільпі?»

- Посмішка у нього гуляє така самовдоволена. «Зрозуміла, радієш. Тіпа ти класний пацик, зараз прийдеш додому і твоя кохана ахренеет з того який ти розтакий претакий»

- З черенців скапує вода (вони ж бо у відрах тут страшних стоять), він витягує руку з квітами поперед себе. Посмішка ідіота ще більше розтягається на його мармизі. «Блін, це ж треба таке обличчя мати – маска гумплена та й годі. А квіточки того – тю-тю, вже краєчки у цих білих роз завернулись. Любитель ласкового мая…»

- Поправляє цилофанку. «Цікаво, а він її зніме перед тим як дарувати? Не зніме… Угу, і цінники аж 2 приліплені на цилофанці. Здере? Думаю здере, тільки воно повністю не здереться, але ціни не буде видно. Ну коротше вона зрозуміє, що то він зідрав, бо ж бо культурний мальчик, вчили так його – цінники треба здирати з подарунків».

- Порозкладав на касовій стрічці джентльменський набір – пару шоколадок, orbit і пляшку пива. «На пальці обручка. Ага, зрозуміло – маладаженннн хренов) Тіпа там у них іпотечна ідилія. Рози-дохляки у виправдання за пиво. От виймає свій ідеальної форми гаманець (якщо в гаманцях водяться гроші, то вони деформуються вже через місяць після придбання, і взагалі м’яка шкіра швидко приймає іншу форму) з ідеальної педовочки сіренького кольору, педантичною рукою защіпаючи замочок за замочком… Фу-у-у-у, бридотно»

Чоловік має складати враження чистоти, але невимушеності. Щось в ньому має бути «не ідеальним», тоді він може таки бути ідеальним. Без педантності і дотошності. Він дарує своїй жінці квіти в тугих бутонах свіжі і яскраві. І якщо його гаманець ще не з м’якої шкіри і не встиг деформуватись під пресом купюр, то він приносить коханій бузок в оберемок, любовно зламаний у найближчому дворі – запашний і ще навіть, трохи мокрий…

Така собі вечірня лірика)))

Училка-перформер

Безумна мамашка in the air! Продовжую свої потревеньки про школу. Чує моє материнське серце, що чим далі тим більше ця тема мене засмоктуватиме)) Сьогодні була на батьківських зборах – виступала директриса, знайомили з вчителями, таке…

От що мене збентежило – є два перші класи, один трохи просунутий, інший нормальний. Але ж важливо, яка вчителька, а вони обидві…. Хм.. дивні якісь. Одна така тьотька мало не віршами співає - класика жанру, років 40-45, невизначеного сімейного стану і достатку. Може бути доброю, а може й мігера.

А от друга – у мене був ментальний шок. От уявіть собі, сидите ви за партою, ностальгуєте за своїми шкільними роками, перед вами всякі тітки про добро і честь розказують і тут… дівчина на вигляд клас 10-ий врубає презенташку в power point і починає селф-перформанс – я така класна (виплюються її фоки як з однокласників зняті!), у мене такий і ще такий диплом є (вжиххх… виїхав!), я переможниця тцяти олімпіад (тішьььь фото!), а діти мене люблять, бо я можу і перевдягнутися… (о-о-о-го), часто у мене уроки проходять нетрадиційним способом (таааак), уроки з перевдяганням і розігруванням сценок (або я збочена, або ця учила збочена). Після того як вона сказала «дякую за увагу» мне отчаянно хотілось хлопать, але всі мовчали…

Я сиділа і не розуміла – мені сподобалось те, що я побачила, чи я просто асоціюю для себе школу з чимось іншим і традиційним? Мене вразила картинка, бо вона відрізнялась. Такі «виступи» я сприймаю на роботі, в інституті, на тренінгу чи на професійному семінарі, але в школі… А може навпаки – це добре і школа просто просувається разом з суспільним розвитком семимильними кроками?

А взагалі я багато чого нового і корисного дізналась сьогодні. Наприклад те, що дитину потрібно хвалити навіть, якщо вона не досягнула результату, бо дітки цінують вкладені зусилля в роботу, а не сам результат. А ще, не помиляється лише той, хто нічого не робить… І всякі інші корисні дрібні тіпс)

Де взяти натхнення на роботу? Більчацькі рецепти

Що ви робите, коли у вас немає натхнення? А коли ви в цей час сидите на роботі? Можна нічого не робити – тоді приходить старушка-совість і починає вас гризти… Неприємно це, тому краще надихнутись і провести цей день з толком і результатом. У мене є 2 способи (може більше, але зараз тільки ці приходять в голову) – я вирушаю у подорож за «робочим натхненням»!

