23 травня 2010

Океанічні мрії

Коли на вулиці літає пух, щоки обдуває бадьорий вітерець, а відкриті площадки еспрессо-барів заманюють плетеними диванами та ароматами кави і магнолій – працювати не хочеться зовсім. Навіть не думається про офіс. Київ пустий і ще свіжий невимученою сонцем зеленню. Сорбет освіжає та несе думки у волошковий басейн, який нависає над океанічною гладдю. Я готова увібрати весь світ, спробувати його, розсмакувати як ягідні крижинки на моєму язиці, загорнути красу в обійми, відчути її голою п’яткою, ступивши на гальчаний берег, протанцювати її крізь ритм медітеранської дискотеки… Мріяти, що ще трішки і я залізу в сторінку Elle Decor, торкнусь теплої підлоги, скрипне дерев’яна дошка, а крізь велетенське вікно розіллється блакиттю океан.

Немає коментарів: