Є ідея? Міняємось!

Чому деякі люди так бояться ділитись своїми ідеями? Відповідь, яка одразу крутиться на язику – вони бояться, що їх ідеї вкрадуть чи привласнять. Тут є доля здорового глузду. Я сама не люблю, коли мою гарну ідею, якою я поділилась, аби зібрати додаткову інформацію, виставляють за свою, на кшталт «хто перший прибіг до директора з гарними новинами». Але я все одно думаю, що це не привід не ділитись своїми ідеями, адже:

- якщо ми не випускаємо ідею «в люди», вона займає місце на поличках нашого мозку. Звідки ж тоді братись новим, якщо все зайнято? Так можна на все життя і залишитись генієм однієї ідеї. Знаєте є такі дядьки у засалених жакетах, які роками носяться всіма установами із своєю геніальність.

- працює закон всесвітнього обміну – якщо ми не дамо свою ідею, то не залишимо собі шансів отримати ідеї інших.

На першому пункті зупинятись не буду, бо вже про це писала. А на другу думку мене наштовхнуло відео виступу Мета Рідлі.


Культура обміну завжди була фактором, який відрізняє людину і тварину. І правда – де ви бачили собаку, який би погодився обміняти свою кістку на іншу кістку? Ми обмінюємось – речима, результатами своєї праці, почуттями, враженнями і … ідеями! Саме обмін ідеями і є тим святим моментом синергії, що веде до спеціалізації. Всі ми знаємо зовсім трішки, і ніхто з нас не знає всього. На роботі – ми всі спеціалісти у своїй вузькій сфері. Хтось вміє робити звіти, хтось управляти компанією. Президент країни знає як керувати, а балерина знає як робити «па-де-де». Працюючи разом із своїми ідеями та вміннями президент та балерина можуть створити непогану країну, відому на весь світ своєю сильною балетною школою. Такий всесвітній закон обміну надає людству можливість робити такі речі, які вони абсолютно не розуміють! В кінці кінців, обмін (ідеями) допомагає підвищувати рівень життя кожного з нас.

А ви що думаєте – мінятись чи не мінятись? І, взагалі, де брати нові ідеї?