26 грудня 2010

Карта бажань

Сьогодні ми зібрались дівчачою компанією проводжати старий рік. І не просто випити вина та з’їсти хамона із креветками, але й зробити важливу справу. Як каже наша подруга – «візуалізуйте свої бажання і буде вам щастя». Для «візуалізації» було зібрано чималу кількість глянцю. Одразу ж стало зрозуміло, що картинки із студентками, бізнес-школами та краєвидами учбових установ я там не знайду. Всі читають Vogue, Elle, Cosmopoliten, тому на наших «картах бажань» у великих обсягах красуються бруліки, сумки, океани з пальмами та варіації на тему кама сутри. У незрозуміло звідки вигулькнувшому Forbes знайшли Домагарова із двома собаками та будинком у Підмосков'ї. Ніхто собі не взяв…
Хочете, щоб наступного року всі ваші бажання збулись? Робіть так:
- Збираєте всі журнали з гарними картинками
- Листаєте і вирізаєте все, що сподобалось
- Ліпите на ватман
- Все. Віш-ліст готовий. Тепер цю красу на стінку в туалеті і щоденна медитація гарантує довготерміновий ефект.
Але це ще не все. Підкріпити емоції потрібно фактами. Список із 40 бажань-цілей на наступний рік і готово! Тільки я вас прошу – будьте конкретнішими і обережнішими у ваших бажаннях, бо збувається 50%, перевірено… Список звертаєте і ховаєте в найпотаємніше місце. Протягом року бажано час від часу про нього згадувати, перечитувати і викреслювати те, що збулось.
А у вас є «карта бажань»?

18 грудня 2010


Я не шкодую за минулим, тому що у мене є майбутнє.

05 грудня 2010

Грілка

Дочка мене питає:

- Мама, а куди ми їдемо
- В солярій загорати

Приходимо в салон, двері в солярій відкриті, там стоїть апарат в людський зріст. Яся зазирнула і питає потім:

- Мама, так оце і є твоя грілка?

Ми з співробітницею реготали.

30 листопада 2010

La ardilla / Білка

Сьогодні моя професора з іспанської мови зробила мені подарунок - смішний вірш про білку! Дуже філософський. Про свободолюбивих тварин, до яких я долучаю і себе. Вірш написаний іспанською про мексиканську білку автором з романтичним іменем Amado Nervo, який народився в Мексиці, все життя прожив у Мадриді, а помер ще на початку минулого століття в Монтевідео (яка ж назва, ви лише вимовте це слово!), що в Уругваї...
Не переживайте - письменниця я чи де? Для більчачих пошановувачів я зробила літературний переклад українською:)
La ardilla corre
La ardilla vuela
La ardilla salta
Como locuela.

- Mamá, la ardilla
¿No va a escuela?
- Ven, ardillita,
tengo una jaula
que es muy bonita
- No, yo prefiero
mi tronco de árbol
y mi agujero.

*****************

Білка працює
Білка літає
Як навіжена
По гілках скакає

- Мама, чи білка ходить до школи?
- Йди-но сюди, у мене для тебе є клітка прекрасна
- Ні, я не хочу, бо маю свій дім
тепле дупло є світом моїм

27 листопада 2010

Трамвайчик

Тук-тук…Маленький трамвайчик гуркотить звивистою колією на краю континенту. Осінь посеред літа. Він виборює свій шлях, пробираючись крізь море шуршавого листя. Сотні разів на день неподалік від маленького раю на зеленій горі. Цукрові будиночки з біло-синіми кахлями, заховані садочки, дерева посаджені в минулому столітті . Тук-тук…їде він своїм знаним до кожного комочка маршрутом.

Шух-шух…Ми їдемо в паралельному житті. Для трамвайчика ми лише нова чорна точка в полі його бокового зору. Але у нього сьогодні своє завдання – розібратись із несподіваним листям. А у мене сьогодні день народження. Притуляюсь скронею до вікна. Тут, у цих будиночках, живуть люди. Вранці вони їдять хрусткі мюслі із молоком, а може смажать яєчню. Щодня долають кілометри, щоб потрапити на роботу, а може їх робота – це той маленький готельчик, який щойно промайнув привітною посмішкою… А на вихідних вони беруть книжки і йдуть читати їх у той затишний вічнозелений парк на самісінькій горі. Вони дивляться телевізори і думають, що живуть у 21 столітті, в якому поскрипують старенькі трамвайчики.

Я п’ю каву на своїй київській кухні . В ефірі Jamiroquai, Blue Sky. Сьогодні вже не літо, і скоро перший день зими. В Києві перший сніг, а той трамвайчик трудиться десь в паралельному житті. Жителі маленького середньовічного містечка поїдають ранкові мюслі, щоб зустріти новий суботній день у парку на горі. А я вже в двадцяте слухаю Blue sky…That’s where I am going!

17 листопада 2010

Правила плавального руху

Вдох-видох, вдох-видох, вдох-видох - бух…б…я…ух…боляче… басейн явно не місце для обговорення подій минувшого дня. Збили хвилю, поставили синець, пливу далі. Вдох-видох. А сама думаю - на воді, як на трасі. Є учасники плавального руху, є розмітка, є потік, а ще є - майстри, дятли, дєвачкі, тетки, дол…би…, шумахери… Тільки немає звуку клаксонів, а не завадило б, а то шлеп ластою якось не зовсім гуманно. Мені здається, що плавальна доріжка дуже схожа на трасу. А якщо так, то мають існувати і правила плавального руху. Я б запровадила наступні:

Правило 1. Це дорога з двома полосами і двостороннім рухом. На зустрічну тут для обпливу виходять, а не тому що море широке.
Правило 2. Для «У», «Туфельок» та «Baby on board» - крайньо-права полоса і проходження курсів Гудіні.
Правило 3. Зависнути на «буйку» посередині доріжки – все одно що зупинити на аварійці в 2 полосі на Південному мосту в час-пік і поправляти макіяж. Хвалитись гумовими шапками – в душову.
Правило 4. Приємно в жаркий серпневий день зайти по пояс в океан і поділитись своїми почуттями з коханим. Не дуже приємно обпливати чергову парочку, яка порушила Правило 1, 2 і 3. Коханців – в ліжко, подружок – в бар, доріжку – білкам.
Тепер питання в тому як навчити цим правилам люд? Пропоную вручити пам’ятку тій пишній тітонці з роздягалки, з якою я (чи не єдина) весело вітаюсь, а вона щасливо мені пропонує найкращу шафку. Володарка душових кабін полюбляє виголошувати патетичні промови – «Девочки, купальники сняли, перед басейном душ приняли, я сей час все проверю, туфли в пакет….» Така точно не проштрафиться, правила запливу розтлумачить із всією відповідальністю
.

15 листопада 2010

Чим менше речей, тим менше відчуваєшсебе заручником того місця, де вони знаходяться...

Зверху чи знизу?

«Зверху» чи «знизу»? Це питання мене непокоїть. Я завжди роблю «знизу» (варіант А). Для мене очевидно – так зручніше. Але чомусь більшість людей хочуть «зверху». Питання «чому» мене муляє вже давно. І особливо воно набирає гостроти кожного разу, коли я десь бачу «зверху», і коли щоразу я переставляю дома так, щоб було «знизу». Коли туалетний папір заправлений «зверху», то хвостик часто рветься і губиться (до речі, всі вважають навпаки, але я ж перевіряла!). І все одно в інструкціях тисяч ресторанів, готелів, барів написано «вішати туалетний папір хвостиком «зверху». Погоджусь, що в готелях з тих верхніх хвостиків хоча б трикутнички гарні виходять, а всі решта чому «зверху» вішають?..

Коли шукала картинку, щоб проілюструвати цю дилему, то зрозуміла, що таулетне питання архіактуальне і непокоїть сотні людей у різних куточках земної кулі. Туалетні дослідники пишуть цілі наукові трактати, відшукують причинно-наслідкові зв’язки і обгрунтовують позицію «зверху» специфікою людського зору.

І все ж, зверху чи знизу?

Білка-випробувачка туалетного паперу

Коли чогось дуже хочеться і це щось наближається, то "треба" стає "давай-давай".
Виростають крила, машини миються з радістю, шини міняються не моргнувши оком, бігаєш по магазину як дурна і радієш кожному моменту. У мене таке було в четвер:)

07 листопада 2010

Моя білка!

У мене є персональна БІЛКА! І вона живе біля мого будинку. Коли я сьогодні вийшла з дому, руда пишнохвостка сиділа і чекала на мене. І навіть милостиво дала себе сфотографувати - тікала граціозно і напрочуд повільно - я встигла зробити декілька кадрів. Насолоджуйтесь - шуба у всій красі!







29 жовтня 2010

Дитячий маркетинг

Макдоналдз змінив упаковку для Happy meals. Зараз – це простий яскравий кошик, червоний із жовтою буквою М. Раніше на упаковці були ігри, пазли, якісь персонажі. Залишився – червоний квадрат. Мені стало цікаво, чому вони змінили і я запитала у дочки – тобі подобається нова упаковка? Так! Очі аж загорілись і ввечері був намальований малюнок з летючими гамбургерами і картоплею фрі.
Напевно, було б класно попрацювати хоча б трішечки у відділі маркетингу Макдональдса та дізнатись як вони передбачають бажання своїх гостей. Здавалось би – нова упаковка просто червона, а зі старою можна було гратись, але ні – у малюка свої смаки. Напевно вони питали дітей про їх уподобання. Просто і ефективно.

