15 жовтня 2012

Повернення

Добрий вечір, блог... Закинутий, забутий. Прийшла Білка із вінником в руках, буде прибирати. Вимітати сумніви, протирати очі, пилесосити смуток, провітрювати депресію. Прийшов час підвести перші підсумки. Ти хотіла змінити своє життя, і воно змінилось. Два роки тому ти не знала, де будеш зараз. Найважливіше навіть ні "де", а "що". Картинка змінилась. 30 років викривлених цінностей вимило за рік. Інтенсивний досвід - гарна пральна машина. Найголовніше, що нарешті, вперше у своєму житті, ти зрозуміла чого ж тобі хочеться - в особистому, професійному, фінансовому планах... Бачиш дорогу - тільки бери і йди. Якось раптом стало все на свої місця. Ти знаєш як саме хочеш, а ще важливіше як НЕ хочеш жити. Справжня дружба, кохання і віра, наснага і наполегливість, відвага і радість... За гроші цього не купити. Краще їх потратити на лижі(дуже дорогі), квиток на літак, перші парфуми для доньки, мопед і смачну їжу. А ще... музика. Якщо ти колись зробиш туту, то воно буде про музику, ти знаю, що це правильно, бо від цієї думки стає комфортно і приємно. Природня цікавість - риса, яку ти виховуюєш в собі щодня. Дається не легко, але чим далі тим природніше. Задавати багато запитань, роздивлятись, не зупинятись перед зачиненими дверима, говорити із незнайомцями, не боятись проявляти свої емоції... А ще ти відчуваєш себе юною. Якось навіть дивно...Наче ти закінчила вчора університет, і вийшла на свою першу в житті роботу...наче все, що було до цього тобі наснилось. Лише рідні люди залишились справжніми, а все інше перетворилось на суцільний сон. Тепер ти знаєш, чому була не дуже щасливою там... Через відсутність сонця, через відсутність перспективи, через присутність "третьої" в твоїх стосунках, через те, що все довкола вимірюється грішми... Зараз сонце світить щодня, перспектива є, бо ти сама її створюєш, ти сама (і тобі сумно), і ти тепер знаєш для чого потрібні гроші. Найбільше у світі ти хочеш об´єднати свою маленьку родину, щоб щодня бачити шматочок неба в очах любої доці... Все буде добре, я знаю.

29 вересня 2011

Покласти щастя в банку


Моя бабуся консервувала варення. Відкриваєш взимку і солодкий поцілунок літа торкається твоїх губ. А за вікном завірюха...


Я консервую любов. Почекаю і потім буду діставати з полички, відчувати її свіжий подих і радіти. І тоді не так страшно, і не так холодно...

08 вересня 2011

Головне - перший крок

Найкращий спосіб подолати страх - це почати робити. Відкрити Exel, взяти в руки дошку для серфу, сісти за кермо незнайомого авто, забрести в закинутий блог і довго не думаючи надрукувати перші слова.... Головне сказати собі впевнено: "Не вийде, і що? Та нічого...нічого ж не зміниться, якщо не вийде". А якщо вийде...ні, про це краще не думати, просто робити - рахувати, плисти, тиснути на газ, друкувати... І нехай буде, що буде - головне ж перший крок!

26 червня 2011

Щоб отримати максимальний ефект за мінімальний час потрібно зробити найголовніше - СКОНЦЕНТРУВАТИСЬ лише на тому, що робиш (а не писати замітки в блог...:)

11 квітня 2011

Відчуваю себе безладно щасливою!

Якщо б я писала російською, то вийшло б приблизно наступне:

"Ощущаю себя безпорядочно (непорядочно?) счастливой"


:)

14 лютого 2011

Subject: Як вимерзли білки

Тварини,

Сьогодні почалось моє життя без машини. 5 років за кермом і повна дезорієнтація в часі та просторі метро-маршруткової реальності. Але навіть незважаючи на -15, я вже відчуваю не лише мінуси пересування на своїх двох, але й купу приємних дрібниць. Якщо застосувати правильний позитивний підхід, то на кожну тезу знайдеться своя антитеза.

А!!! Холодно п….ц!!!!!
ЗАТЕ: можна пропускати ранкову зарядку. В маршрутці гарантований фітнес, в метро – трекінг, по дорозі до офісу – біг з перешкодами. І я в чудовій фізичній формі! Свіже морозне повітря допомагає оновленню клітин та гарній циркуляції крові (щось типу того).

Чого моя сумка така важка?
ЗАТЕ: хм, здається, я вже рік ношу в ній лосьйон для засмаги, 4 записники, 50 дисконтних карток і прочитану ще восени книжку … Тотальна чистка сумки! Скажу «ні» всякій фігні

Працюю на набойки для черевичків
ЗАТЕ: думаю в 100 євро я вкладусь, бо це був мій бюджет на пальне J Прощавайте замшеві черевички, шнуровані чобітки і 15 сантиметрові підбори. Білка виходить на стежину цивільного транспорту в модних чоботах на тракторцях!!! До речі, корисно, щоб не було раптом варикозного розширення судин чи ще якої напасті.

Чого дорога на роботу така довга? 45 хв?!
ЗАТЕ: бадьора та активна залітаю із спізненням в 20 хвилин. Кава – прекрасна! Так є ж що нею гріти, не те, що коли за 10 хвилин доїхала і навіть нюхнути повітря не встигла. А книжки, книжки!!! Їдеш собі, по сторонам не дивишся і читаєш – краса! І взагалі – приходиш на роботу вже в повній бойовій готовності – стільки всього вже відбулось вранці!!

І ще. Я принципово виклала з сумки окуляри. Сіла сьогодні в метро не в тому напрямку, нічого – повернулась. Зате очі треную.

Людоньки!!! Хочу машину!!! Продала – тепер доведеться купити хутряні штанці на заміну, бо хвіст мерзне.

Ваша

21 січня 2011

Знайомтесь - це я, Білка. Хвіст є. Просто заховала. Холодно у нас зараз.