Томатний сік – напій не дуже елегантний. Любов до нього в мені пробудилась ще в дитинстві. Пам’ятаю як маленькою дівчинкою я ходила до гастроному біля дому. «Бар» був навпроти дверей – заходиш і одразу потрапляєш в чергу. Поки стоїш розглядаєш аскетичний асортимент «наливайки». Три графини із соком: яблучний (вже майже пустий, ціна 14 коп), березовий (8 коп) і томатний (10 коп). Напевно, широкому загалу більше до вподоби смак яблук, а може просто в «совку» були шалені насадки берез і плантації помідорів, але останні два соки в наявності були завжди.Мені пощастило із немейнстрімівським смаком - яблучний мене не хвилював зовсім, а от томатний… у-м-м-м. До того ж, його споживання супроводжувалось спеціальною процедурою. А ритуал – завжди особливе задоволення! Поруч із графинами стоїть майонезна баночка із рожевуватою рідиною – це посудина, щоб ложку, якою сіль в склянці з соком мішали, сполоснути. В «совку» ще й не такі виноходи були!
Зморщеними від постійної вологи пальцями тьотя Глаша кидає твої 10 копійок в мокру купку мідяків, крутить перевернену склянку на спеціальному диску для миття (вічний прихисток для бактерій),
наливає тягучий червоний напій і подає тобі через високу стійку. В цей момент мене, семирічну дівчинку, розриває гордість - сама купила, а тепер ще й виконуватиму ритуал, а черга заздритиме. Наче отримала в руки напівфабрикат, чи іграшку «зроби сам». Загальною ложкою зачерпуєш з солонки сіль, мішаєш в склянці, плюхаєш ложечку назад в майонезну баночку з водою... Твій напій готовий! І яка б спрагла ти не була, а пити його все одно будеш повільно і з насолодою – це ж не якесь там яблуко! Солоний дотик щипатиме губи і зводитиме під язиком від приємнощів. Ти тільки пів склянки випила, а ті п’ятеро, які були за тобою і взяли березовий – вже давно пішли. Життя плине повільно і радісно, губи солоні, а настрій бадьорий, Глаша розливає, приймає, миє, дзенькає, гукає, подає… а сіль ще й досі на твоїх губах.Моя пам’ять тримає історію виникнення мого першого кохання з томатним соком, яке, погодьтесь, не надто гламурна. Тому і сьогодні томатний сік у мене асоціюється з напоєм для обіду, перекусу, літаків та домашнього пиття. Часом, замовляючи його в ресторані , відчуваю навіть якийсь дискомфорт. Дивно, правда?
Але я люблю цей неелегантний сік!
Публікації
2 коментарі:
Я наоборот в детстве ненавидела томатный сок и не представляла как ЭТО можно пить.
А сейчас я его очень люблю)). У меня он ассоциируется не с пельменями)) почему-то, а с Кровавой Мери, а это уже, согласись, поэлегантнее, чем тетя Глаша…))
а тетя Глаша, случайно, не крупная блондинка с химической завивкой - я ее так представляю??))
а цы глаші напевно всюди на одне лице були, може й зараз десь в Бердичеві теж є - наливає соки, хлопає воїми лазурітовими віями і блищить зоротим зубом. А на голові кокошничок - стояча накрохмалена "пілотка". Ніколи не розуміла нафіга вони їм - толку нуль же.
Дописати коментар