Про жінок, водіння авто і довіру…

Не даремно стільки писано-переписано про жінок-водіїв. І хоча я сама водій, але внутрішньо переконана, що справжні профі в цьому - чоловіки. Інстинкти не обманиш гендерними віяннями. І от цьому декілька підтверджень.

Їду сьогодні на роботу – ожеледиця, дороги позамітало і підвялені тракторці де-не-де повзають, вигрібаючи сніг на ту ж таки проїжджу частину. Дорога знайома настільки, що часом я майже засинаю. А спати по-слизькому достатньо небезпечно. І от вже майже біля роботи на заметеній вуличці сміттєзбірник завертає у двір, переді мною джип, а по зустрічній Lancer. І раптом «мицика» починає заносити. Мене це чомусь не лякає, я обережненько притискаюсь правіше, спокійно спостерігаю за тим, що відбувається, всередені німа впевненість – «впорається». Lancer таки вирівніюється і проповзає повз мене. І тут я помічаю, що за кермом … жінка… Ось він той момент, коли я ДІЙСНО налякалась!

Глибоко всередені в мені живе переконання, що за кермом – чоловік (їде будь-яка машина – хто не видно), тому «там» всередені автівки людина, яка відповідає за свої дії, можна довіряти. Звісно, це таке глобальне узагальнення, бо дебілів на дорогах вистачає як чоловіків, так і жінок. Але по-грубому я все одно розділяю саме так: за кермом або водій, або жінкаJ

Ще одна замальовка. 1 січня, я в гостях в приватному секторі, снігу по коліно. Заїхати під дім я заїхала, але зразу ж і пошкодувала. І не даремно, бо ввечері вивалив новий сніг стало зовсім сумно. Тверезими були тільки я і діти. Чоловіки нарядні ще зранку. Як ви думаєте хто виїжджав? Угу… Не я так точно. Слава Богу все завершилось добре, коли виштовхували машину я наче в тумані була. А додому приїхала і думаю – як я оце можу бути такою легковажною?

Все ж таки, водіння – це справа чоловіків. Але це не значить, що жінки не повинні їздити. Бо нам теж хочетьсяJ Просто треба берегти свої нерви і повідомляти заздалегіть учасників дорожнього руху, що за кермом – небезпека. Ми як отруйні метелики – треба яскравіше забарвлюватись. Один раз обпечуться, іншим разом знатимуть. Ніколи не могла второпати для чого тітки ліплять (по-типу, самі нариваються) трикутнички із шпильками на свої автівки. Тепер стало ясно. По дефолту в наші голови закладено, що за кермом мужчина. Саме тому невпевнені в своїх здібностях особи мають себе виділяти. І правильно роблять – іншим буде безпечніше. Я не любитель щось ліпити на свою машину, але якщо надумаю виділитись, то краще зроблю це, наприклад, формою кузова і кольором торсу ))

Підсумовуючи:
- Водіння справа чоловіча?
Чесно – не знаю. Щось мені підказує (дивіться вище), що «так», але щось інше нашіптує «ні-ні-ні! це справа дуже жіноча, особливо, якщо машина блискуча, довга….)

- Чи повинні учасники д/р розуміти, що за кермом жінка?
«Туфелька» – це для мене знак «тримай дистанцію». А собі таку не повішу)

- Що це за така внутрішня довіра до чоловіків-водіїв?
Хм-м-м… Щоб віднайти відповідь я і почала писати цей пост.