Блакитна кнопка щастя

Іноді тебе змушують примінити силу, але погоджуючись на це ти тим самим проявляєш свою слабкість...

Звідки до вас приходить підсвідоме? З космосу, з душі чи з переляку?

Мама

Приємно після душу знайти на запітнілому дзеркалі простий напис - "МАМА" :)

Вихід на денс-орбіту

Dance музика змінює своє звучання. Непомітно та плавно для нашого вуха. Але як виявляється -дуже стрімко. Негритянські хори та латино в біті данс-полів вже поховані на початку століття. Прямі носи, прокачані плечі та впевненість в очах європейських солісток – от сучасний тренд в електронній музиці. Вони вирішили відродити генофонд Європи, пропагуючи «своє» звичне голандсько-скандинавське щастя із присмаком Торонто. Аргентинські ритми плавно перетекли в сучасне сертакі. Проте фолк все одно в тренді – просто він приходить з протилежних частин світу. Горлові співи – от чим зараз б’ється серце кожного нічного клубу. Вони не кричать про захист від СНІДу, закликаючи скористатись презервативом. Бо вони просто не уявляють як можне ним НЕ користатись. Сучасна електроніка – не бунтарська. Вона філосовсько-упевнена. Старий денс 80-их – як витримане вино. Викликає легку ностальгію, але цікавість. А новий, сьогоднішній, – як грайливий брют. Стрімкий, багатогранний та п’янкий. Музику 2000-их слухати неможливо. Поки. Я маю на увазі - СЛУХАТИ, наприклад, в машині. Вона як недостояне вино – вже є натяк на історію, але ще надто свіжі спогади. Ти відчуваєш всі недоліки біту, які вже виправили їх сучасні послідовники. Твої вуха вже звикли до сприйняття 10 звукових доріжок одночасно, які створюють ритм та мелодику електронної музики сьогодні. Ти не хочеш повертатись і приторможувати. Електронна музика еволюціонує швидше аніж нам здається. Вона – віддзеркалення технічного прогресу, в ній як і в моді чітко прослідковуються тенденції. Негри, бразилійки, низькі голоси, вогонь, прямий заклик до сексу – це вчора. Лірика, стрімкість, східна філософія, європейські жінки, сильні духом карлики та чумазі румунці (це думаю на один сезон) – сьогодні. Електронна музика зараз – це масштабне препаті, яке загортає у свої обійми Землю. Напевно тут теж діють «бубликові» закони і скоро тренди звернуть на іншу орбіту. Чекаю з великою цікавістю!

Real time dance music


Dance of 90th-2000th

Ням-ням

У вас буває, що ви самі себе заводите? У мене буває. Я так вчора вразилась, коли писала про всяку смачну їжу, що сьогодні побігла в магазин і половину купила. В такій концентрації я давно це все не бачила - рукола з кедровими горішками на сухариках finn crisps прилитих трохи олією з бальзаміко та старим сиром... Ух... правда щось heineken я в список не вставила:) але буду його вважати буденною альтернативою spumante:)

Завжди можна сказати "ні", але чом би цього разу не спробувати сказати "так"?

Вибух смаку

Щось відбувається із моїми смаковими рецепторами. І це щось дуже гарне. Несподівано я почала відчувати і розрізняти дивовижні смаки, які раніше мене зовсім не цікавили. Цікаво, що вся така звична «домашня їжа» стала для мене вся на один смак. Ніяка якась. Натомість, за останній рік я відкрила для себе нові продукти. Раніше я їх теж пробувала, але смак відчула лише зараз.

1) Чорний шоколад. Такий, від якого зводить скули і язик прилипає до піднебіння, гіркий тягучий смак проникає аж у мигдалини – насолода! Знавці рекомендують починати смакувати справжній чорний шоколад не одразу ж з 99%-им вмістом какао, а взяти спочатку 70%, потім 90%. Я вже в стадії повного морального розкладу – їм 99%.

2) Старий голландський сир. Жовтий і солодкий. Півторарічний. З бокалом червоного вина. Просто так.

