Вітаю себе тут)

Звертаючись до славнозвісного Паоло…. Так пафосно я вирішила таки розпочати свій блог. Так, над цією ідеєю, розпочати, я думаю вже давно. Мене зупиняла низка різних причин. Наприклад,

1. Про що писати – вузька тема чи філософія з моєї більчачої голови?
2. Хто буде читати
3. Чи варто витрачати час
4. Де я буду писати – яку платформу вибрати
5. Як часто писати…..

Це я так думала, коли всі кругом почали вести власні блоги та активно жити в соціальних ЗМІ. Не знайшовши відповіді на перше запитання, я перестала цим перейматись. Та, як не дивно, зрозуміла, що писати таки мені є про що)
- це не буде якась визначена вузька тема. Я пробувала писати на свою професійну тематику – не цікаво, відчуваю обмеження, які накладає обов’язок та інший булшіт
- мені потрібен спейс для розгрузки своєї оперативки - дякую Девіду Аллану і ще одному доброму другові) за те, що зрозуміла цю просту річ
- це платформа, на якій я можу «виписатись» і готова зустріти радикально-різні фідбеки.
- Яким життям житиме цей простір, припустимо, за рік – зараз мене мало хвилює. Спробую потрошку – щось точно вийде. Погано не буде, впевнена))
- Мої пальці розучились тримати ручку – я набагато краще друкую в дві руки.

До чого тут Паоло? А до того, що все починається і закінчується «знаками». Так от, початок цього блогу спричинений «знаком» - я так довго думала про те, що його потрібно зробити, мій молскін розбух від флуда, а голова від постійних рефлексій… А сьогодні я сходила на семінарчик про соціальні медія (до речі, випадково), і він став тим останнім «знаком», як люк по голові у Коельо. Велком ту май паті!