11 жовтня 2010

Ліфчик на капоті

BRABUS – крута тюнингова компанія, яка робить з Мерседесів надпотужні літаючі (чи їздячі) прилади. Мені особисто дуже подобається - я б точно не відмовилась!

Раніше по Києву багато «брабусів» їздило, правда було це в 90-х і здебільшого весь тюнінг закінчувався на гордо приліпленому “BRABUS” та, в кращому випадку, чудернацькими дисками. Знали б тоді ті хлопці із шарпейними шиями, які тюнингували свої мерси на борщагівських сміттярках, як можна розтлумачити цю круту назву, то не заздрю я тим підпільним художникам, які ліпили блискучі букви на капоти.

Розберемо слово BRABUS на складові. Створене воно із двох частин – це перші три літери з імен засновників цього бренду, Klaus Brackmann та Bodo Buschmann. Дуже незатійливий спосіб назвати новий бренд. «Натала» (Наташа + Алла), «H&M» (Hennes & Mauritz) - таких назв купа – від Оболоні до Швеції (ага, H&M швецька, а не німецька марка). А хтось пробував подивитись на назву Brabus неупередженим оком? Наприклад, жіночим оком? І що ж виходить? Давайте розкладемо її на BRA + BUS. Ще 15 хвилин назад я не знала, хто такі Бракман та Бусман, але я точно знаю, що таке «бра» і що таке «бас». Якщо хтось ще не здогадався про що я, то от вам і тлумачення із вікіпедії:

Bra is an article of clothing that covers, supports, and elevates the breasts. Most bras are designed to be form-fitting and to lift the breasts off the chest wall if they sag and to restrain their movement.

Слово bus перекладу не потребує…)

Навіть зміст в таку дурну ідею можна помістити – ліфчик це ж теж свого роду тюнінг…))
Зараз люди у нас виховані і гламурні – їх не злякаєш всякими там ліфчиками на автобусах, а от у 90-х…. хотіла б я побачити вираз обличчя якогось «братка», коли б він зрозумів, що возить ліфчик на капоті)))

08 жовтня 2010

Чекати і передчувати із тремтінням хвоста вихідні - подобається!

27 вересня 2010


Найдешевші ліки - позитивні думки


Білка-лікар (чи медсестра...)

26 вересня 2010

Цитадель добра на перехресті сезонів

Сьогодні саме такий – поетичний – осінній день. Я такі люблю надзвичайно. Спокійно і затишно, і серце настроєне на струни гармонії, шурхотливого покрученого листя, ласкавих промінців і філософського читання. Сьогодні все прийшло з підсвідомості, а не з планів. Видубецький монастир. Здається це вже традиція – зустрічати зелень весни і проводжати в жовте осінь в цьому девятисот річному сховку богів. Монастир – перехрестя сезонів, центр в якому сплітаються енергії стихій, цитадель добра і форпост спокою. Його казкова гордість перетворює гуркіт дороги в ритмічну доріжку мелодій, які звучать в моєму серці. Монастир високо, а значить і я трохи вище до неба. А ще трохи сумно – якщо я тут, це значить, що бабине літо закінчується…

21 вересня 2010

Віршик

Волосся кольору фанти
Твої ноги як два елефанти
Запливаєш як крейсер Аврора
Я побачила тебе в поїзді вчора

1.09.2010 :)

20 вересня 2010


Басейн за тебе не поплаває...
Білка-амфібія. Мокра. Голодна. Втомлена. Задоволена.

18 вересня 2010

Головна причина, чому у нас таке хренове обслуговування всюди в тому, що навіть ті, хто старається спочатку, через якийсь час все одно розсабляються і перестають приділяти увагу деталям, які є "фішками" і обличчам їх бізнесу. Перестають одягати сіточки на пляшки, давати безкоштовний пакет на касі, вирощувати петрушку на літній площадці і зразу ж подавати її на стіл, дарувати пробнички кремів до покупки парфумів, подавати симпатичне печиво до кави... Саме деталі відрізняють.

17 вересня 2010

Спеціаліст по зніманню самогубців з балконів та утиранню дитячих сопель

Якби я не стала піарщиком, то вела б переговори із террористами та самогубцями.