Перша подорож – фізична. Я підіймаю свою попу і йду «в люди», по кабінетах, коридорах, говорю про те про се, про життя і роботу, знаходжу нові історії та ідеї – найкращі ідеї знаходяться у спілкуванні!

Друга подорож – віртуальна. Я мандрую нашими магазинами, вірніше їх сторінками на внутрішньому сайті компанії. За годину я можу побувати у 25-ти різних місцях, Харкові та Львові, Донецьку та Криму, я радію цікавим ідеям, які втілюють у життя різні люди з різних міст – я надихаюсь!

А якщо раптом бука-настрій ходить кругом вас вже як тиждень, і нікуди не відступає, ви надихались як могли, стерли всі підбори, бігаючи по офісу та обламали всі нігті, клацаючи по клаві – тоді просто заспокойтесь, сядьте зручненько у своє крісельце, відкрийте сайтик якийсь чи блог друга, а може і свій постец накропайте – і НАСОЛОДЖУЙТЕСЬ (головне, не забути роздати завдання підлеглим, ги)!

P.S. Шукала картинки для цього поста і от яку ржаку знайшла – ще й підпис там такий - Group Of Golden Businessmen Playing Leapfrog With Their Briefcases Tossed Aside Symbolizing Teamwork – ахренеть! Всім поставити заставкою на комп, терміново))). Або в презенташку, яку ви завтра читатимете на засіданні Ради директорів, хі-хі)

Оазис в центрі столиці

Їхала собі на зустріч на вказану адресу в центрі, завернула у звичайний київський двір і … ахнула! Яка краса!! Годину тому тут пройшовся весняний дощик, і тепер звичайне подвір’я буяє всіма соками і барвами зеленого життя!
А чи такий він звичайний – не впевнена, бо хіба стоять руїни старих будинків у звичайних дворах? Може і стоять. Ще й не такий мотлох зустрінеш, але тут… Якось магнетично і зачаровано – ніби час зупинився і ніяк не вийде з пащі погрозливого звіра, якого не зразу помічаю під дахом колишньої будівлі… У-у-у-у-у… і якась псевдо-галерея поруч у трансформаторній будці…. Що це таке я взагалі не второпала.

Загальне враження – суцільний спокій. Перетин минулого у залишках руїн, теперішнього у дзвінкому гавканні собак та майбутнього у веселому дитячому сміху, що лунає з майданчика. Гарно. Дуже гарно. І соковито)

Ура - Ольчик на колесах!!!

Обожнюю авто (чому не машинки дізнаєтесь пізніше)! І вітаю у нашому клубі автолюбителів ще одну новоприбувшу – моя подруга Оля тепер теж на колесах! Свого «сітрона» вона вже любить як рідного, і хоча (я сподіваюсь, що це не надовго) свого блогу ще не має, але вже лапки у неї чухаються написати про свій гарнючий автомобіль)))) Зазвичай з цього все і починається – хі-хі) Тому припиняю патякати і пропоную вашій увазі розповідь моє подруги про свого нового звірка.

Чому перша машина червоного кольору?
Прокинулась зранку і відразу у вікно. Так, стоїть на місці мій Сітрон, виблискує червоним капотом, радує око і піднімає настрій. Не віриться, що він мій. Мій перший автомобіль :-)!!! Саме так, автомобіль, а не машинка, і саме чоловічого роду, бо дві дєвочки не поладять одна з одною.
Вчора був перший виїзд в світ вдвох – він і я наодинці :-)) Хвилювалась, серце вискакувало з грудей, пульс частив … дух захоплювало. Все, що вперше, запам’ятовується назавжди.
А позитивні моменти у мене завжди асоціюються з червоним кольором… перші червоні троянди, перша червона сукня, а перші червоні туфлі чи сумочка, а вперше червоні губи а-ля Мерлін (хоча мені не личить :-) )…червоний колір робить фурор, привертає увагу заявляє про себе!
Вчора подруга зацінила мого Сітрона і відкоментувала – я так і знала, що першим авто у тебе буде француз червоного кольору….виявляється мої друзі мене асоціюють з червоним – насиченим, емоційним і позитивним (іноді агресивним :-))) ) Ось так підсвідомо ми робимо вибір!!!!