3) Житні хлібці Finn crisps. Їх можна їсти замість хліба, разом із салатом, або просто самі по собі. Пахнуть як щойно з печі, а на смак як свіжа і хрустка скоринка «українського» хліба

4) Рукола. На неї я запала пару років тому, коли в спробувала її в великій кількості (а не 2 листки на тарілку) в якомусь європейському готелі. Чим сильніше її гірчичний хрусткий смак, тим краще! Чим середнішого розміру її листочки – ти краще. Чим більше поруч горішків – ти краще! От рукола і привела мене до наступного несамовитого продукту

5) Кедрові горішки. В салат із зелені, з помідоркими і пармезаном. Обсмажені чи сирі. А ще смачно із курячим мяском і соус солодкий. Взагалі кедровий горіх дуже магічний горіх. Його їси і відчуваєш як тебе вже наповнюють вітаміни, масла і загальна сила природу. Аж у вухах дзвенить

6) Spumante. Теж данина європейським готелям з їх шаленою традицією ставити брют на сніданок. Але це не має нічого спільного із тим шампанським, яке пив в кіно Папанов з Мироновим. Якщо випити зранку ту липку і солодку субстанцію, яку у нас називають шампанським, то вибір паде явно не на аристократів. Spumante на смак як освіжаюча вода з гірського водоспаду – чисте та ігристе.

7) Еспрессо. Після того як я кинула курити нарешті зрозуміла цимус манюсюсенької чашечки кави після смачного обіду

8) Сорбети. Заморозити свіжі фрукти чи ягоди – це геніальна ідея! Особливо, коли десь поруч є чашечка еспрессо і spumante! Люблю лаймовий, ягідний та банановий смаки.

9) Оливкова олія. Це не самобутній продукт, а інгредієнт. Але от сьогодні вона закінчилась і відчула себе нещасною. Навіть і не знаю чим можна заправити салат, якщо її немає… А поєднання її пахучого смоку з помідором і сіллю мене особливо бентежить.

10) Диня з медом. Це вже не просто продукт, а ціле блюдо! Жовте, духмяне, сонячне і бурштинове.

Смачного!

Seraphinianus reflections

Загадковий Codex Seraphinianus надихнув мене на створення такого от "серця з барбарису".

Sun behind the clouds

Cost of new life

Wishlist - бажання, які збуваються

Новий рік, день народження чи просто приємний сонячний день настав… А!!! Подарунки:) Я завжди пишу списочки «хочу» в своєму блокноті – викреслюю щось і стає ДУЖЕ приємно :-) Такий собі компас. Тепер він в онлайні.

У мене є багато бажань. І їх важко запхати до одного списку. Якось не логічно поруч писати будинок на Гарді, поїздку в Париж та нову сумку. Це абсолютно різні категорії. Я почну із категорії «Речі». Звісно тут не все:) Лише найбажаніше. Імпульси та ті речі, про існування яких я ще не знаю, сюди не входять. Поки:)

Мій вішліст – Речі

1.iPhone - є!! БІЛИЙ!!!!!!!!!! Ура!

√√2. Сумка Lancel (у них на сайті фан!:)) В Парижі є найбільший магазин Lancel. Я підозрюю, що це – більчачий рай. Концепцію магазинів Lancel розроблена так, що кожна сумка представлена на окремій вітрині, наче це коштовна прикраса. Там я точно знайду таку як мені хочеться. Мені подобається, що у них ні нащо не схожий дизайн. Ця марка має своє обличчя. Тепер у мене є – СИНЯ!

√√√3. Перстень із чорною перлиною - YEP!!! IT IS PERFECT!!!!
Злегка брутальний. Золото біле, а перлина чорна. І ніяких загагулін – гайка.

√√√√ 4. Сумка для нет-бука - SKIN IS HERE!!!! BLACK and CLASSIC
От чесно – яка не знаю. Але вже обмежила себе до 2 варіантів. Перший – це skin, або просто маленька шкурка, щоб потім нет-бук в звичайну сумку можна класти. Або окрема сумочка з ручками, гарна і не спортивна, а елегантська. Я навіть таку бачила, але туди ще долетіти треба:)

5. Фотоапарат з лінзою
Ги-ги)) Білка – фотограф) Дивлюсь я іноді на фотки зроблені любителями, але на класній апаратурі, і мені шкода, що я можливості такі втрачаю. Макрозйомка мені дУже подобається. Ну і що, що такий апарат пів багажника займе. Зате модна і з лінзами)

6. Комплект FREY WILLE
Оригінальні речі - заворожують. Це саме той випадок. Особливо мене чарують різнокольорові емалі з дещо дитячими мазками.

7. eBook - дуже знадобиться мені ця штука для навчання. Скільки ж інфи можна в неї запихнути! А може навіть і зекономити на якихось книжках...

8. Біла машина-купе
Е-е-е… Що це шумить? Ну хочу я :) Готова на обмін з доплатою :)

9. Клач.

А хто сказав, що я не доповнюватиму вішліст? :) З'явилось нове бажання - нещодавно я з подивом зрозуміла, що у мене немає жодного КЛАЧА!!! А я ж сумчата тарина! А кожної сумчатої тварини повинен бути КЛАЧ. Що це за звір такий? Це така сумочка як великий гаманець, без ручки. Носять її в лапі і на всякі свіцькі заходи. ну якщо туго із запрошеннями на принцесячі сейшени, то можна і на банальну дискотеку з ним піти. От. Хочу клач.

Хто сказав, що викреслюючи одні позиції, не можна додавати нових?:)

10. Transdent. Диск-накопичувач. Червоненький

Білка твіттерська

Я вирішила завести аккаунт на twitter. Мотив: у всіх є, а у білки немає. Мотив, звісно. примітивний, але зате чесний. І цікавість - чому так всі пищать від цього твіттера - треба ж розібратись.

Поки що якихось структурних думок нема, так емоційний потік, але попунктний:)

- я створила цілих 2 аккаунти. Маю таку дурну звичку понароджувати купу електронних скриньок, аккаунтів і т.д. Один у мене більчачий - Squirreldom, а другий звичайний іменний

- зразу роблю висновок, що треба один з них видалити. І скоріш за все іменний, бо на мене наганяє тугу читати ці причитання своїх колег по ринку та інших всяких дивних людей

- не можу зрозуміти для чого набирати в followers всіх своїх знайомих, які є в Linkedin, Facebook та однокласниках... Якийсь дубль функцій - тільки заходиш в інший аккаунт

- от за ким цікаво фоловитись так це за селебрітіс і близькими тобі брендами. Сидить Tiesto десь на іншій півкулі строчить зі свого iPone - tiesto Amazing food,so full now that I need a few shots to digest all I ate! Відчуття присутності! І новини можна швитко позбирати - хто який реліз зробив, де виступає, які диски і т.д. Вони ж всі (dj) просувають себе там. Усе зручно і швидко.

- одразу видно чи селебріті сам пише, чи його прес-служба. Чи фейк:) але там є послуга веріфікешн.

- цікаво виявляється, що ті кого ти весь час вважав цікавим насправді зануди

- сама я, якщо чесно, не знаю, що там писати..:) Так пишу, що в голову прийде - розбираюсь поки

- і основна перевага цієї штуки twitter (тепер розумію, чому так всі медійники пісяють кип'ятком) - це швидкість викиду інформації. Інтерфейс дуже простий. Настільки, що з телефону ним напевно простіше користуватись аніж з компа. На те і розраховано. От наприклад, сидиш ти на презентації нового гаджета Apple, дістає Стів Джобс із сенсаційного ящика нову примочку, а ти в той самий момент дістаєш свій телефон і пишеш твіт - "this new iPad is fully shit...". Ну і добре, щоб ти був при цьому якимось журіком з Таймс та мав пару тисяч фоловерів на твіттері. Анбелівбл - 3 сек і якщо хоча б 1000 фоловерів ретвітне, то за 5 сек хвиля повториться і т.д. і т.п. - твітт-цунамі.

І наприкінець напишу те, що по ідеї треба писати спочатку - як це працює. Дуже просто - реєструєшся, отримуєш профайл, думаєш за ким ти хочеш стежити, шукаєш їх пошуком і прикріпляєшся. Після того як натиснув follow - вся їх діяльність у тебе на сторінці. Retweet - це коли ти пересилаєш чийсь twitt. Ну свої повідомлення пишеш у віконечці, а їх читають вже твої фоловери. Максимально можна написати 140 знаків.

Впадаю в радісну ейфорію

Різні деструктивні емоції складають до 80% думок в нашій голові - це вчені таке довели. До деструктиву можна сміливо відносити страх, сумніви, побоювання, тревоги та інші переживання. Але є і гарні новини - ті самі розумники доводять, що щастя є не дарунком зверху (і Коельо про це пише), а результат наших же вольових зусиль. Отже на 50% ми здатні себе відчувати щасливими завдяки нашій генетичній програмі, ще на 10% - щастя залежить від рівня достатку та сімейного стану і аж на 40% - від типу мислення.

Висновок: якщо направляти свої думки в радісне русло та використати генетичний потенціал, то можна більшу частину свого життя провести в солодкій ефорії щастя і радості. спробуємо?

Проштовхнути Вінні Пуха в кролячу нірку

Іноді ми допомагаємо іншим заради самих себе. Просто приємно усвідомлювати, що ти причетний до зміни чийогось життя на краще. Я маю на увазі не допомогу дитячим будинкам та жінкам Анголи, а наше щоденне життя. Часом ми переконані, що буде краще для знайомої людини. І це нормально, адже так чи інакше ми «приміряємо» чуже життя на себе, пропускаємо через свій внутрішній світ і думаємо «а як би я хотіла/зробила/сказала?». Але інша людина може бути абсолютно протилежної думки. Просто тому, що ця людина ІНША. Поговоримо про «удосконалення» чужих доль.