Я не знаю як ця професія називається, але є ж такі спеціальні люди, які гукають промови у мегафон в той час як чоловік середніх років у помятому костюмі та краваткою, закинутою на плече вітром, намагається звершити останній у своєму житті стрибок. А я стою на землі із задертою головою і мій голос як амортизатор утримує відчайдуху від кроку в нікуди.

Або психопат дзвонить у мою компанію, загрожуючи потягати по всіх судах світу, а я цукровим голосом відповідаю як я його розумію і як поділяю його точку зору (бідний ти мій, ех). Клієнт задоволений, його проблема вирішується, пар випущено, пацієнта привели в норму.

Дочка не хоче вдягати новий спортивний костюм. З аргументів лише сльози, трагічний вираз обличчя та тупотіння ногами. Запитання – найкращий спосіб втихомирити. Мася потроху задумується і забуває про свої сльози. Разом знаходимо причину – давить резинка.

У кожній роботі є свої кепські моменти. У піарщика противні журналісти та боси-самодури, у переговорщика-психолога – «помічники», які не в тему вриваються вашу задушевну бесіду. Десять хвилин я задаю свої нудні запитання, моя перемога на відстані міліметрового кроку, який спітнілий дядько невпевнено, але робить назад… і раптом чийсь істеричний вереск вривається в процес – «нєєєє, не роби цього!», бах і міліметр назад стає кроком вперед, шіт.

З дітьми часом взагалі не просто. Все всередині мене закипає, але ззовні я тримаю обличчя – не кричу і не нервуюсь, по-материнськи продираюсь крізь рев та сьози, вгамовую м’яко і задаю свої запитання тепло. Мася припиняє схлипувати, сльозинки майже висохли і вона мені починає розказувати про свої горесті. І тут зненацька залітає добра душа (бабуся, батько…) і починає лементувати – «Ну чого ти плачеш?» (Вдягни кофту! Я сказала швидко! Ми запізнюємось!..). Бах – плач, крик, рев…

Висновки? Ні - це просто роздуми про те, що виховувати дитину так само важко як знімати самогубців з балконів.

P.S. Тільки дуже прошу вас, професії вихователя дитячого садка, оператора кол-центра чи слідчого - не пропонувати! Хочу бути спец-агентом :)

16 вересня 2010

Відкиньте зайве

Називаю речі своїми іменами? Як на мене – це перша ознака актуалізованої натури. Чому деякі люди досягають вражаючих успіхів у всьому за що б не взялись, а інші залишаються мізерними, хоча здається, що вони наполегливо працюють.
Ми вже знаємо, що є 2 типи людей – актуалізатори та маніпулятори. «Натхненні» та «булшіттери» (від англійського bullshit) – можна ще й так сказати.
Хто вони?
«Натхненний» знає чого хоче, діє та отримує це. Любить життя, створює своє майбутнє, дякує за те, що має , бажає більшого і здобуває. Я – «натхненна».
«Булшіттер» знає лише те, чого він не хоче і тому цілими днями жаліється на, що має це, проте знаходить виправдання чому все так і залишається. Таких дуже багато, і ми їх прекрасно знаємо, вони ходять як зомбі в пошуках вільних вух для свого булшіта. Вони вимагають співчуття. Навіть, якщо ви вчора втратили роботу, булшіттер волатиме, що він і роботу втратив, і зуб у нього болить, і… У всіх булшітерів є одна відмінна особливість – вони знаходяться у стані постійного ПМС (Пожалійте Мене Синдром).
Спілкування з такими людьми шкодить здоров’ю, спричиняє депресії та знижує ефективність. Тому як тільки я розумію, що булшіттер поруч – тікаю якомога швидше в країну своїх мрій та роблю те, що важливе для мого життя. Але не завжди так легко впізнати булшіттера. Іноді він підкрадається під маскою друга, який дійсно потребує вашої допомоги. Як розпізнати ворога? Шукайте один з 6 синдромів:
1. Заздрощі. Ненавиджу, коли мені заздрять. Натовп булшітерів щоденно виголошує «ти така щаслива». Не люблю цього дуже, бо що вони знають про те, чого мені коштує досягати того, що я маю? Нічогісінько! Вони лише зеленіють від заздрощів коли я поруч – вірний знак, що перед вами булшіттер.

2. Образи. Булшітери весь час ображаються на життя за ту несправедливість, яку воно проявляє до них, в той час як іншим дає щастя та успіх. І замість того, щоб навчитись у тих, хто знайшов свій шлях, вони невпинно жаліють себе.