Бігун’я, хі:-)

Я не люблю бігати. Я за ігрові види спорту. Сьогодні готувала speaking для TOEFL - там було запитання – do you prefer individual or group sports. Я дефінітлі префер груп, але зранку роблю індивідуал, тобто навертаю круги ковбаскою довкола тенісних кортів в моєму дворі, потім роблю зарядку і їду на роботу))) Ідея цих маніпуляцій достатньо проста – треба себе тримати в тонусі, давати собі зранку можливість прокинутись і отримувати певну порцію свіжого повітря. Партнерів для гри в теніс серед моїх сусідів спостерігається сила-силенна, але, нажаль мені це все не підходить, бо я не вмію грати в теніс) Тому вранці всі групові (перечитувала – звучить сексі) види відпадають – залишилась одна біготня. Так от – я вивела нескладну формулу як заставити себе бігти вранці. Ділюся:

1. Перші 2 тижні треба поставити собі задачу – бігти щоранку. Навіть якщо не хочеться. Це для того, щоб привчити м’язи, привести їх в тонус. Перші 2 тижні ти працюєш на них – потім м’язи починають працювати на тебе. Зараз я ще не встигаю око відкрити як м’язи кричать – БІГТИ ХОЧЕМО!

2. У мене не виходить собі цілі для бігу виставляти. Ну не цікаво мені бігти сьогодні 1 км, завтра 2 і т.д. По-перше, я не знаю як їх відміряти ці кілометри (є ідеї?), а по-друге, мене це просто не мотивує. Мене надихає інше – біжу і уявляю як моїм м’язам зараз гарно, як вони там напружуються, балдіють від такої ранкової роботи і все таке.

3. Все роблю в задоволення. У мене є програма мінімум (навернути коло кругом кортів і зарядка), але якщо після зарядки раптом хочеться ще пробігти (і таке буває, тепер з кожним днем все частіше), то біжу!

4. В тіньочку – обов’язкова зарядка. Це такий собі приз-сюрприз після пари кілометрів. Методом проб і помилок я зрозуміла, що зарядка мені підходить повільна і на розтяжку. Тому я задираю ногу, роблю розумне обличчя (тіпа я йог))) і розтягуюсь. Це краще ніж 50 раз прокачати прес. Хоча не так ефективно. Але на вулиці немає, як прес качати, тому мене совість не мучає (хіба трішчки). Але совісті можна кинути на поталу трохи віджимань та піднімань ніг. Але не багато. Теж для задоволення.

5. Важливо – чорні шорти до коліна з шнурочком в поясі і коротенька маєчка. Це - штрих, бо коли біжиш у гарному, це краще ніж коли в розтягнених треніках і футболці незрозумілого розміру. Легкий iPod в кишеньці – сила…

6. I, найголовніше у цій справі – почати бігти з «правильною» піснею у вухах. Koseen, Hide you. В ній і ритм, і позитив, і гупає дай боже – зразу ж прокидаєшся.

Kosheen, Hide you

Роман з фотокамерою. Гра в одні ворота

Мої стосунки з фотокамерою не назвеш простими. Я її люблю, а вона мене – ні… От, що я помітила:
- якщо на якомусь заході є фотограф, то я вже звикла, що потім переглядаючи диск з 1000 фото я себе не знаходжу, якщо не вважати ті три фотки, де я щось п’ю чи з кимось патякаю, скрививши мармизу. Причому, там же можуть бути цілі портретні фото сесії, якихось лівих людей, які просто «запали в об’єктив» митцю-фотографу
- знаючи попередній факт, я очікувала іншого результату, коли я сама особисто наймала фотографа для зйомки чергового івенту. Навіть просила, по типу, друг, сфотай мене там пару разів, хоч фотку професійну в робочому амплуа матиму. Дивлюсь на диск. 1000 фото. Я вже на 5-ти (подіяло, чи що?)))
- а ще буває, що в компанії хтось із фотіком. Скористатись ним в голову приходить в голову, зазвичай мені...

Чому так трапляється? От до чого я додумалась:
- Дуже часто я сама знаходжусь по інший бік об’єктива, всі звикли, що це я та, хто фоткає, а не вони ті, хто можуть мене сфоткати
- Може я ховаюсь від камери?
- Мої підозри щодо нефотогенічності спростовують ті деякі фотки, які мені вдається таки отримати

Сьогодні шукала знімок відправити подружці в Америку. За останні 2 роки мене достойно (і багато!!!) фоткав лише мій коханий. Шкода, що таку фотку подрузі не надішлеш. Як то кажуть – є що згадати, нема що дітям показати, хі-хі)))

Коханий, сфотографуй мене у діловому костюмі, будь ласочка).

Бички-мажори

Зупиняюсь на світлофорі. Раптом мама не в тин, не в ворота як ляп: «От встану сьогодні спеціально о 4 ранку і подзвоню тому козлу по мобілці, який мене сьогодні ні з того ні з сього розбудив. Не виспалась я!». І … мене порвало!!! Ржу, випадаю, вікно відкрила. Мама регоче, аж заходиться. І тут повільно починається спускатись затоноване скло джипа. Два мальчики дивляться на мене вологими очима і починають щось крехтати «де вушка, вы такая, ждет трамвая…». Мама рже, я ржу, але вже зиркаю на світлофор, бо якась ситуація надто комічна – треба тікати. Мама каже крізь сльози: «Так вони тобі в сини годяться, мажори». УВАГА! І тут моя доця відкриває вікно на задньому сидінні і кричить до них: «Бички-мажори!!!». Зелене світло – я драпанула аж засвистіло! Ги-ги:-))

P.S. Раджу переглянути мультик «Рога і копита» з українським дубляжем. Бички-мажори – це звідти))

Пам’ятаю. День перемоги моєї бабусі

Сьогодні, на передодні Дня Перемоги, я згадала свою бабусю. Вона померла три роки тому. Пам’ятаю, мені маленькій вона розказувала про те, як воювала. Навіть всякі смішні історії розказувала. «Знаєш, мені моя любов до прекрасного навіть життя одного разу врятувала)))». Була така у бабусі «дежурна» історія про спасенне життя і я цю історію дуже любила. І вам розкажу.

На війні бабуся була у такій роті (чи як воно називається, я не дуже розуміюсь), яка їхала слідом за армією і везла склад боєприпасів за собою. Бабуся моя дуже гарно з виразом читала вірші напам’ять і, навіть, прозу. Чоловікам подобалось (а може просто вона сама подобалась, бо жінка колоритна була). Їй треба було їхати «чергувати», але було свято якесь радянське, і її вмовили залишитись і читати ці вірші вголос якомусь бойовому начальству. Вона помінялась із іншою дівчиною, яка замість бабусі поїхали боєприпаси розвозити. Вночі поїзд підірвався на міні, і її напарниця загинула. На її місці мала бути бабуся…

Бабуся пішла на фронт у 17 років як закінчила школу, дійшли вони, здається, аж до Угорщини, а може й до Німеччини, навіть. Розказувала як їм хлопці самі бігуді з паличок робили, щоб волосся накручувати. Бо і на війні жінці хочеться бути красивою. Страшно дуже було, тому придумували собі розваги, щоб мозок переключати… Світла пам’ять моїй бабусі і всім нашим рідним, які пройшли війну. Бабуся я тебе люблю і пам’ятаю.

Модна психологія

тиОстаннім часом декілька разів перетиналась з різними психологами. В школу дитину записати - співбесіда з психологом. "Дівчинко, замалюй білочку". Моя доця бере коричневий фломастер і малює. "Ой-ой-ой, дитину, а чому коричневий, може червоний чи рудий хочеш взяти?" "Ні", - каже впевнено моя доця, - "Білки ніякі не червоні". "Ти впевнена? (ой яка депресивна дитина, шепочуться) "Так впевнена - у мене у вікні білка живе, вона коричнева". Ну? І чия правда? Як на мене, то білка таки коричнева - не вірете, то перевірте на фотці справа) А от чому тьотькакрутийпсихолог вирішила, що червона? Напевно вона дальтонік (хоча, здається, це чоловіча хвороба). А коли мала потягнулась за чорним олівцем, щоб сову розмалювати, то вони мало зі стільців не позвалювались - жах! песемістично-деприсивний стан! дитина подавлена! Хі:-) Як на мене, то це позитивний результат того, що я противник купівлі зелених зайців з червоними вухами і базедовими очима на трасі Київ-Житомир.

