У пошуках гармонії – тваринний світ заправляє

Нарешті я зібралась, щоб прочитати книгу, яка припадала пилом в архівах моєї електронної поштової скриньки майже півтора роки. А даремно припадала. Книга зайнятна і дещо несподівана. Не з точки зору істин, які вона пропагує, а з точки зору підходу. Плюс я відчуваю, що вона має лягти на мою книжкову полицю (яку я скоро прикуплю) разом із Шостромом та декількома іншими важливими для мене «трактатами». Чому? Бо вона дає інформацію, яка необхідна для побудови моєї внутрішньої системи (читай «гармонії»).

Щоб ми розуміли про що говоримо, маю викласти коротко суть. Книга пояснює природу складних взаємостосунків між чоловіками та жінками, засновуючись не на психологічно-емоційних складових, а на історичній теорії інстинктів. Вона каже про те, що люди є теж видом, який належить до тваринного світу і тому роль інстинктів у нашому житті є дуже сильною. Скажимо так - "інстинктивний погляд" на стосунки між чоловіком та жінкою - природа пояснює все:-)

«Трактат про любов» написаний дещо складною мовою, іноді занадто науковою, але сторінці на п’ятій пристосовуєшся "пропускати" закарлючну термінологію.

А тепер про головне. Для мене. Прочитане викликало у моїй тваринній душі дуже протирічливі почуття. Я зробила висновок, що я високопримативна (хм, я вже в цьому не впевнена... швидше низькопримативна) високорангова тварина)). Не можу сказати, що мене це порадувало. Бо і надалі я не розумію, що з цим робити. В голові зараз каша, але моя тваринна чуйка підказує, що отриману інформацію треба перетравити трохи і систематизувати у вигляді якогось логічного ланцюжка. Чим я і займусь найближчим часом, аби вийти до вас (і до себе!) в ефір з роз’ясненнями і рішеннями. А поки рекомендую почитати книгу «Трактат о любви», Анатолій Протопопов - щоб ми з вами говорили однією мовою: -)