3. Відмовки. Класична ознака класичного булшітера. Вони завжди знаходять виправдання своєму жалюгідному життю та своєму небажанню його змінити. І правда в тому, що вони ніколи і нічого не змінять. Адже всю свою енергію вони витрачають на те, щоб вигадати нові причини свого неробства та повідомити їх всім, хто готовий слухати.

4. Жаліються. Вони це роблять сподіваючись, що у когось (ну будь ласочка!) справи ще гірше. І вони не знають, що чим більше негативного вони говорять про своє життя. Тим негатив ніше воно і буде. Поруч з такими недовго й самому почати жалітись. Тікайте!

5. Посередність. Булшітерра не відрізняє нічого особливе. Він – посередність і оточує себе такими ж клонами в надії на те, що його сірість не буде вже такою темною на фоні чорноти. Гірше посередності може бути лише збіговисько посередностей.

6. Невдячність. Булшіттери не знають слова «дякую». Щоб ви для них не робили, як би не намагались допомогти змінити їх нікчемне життя, вони ніколи не подякують. Ніколи.

Якщо ви дійсно актуалізована людина, яка натхненно досягає своїх цілей та втілює в життя свої мрії, перша річ, яку треба зробити – відкинути все зайве та дистанцію вати себе від будь-кого, хто страждає синдромами булшіттера. Іноді це не так просто, особливо якщо булшітить ваш близький друг чи родич. Проте в такому випадку можна зробити «щеплення» та отримати імунітет до нападок булшіттера. Головне - знати ворога в лице. Тоді ви зможете себе захистити. Спілкуватись якомога більше із успішними людьми, які надихають та мотивують бути супер-зіркою у всьому, що робиш.
Я десь читала, що в оточенні кожного є 5 людей, з якими він проводить найбільше часу, то чому б не оточити себе гарними та позитивними друзями, а не тими, хто лише тягне на дно? Подумайте, хто заслуговує на вашу енергію та увагу та обріть свою п’ятірку мудро.

11 вересня 2010

Шалики

Гарна вітрина – половина суми в кишені. Це мистецтво. І не важливо, що продавати – шкарпетки, повітряні кульки чи діаманти. Головне як.
Мені сподобалось. Німеччина, Pick and Cloppenburg.

22 серпня 2010

Океан

Я купалась в океані. Вперше в своєму житті. Хвилі були гарними і теплими. Вміру солоними. Безмежними. Як і моє щастя в цей момент. Невже це я? Невже я тут? На краю Європи? На перехресті континентів? В ОКЕАНІ? Який я не бачила ніколи в своєму житті, а тепер він омиває не лише береги Європи та Америки, а ще й більчаче тіло? Так це я. І я тут. Тут і зараз. І я кажу собі - "запам'ятовуй цей момент на все життя. Як ти тут у цих ніжних хвилях і те як тобі ДОБРЕ!". Можуть випасти лінзи з очей... цей факт мне хвилює, але не настільки, щоб не насолоджуватись ОКЕАНОМ!!! Я щаслива!
Моя мама каже, що я слухаю "бум-бум, умца-умца". А мені дуже подобається...kissfm.ua

Один день з життя Білки

Що запускає в мені програму щастя? Зранку я крок за кроком починаю робити важливі справи.
12:00
Розібрати з донькою іграшки. Годину весело сперечаємось чи залишати в живих безногу ляльку, чи відправити її до смітника, відсортовуємо давно забутих песиків-слоників і перекладаємо з кошика у валізку яскраві наклейки. Старі календ арики летять в пакет на викидання. Машинку і кубики віддамо сусідському хлопцю, а Олі треба намалювати картину…
15:00
Моя подруга народила сина. Манюсьці вже майже місяць, а я її так ще і не привітала. По голосу розумію, що подруга в шоці від своєї нової ролі, добре, що вони з чоловіком по черзі все роблять. Беру подарунок і їду до них. Віка жадібно розпитує мене про всіх спільних знайомих і життя взагалі. Гарно мені. Я її трохи розважила. Життя нове народилось.