В школу треба медична довідка. +1 психолог. Ця тітка запропонувала малій намалювати свій дім і ще якусь херню. А чому будинок червоний? (це прихована агресія! - вже сичить мені на вухо тьотя). Так він же цегляний, от і червоний! Я теж з донею згодна. Пів-Києва забудовано хмарочосами помідоркового кольору. Дитино, а де у твоєму будиночку двері? От! (домальовує). А чому вони закриті? (вона у вас дуже замкнута, - нашіптує мені тривожно). Бо у нас в будинку кодовий замок - от і закриті))). Ми ржали, коли вийшли на влицю. Але особливо мені сподобався висновок про конфлікти між мною і донькою на основі того, що у нас резус фактор різний... Може щось є таке розумне і це правда? Приймаю лінки)... А може я просто безумна мамашка?)))

Мій вибір

Джип чи купе? – Купе
Кеш’ю чи фісташки? – Кеш’ю
Європа чи Азія? – Європа
Сумка чи пояс? – Сумка
Дівчинка чи хлопчик? – Дівчинка
Орел чи решка? – Орел
Парні чи непарні? – Непарні
Сентиментальний чи романтичний? – Романтичний
Поголений чи волохатий? – Поголений
Писклявий чи глибокий? – Глибокий
Син чи батько? – Батько
Золото чи срібло? – Платина
Дзвінкі чи глухі? – Дзвінкі
Вогонь чи земля? – Вогонь
Троянда чи гвоздика? – Троянда, а ще краще тюльпан
Тістечко чи морозиво? - Морозиво
Поп чи денс? – Денс
Високий чи стандартний? - Високий
Кросівки чи балетки? – Балетки

Море чи гори? - Море

Реалізм чи імпресіонізм? - Імпресіонізм

Музей чи галерея? - Музей
Італійська чи французька? – Італійська
Рожеве чи блакитне? – Рожеве

Кіно чи театр? - Кіно
Комедія чи драма? – Комедія
Емоції чи мораль? – Емоції
Україна чи Росія? – Україна

Кішка чи собака? - Кішка

Купувати чи продавати? - Купувати
Фізика чи математика? – Математика
Пам’ятати чи не забувати? – Пам’ятати
Фата чи діадема? – Діадема
Плавання чи біг? – Плавання
Політика чи економіка? – Економіка
Вишивка чи макраме? – Вишивка
Шити чи в’язати? - В’язати
Прати чи пилососити? – Прати
Біле чи червоне? – Червоне сухе
Риба чи м’ясо? – М’ясо
Огірок чи помідор? – Помідор
Квартира чи будинок? – Замок
Вечірня чи коктельна? – Вечірня
Печерськ чи Оболонь? – Печерськ
Топтати чи перемагати? – Перемагати
Саморозвиток чи самоствердження? – Саморозвиток

Франція чи Сінгапур? - Франція
Капілярна чи кулькова? – Кулькова
Телефон чи гаджет? – Гаджет
Музика чи відео? – Музика
Етнічний чи модерний? – Модерний
Лисиця чи заєць? – Лисиця
Бокс чи велосипед? – Бокс
Латино чи свінг? – Латино
Пір’я чи блискітки? – Пір’я
Порно чи еротика? – Порно
Карі чи блакитні? – Карі

Цифрове чи паперове? - Цифрове
Блондинка чи брюнетка? – Блондинка
Ноги чи груди? – Груди
Спина чи руки? – Спина
Клуб чи лаунж-бар? – Лаунж-бар
Швидко чи повільно? – Повільно
Ніжно чи спонтанно? – Залежить
Минуле чи майбутнє? – Майбутнє
Напівтони чи барви? – Барви

Секс і місто чи Ангели Чарлі? - Секс і місто

Форест Гамп чи Достукатись до небес? - Достукатись до небес
Писати чи малювати? – Писати
PR чи маркетинг? – PR
Трахатись чи кохатись? – Кохатись, можна еб…сь
Акварель чи масло? - Акварель
Актуалізатор чи маніпулятор? - Актуалізатор