Вже декілька раз траплялось, що якась моя подруга чи знайома потребувала поштовху та емоційної підтримки. Ні – вони не просили, просто мені здавалось, що у цієї людини є потенціал, що її треба підтримати і дати цьому потенціалу розвинутись. І з дивною наполегливістю я починаю створювати всі умови для цієї людини, щоб вона досягала (своєї?) мети. Ні-ні, ви не подумайте, це не про маніпуляцію. От простий приклад. Мені здалось, що одна моя знайома зачахає вже на роботі. Маючи шалений творчий потенціал, вона киснула на нудній і нецікавій посаді. Я провела багато «терапевтичних» бесід з нею, думали як би оце так зробити, щоб вона щось змінила у своєму житті, потім були її переживання з приводу неприйнятих рішень, неправильно прийнятих рішень, запізнень із діями і таке всяке. Не лише я «штовхала» її, але й інші люди. І, нарешті, вона пролізла! Змінила вектор своєї роботи, навчилась новим речам і була щасливою. Ну місяці два десь. А тепер у мене знову враження, що вона ввійшла у свій звичний стан рутини. Ну і ще купа прикрих нюансів. Стійке відчуття, що ця людина не виправдала моїх сподівань. Я просто намагалась штовхати Вінні пуха в крольчачу нірку.

Тепер питаю себе, а чи дійсно треба штовхати непроштовхуваних людей? Як знати, що настав той момент, коли треба зупинитись? Чи потрібно витрачати на все це свої емоції та час? З одного боку моє его гріє відчуття, що завдяки мені хтось знайшов себе, але з іншого боку – чи можемо ми напряму впливати на пошуки інших людей? Може краще зайнятись собою?

Всі ці переживання не стосуються моїх дуже близьких і рідних людей, бо вони – це вже зовсім інша історія.

Меню на виборчій дільниці

2 булки з яблуками, 1 - з сиром, 1 трикутник "Дружба" з джемом. Відчуваю радість.

Чищу

Сьогодні я розкидала шафу - все витягла, розклала і найбільшу купку шмаття усунула з свого життя. Сьогодні пощастило декільком моїм близьким - з обновками вас, а мене із тимчасово вільним місцем. Носити нічого. Зате чисто стало - в кімнаті, в шафі і в моїй голові.

Фізична робота - крок в медитацію. Заспокоює.

Планерка

Добре не забігати вперед. Не перейматись тим, що ще не сталось. Я ж не знаю, ЩО станеться. Я перелаштовую свої думки.

Коли мені було 15 у мене не було цілей. У мене були бажання і я інтуїтивно робила все, щоб отримувати те, чого сильно хотіла. Я слухала інстинкти. Я писала, відкривала ногою двері найпопулярнішої газети, робила шреківського кота і отримувала публікацію. Хотіла бачити слова, які ще пару днів тому я набивала на маминій друкарській машинці, а тепер вони в моїх руках. І в руках ще 250 000 людей. Запах типографської фарби, екстаз і пошук нового натхнення. Я нічого не планувала. Просто хотіла. Я НЕ ЗНАЛА, що таке планінг.

А потім мені розказали, що для того, щоб досягати поставлених цілей потрібно скласти план. На тиждень, місяць, рік…. Цілей у мене не було. Тому я їх вигадувала, складала плани і чогось досягала. Але все не того. Просто робила, бо інші казали, що це правильно. Бо думала, що хочу того, чого насправді не хотіла.

Так в моє життя ввійшов планінг. Те, що це зло я зрозуміла не зразу. Мало того, прискіпливе планування як наркотик – і радості вже не приносить, і наступний крок робити не хочеться, і вже сама не знаєш куди йдеш, але все одно плануєш, плануєш, плануєш… Іноді я не дозволяла собі просто посидіти перед телевізором, бо мала якийсь план, який не хотіла робити і в результаті ані телєка, ані запланованих дії – фрустрація.

Я перестаю планувати. Я буду наново вчитись хотіти. Я шукаю візію. Зрештою, я вже знаю, що плани до добра не приводять, тому нічого не втрачаю. Творю!

Як убити хорошу ідею?

Idea -------------------------- Idea sent by email Idea---------------------------- Legal department recomendation

Idea---------------------------------------- Global brand guidelines

Idea-------------------------------------------------- Budget

Готова підписатись під кожною картинкою! Все перевірено - все правда:)

Ілюстрації - Scott c

Важко ремонтувати, якщо не знаєш де зламалось