16:30
Моя манікюрша була у відпустці. Сьогодні ми зустрілись. Скільки цікавого у неї відбулось! І нігті тепер у мене гарні, нарешті вона приїхала!!!
20:00
Дозволяю собі слабинку. МакФлурі? Шррруххх! І я вже мчу по набережній, заходить втомлене спекотним літом сонце, виблискує коричневий Дніпро… літа залишилось 9 днів… лише 9… а я так і не побувала на Трухановому острові… А чому ні? Паркуюсь під мостом, біжу нагору – як же гарно їсти морозиво посеред річки, дивитись згори на біленькі катерки і мріяти про літо, яке закінчиться через 9 днів, а нове почнеться вже так скоро – дише 9 місяців лишилось!
21:00
Здатність розрізняти запахи – найгостріше зі всіх людських відчуттів. За розпізнавання запахів відповідає верхня частина носоглотки, куди повітря при звичному нашому стані ніколи не потрапляє. Його досягають лише випаровування летючих речовин. Вино. Сьогодні треба спробувати щось нове. Таке, яке мене порадує. Франція? Симпатичне місцеве вино сорту «Мерло». Гарне. І передбачення на чеку в супермаркеті – «Сьогодні ви отримаєте задоволення».
22:00
В ефірі A State of Trance. Я відчуваю себе сповненою сил, молодості та щастя – мені цікаво все знати, а попереду ще стільки всього нового і цікавого!

Мені дуже гарно!

20 серпня 2010

Є ідея? Міняємось!

Чому деякі люди так бояться ділитись своїми ідеями? Відповідь, яка одразу крутиться на язику – вони бояться, що їх ідеї вкрадуть чи привласнять. Тут є доля здорового глузду. Я сама не люблю, коли мою гарну ідею, якою я поділилась, аби зібрати додаткову інформацію, виставляють за свою, на кшталт «хто перший прибіг до директора з гарними новинами». Але я все одно думаю, що це не привід не ділитись своїми ідеями, адже:

- якщо ми не випускаємо ідею «в люди», вона займає місце на поличках нашого мозку. Звідки ж тоді братись новим, якщо все зайнято? Так можна на все життя і залишитись генієм однієї ідеї. Знаєте є такі дядьки у засалених жакетах, які роками носяться всіма установами із своєю геніальність.

- працює закон всесвітнього обміну – якщо ми не дамо свою ідею, то не залишимо собі шансів отримати ідеї інших.

На першому пункті зупинятись не буду, бо вже про це писала. А на другу думку мене наштовхнуло відео виступу Мета Рідлі.


Культура обміну завжди була фактором, який відрізняє людину і тварину. І правда – де ви бачили собаку, який би погодився обміняти свою кістку на іншу кістку? Ми обмінюємось – речима, результатами своєї праці, почуттями, враженнями і … ідеями! Саме обмін ідеями і є тим святим моментом синергії, що веде до спеціалізації. Всі ми знаємо зовсім трішки, і ніхто з нас не знає всього. На роботі – ми всі спеціалісти у своїй вузькій сфері. Хтось вміє робити звіти, хтось управляти компанією. Президент країни знає як керувати, а балерина знає як робити «па-де-де». Працюючи разом із своїми ідеями та вміннями президент та балерина можуть створити непогану країну, відому на весь світ своєю сильною балетною школою. Такий всесвітній закон обміну надає людству можливість робити такі речі, які вони абсолютно не розуміють! В кінці кінців, обмін (ідеями) допомагає підвищувати рівень життя кожного з нас.

А ви що думаєте – мінятись чи не мінятись? І, взагалі, де брати нові ідеї?

16 серпня 2010

Трусики для хвоста

У Білки великий і пухнастий хвіст. Іноді важко з такою красою знайти пристойну білизну. Але можливо:) Чи вона непристойна?

03 серпня 2010

Preguntas

Уміти задавати запитання

Я щаслива, що в моєму житті є вчителі. Уроки, які я від них отримую – неоціненні. Задавати запитання – ось чому я зараз вчусь. Для мене людини інтровертної спілкування з великою кількістю людей завжди було дещо дискомфортним. В першу чергу тому, що я не завжди знаю про що саме говорити, діалог уривається і.. що далі? Тепер я починаю розуміти – потрібно навчитись мистецтву задавати запитання і тоді спілкування буде корисним та результативним!

Правило 1. Задавай запитання на теми, які цікавлять того з ким спілкуєшся.

Люди люблять розповідати про себе та свої досягнення, а також про проблеми та ускладнення. І те, і інше – клад нових ідей та інформаці, а також можливість знайти «зачепку» для подальшого спілкування.

Правило 2. Якщо спілкування у електронному вигляді, закінчуй своє послання запитанням

Особливо, якщо спілкуєшся із чоловіками. Знак запитання запрошує їх до подальшого діалогу. Немає запитання – немає продовження бесіди. Я не агітую перетворитись на суцільне «чомуякде?», але доречно закінчений лист на запитанні підвищує шанси продовження розмови.

Правило 3. Хочеш отримати інформацію – давай інформацію

Але треба знати й міру. Шквал запитань може злякати іншу людину, особливо, якщо ви знайомі нещодавно. Тому, найкраща стратегія - зрозуміти, що цікавить співбесідника та дати йому це. А потім вже задавати свої запитання :)

Можна ще Ларі Кінга почитати на цю тему.

