Коли я вперше прочитала в 15 років "Майстра і Маргариту", то цю цитату 
підкреслила першою. Є в ній якась магічність. Але я не оригінальна - гугл видає її як одну з найбільш відомих вже по першим трьом словам. Разом з тим, в ній є якась незавершеність, незгода, щось тут не сходиться... Якщо не попросиш - як дізнаються, що тобі це треба? В 15 - сприймаєш буквально. Дядя відомий написав, всі його поважають, значить це правда - роби так і все буде феншуйно. Робила - не вийшло. Просиш - теж херня. Доходиш по-троху, що це питання вже філософського гатунку. Якось з цим "не проси" йде привидом слово "дають - не бери". От і зупиняє це "не бери" просити - бо чого просити як не візьмеш? А не попросиш і дадуть - теж не візьмеш...
підкреслила першою. Є в ній якась магічність. Але я не оригінальна - гугл видає її як одну з найбільш відомих вже по першим трьом словам. Разом з тим, в ній є якась незавершеність, незгода, щось тут не сходиться... Якщо не попросиш - як дізнаються, що тобі це треба? В 15 - сприймаєш буквально. Дядя відомий написав, всі його поважають, значить це правда - роби так і все буде феншуйно. Робила - не вийшло. Просиш - теж херня. Доходиш по-троху, що це питання вже філософського гатунку. Якось з цим "не проси" йде привидом слово "дають - не бери". От і зупиняє це "не бери" просити - бо чого просити як не візьмеш? А не попросиш і дадуть - теж не візьмеш... Роблю висновок - не важливо просиш ти чи ні. Важливо, що ти з цим робиш, коли отримуєш, яка твоя реакція? Ти щаслива? Вдячна? Щира?
А може тобі соромно отримувати?...
Після того як я перестала соромитись і боятись приймати - я стала отримувати. І не важливо - просиш, чи самі приходять і дають...
Публікації
4 коментарі:
Вот меня эта цитата всегда бесила!!! Один человек написал х..ню, но поскольку был неприметен и никому не нужен, то так х..ня и пропала. А другой известный, вложил в уста симпатичному герою и пошло-поехало, строим жизнь по Булгакову... А вспомнить, самому ему сильно такая философия помогла? А скольким после него повредила?
Вообще вся эта генерация русских писателей -- бледная немочь. Дали системе себя раздавить -- никогда ничего не просили. Самые сильные хоть убить себя смогли... Хотя писали хорошо, этого не отнимешь.
Вот и романтичная 15-ти летняя Белка попалась на удочку:) Но будучи особой рассудительной - -выкрутилась без особых потерь.
Я думаю, что можно и просить, и требовать и отнимать если понимаешь, что надо и для чего. Но и быть готовым отдать... Так, чтобы баланс в последний день был равен нулю. На то мы, животные, существа сложные, с запутанной логикой, которую в фразу из двух строк никак не всунешь:)
Думаю, що мені було б цікаво розвинути тему про нульовий баланс... Дуже влучно вийшло, навіть трохи моторошно. Почнеш?
Так я ж вже почав:) Давай продовжуй:) А серйозно, що ти маєш на увазі?
Так я ы серйозно - це означаэ, що коли я буду вмирати, то краще, щоб я ныкому нычого не була винна і щоб мені теж? В ідеалі, це можна спланувати до кінця життя, а як бути з самим процесом життя? А якщо по ходу боргів назбирається і раптом...тю-тю...(
Дописати коментар