01 серпня 2010

Знаки

В отведенный для беседы час говорит Херригель своему наставнику:
«Когда я натягиваю лук, наступает такой миг, когда становится ясно: если я прямо сейчас не спущу тетиву, то потеряю решимость».
«Пока ты не перестанешь мысленно подгонять миг выстрела, ты не овладеешь искусством стрельбы из лука, - отвечает наставник. – Бывает порой, что промах объясняется чрезмерным жаром и излишним пылом стрелка».
Воин света иногда думает: «То, что я не сделал, не будет сделано никогда».
Это не совсем так: он должен действовать, но должен и покорно ждать, когда в нужное время вступит в действие Вселенная.


Пауло Коельо «Воїн світла»


Сподіваюсь, що я свій вибір зробила правильно… Не даремно ж я відкрила саме цю притчу, коли мені так потрібна була відповідь.

Принцип GMAT у житті

Тест GMAT побудований по такому принципу - перше завдання тобі дають середнього рівня складності, а далі все залежть від твоєї відповіді. Якщо правильно. наступне буде склдніше і твої бали підвищться, якщо не правильно - наступне буде легше, але і бал теж.
Думаю, що в житті та сама логіка. Чим вище ти забираєшся, тим складніше (і цікавіше!) наступне завдання. Наверху легко не буває - зате і бал там вище!

26 липня 2010

Ardita

Іспанською білка буде ardilla. Білка самец - ardilla macho. Білка самка- ardilla hembra, або ardita

Yo soy ardita

Зачаровна Десною

Вчора був не мій найкращий день, а вірніше – вечір. І це підштовхнуло мене думати про те, чи було хоча б щось хороше. І я думала – ДЕСНА. Своє вчорашнє життя я присвятила їй – річці свого дитинства. Вона не знає про це, але, якби знала, то напевно ю зраділа б. Тому що Десна як дівчина. У цієї стрімкої річки дуже жіночий характер. Вона звивиста і непостійна у своїх настроях. В один рік розливається, в інший тече звичним руслом. А ще у неї повно творчої енергії – її можна впізнати за почерком, яким вона щороку малює все нові і нові картини. У грайливому настрої вона постає у всій красі – коси золотистого піску раптом з’являються по середині, можна уявити себе богом і ходити посеред річки по кісточки…Напевно, коли вона заливає свої ж широкі пляжі, показує, що сердиться. Як справжня жінка Десна дарує життя. В її водах водиться багато всякої риби і іншої водної живності. День проведений на Деснi залишає неповторне враження. Десна зачарує та манить знову і знову…

22 липня 2010

Небесні контракти

Життя – це низка «контрактів», через які ми всі виконуємо своє призначення. Призначення свого життя, призначення у житті інших людей. Ми всі – вказівні знаки. На перехрестях долі ми укладаємо «контракти» і розходимось на наступних перетинах доріг, виконавши свої зобов’язання один перед одним.

Я кажу «контракти», бо це слово символічне. Але це не означає, що ми відомо маємо отримати вигоду від будь-яких стосунків. Часто суть контракту стає зрозумілою лише після того як його виконано і пройшов деякий час. Тоді можна логічно і без емоцій все обдумати і зрозуміти. А коли «контракт» в дії, нами рухають здебільшого почуття, інстинкти, емоції, мораль, почуття обов’язку і, звісно, любов.
Часто не розуміючи, що «контракт» вже виконано, продовжуємо тягнути вже непотрібні зобов’язання, а коли хтось з нас нарешті звертає у своєму напрямку – сердимось, проклинаємо, ображаємось, вгамовуємось, але продовжуємо нести біль у своєму серці та образу. В такому випадку наша душа продовжує працювати і не може взяти наступний контракт, бо на нього вже немає сил. Але, якщо відкрити серце та спробувати зрозуміти, що ця людина була невипадково в твоєму житті, що у неї була місія, і місія ця вже виконана, то знаходяться сили подякувати, по-дружньому посміхнутись і йти далі. Можливо ваші дороги десь зійдуться у лабіринтах життя, а може й ні. Не треба сумувати, що контракти закрито. Треба дати собі шанс поставити підпис на новому житті.

Контракт на пізнання себе, контракт на нездійснення фатальних помилок, контракт на бажання більшого, контракт на народження дитини, контракт на відкриття нового світу сексу, контракт на нову професію, контракт на кардинальні життєві зміни, контракт на розвиток, контракт нову себе……. Що ти даєш взамін? Поштовх змінити середовище, нове життя, народження дитини, пізнання себе, гармонію, приходиш в його кризу, щоб спасти його від самого себе, відкриваєш його потенціал, даєш йому впевненість в собі, він розуміє себе і свої прагнення, підштовхуєш до доленосних рішень….

І все це не лише у стосунках між чоловіками і жінками, але й взагалі у будь-яких відносинах між подругами, колегами чи випадковим сусідом в літаку.

Контракт має бути виконано будь-що. І якщо хтось відмовляється виконувати те, під чим за знаком долі поставив свій підпис – порушується баланс наступних контрактів. Є час отримувати, а є – сплачувати рахунки.

Щоб сказане не лишилось звичайною демагогією, наведу приклад. Я познайомилась у поїзді із дівчиною 10 років тому. Ми почали спілкуватись, і я допомогла її матері у вирішенні її проблем із роботою, що в свою чергу позитивно відобразилось на її здоров’ї . Ми продовжували дружбу з дівчиною, і завдяки їй відбулось 2 події, які повернули хід мого життя: знайомство із мужчиною та нова робота. Романтичні стосунки не привели ні до чого путнього, але були результативними у багатьох аспектах, роботу я теж потім змінила, але саме на тій ній почала займатись PR та прийняла рішення про подальше навчання. До речі, з подругою ми розбіглись – не сварились, так сталось. Напевно, контракт завершився : )

18 липня 2010

One love

Нарешті прохолода. Вечірній вітерець і +28 – повне блаженство розкритих вікон, в які рухається О₂. Сьогодні Ані пощастило. З’явилась нарешті нова музика. Гарна-а-а-а! Клацаю треки і тільки те й роблю що натрапляю на «щось». David Guetta “One love” – Білка радить. Часто так буває – чуєш трек по радіо – гарний - звикаєш. Як річ, яка подобається і бачиш її щодня у вітрині дорогою на роботу. А потім , бах , купила диск, а пісня ТАМ! І вже вона не за склом вітрини – вона вже ТВОЯ! І від перших акордів розливається холодок, топорщиться шерсть на лапах, і наступає екстаз – от захочу і слухатиму її 10 разів підряд! Або 20! Вона ж вже МОЯ!!! One love….ла-ла-ла-ла-ла-ла…one love-ла-ла-ла-ла-ла… Дякую – саме сьогодні цей сюрприз від випадкової покупки дуже доречний. Не доїм, але вкриюсь мурашками від ритмів one love!


А от поні і знайшла слова пісні (щоб ми не репетували як потерпівші у-у-у, а як гламурні дівчата показали всю силу свого голосу)!! Вчимо:

Can anybody help me im outta plansguess

I left my world in somebody's hands

I don't like to hurt but, but everyone gets weak

someone to rely on that's what I really need
Now here we stay, its all that were worth

I've been thru the pain and been dragged thru the dirt

whatever they tell you were bigger than words

I've been where your standing I know how it hurts

let this be a song now and this be a day and we stand together well be okay

Because were survivors were making it work expecting the best when they hope for the worst
One love - this is the way we found

One love - even though they'll let you down

One love -nobody's perfect now

One love -don't let that hold you down

One love - lets stick together now

One love -we got to stand our ground

One love - its easy to believe in

One love - believe in you and me

Onee loveeeeeeeee

Now I cud try and fix this all by myself but I know it'd turn out better if you help

no one likes to hurt but but everyone gets weak

someone to rely on that's what everybody needs
Now here we stay its all that were worth I've been thru the pain and been dragged thru the dirt

whatever they tell you were bigger than words I've been where your standing I know how it hurts

let this be a song now and this be our day and we stand together well be okay

Because where survivors were making it work expecting the best when they hope for the worst
One love - this is the way we found

One love - even though they'll let you down

One love -nobody's perfect now

One love -don't let that hold you down

One love - lets stick together now

One love -we got to stand our ground

One love - its easy to believe in

One love - believe in you and me

Onee loveeeeeeeee, its oneee loveeee,Im here to tell you its one love, oh

One loveeeee, said its one loveeee

Sing with meee one loveee,

One love to be oh that's all we need

One love.

05 липня 2010

Вчимо болгарську мову, пожовуючи теплу вкусну китайську хрень:)

04 липня 2010

Зупинки-фантоми











Ці зупинки на трасах завжди такі сумні і обшарпані! Самотня приблуда кольору портянки з гордою табличкою «Бобруйка» на даху посеред поля на трасі Київ-бознащо. Ей, графітери, чи як вас там називають! Оживіть зупинки – намалюйте в них людей, які сидять на лавці, чекають, палять, сміються і сплять! Розбудіть водіїв – оживіть траси!