FriendShit та інші незамінні речі

А може у тебе ПМС? Може. Але визнання цього факту слабо допомагає. Дайте мені краще червону пігулку, яка залишить мене у світі базових примітивних мрій і фантазій, вдавить мене у пахуче шкіряне сидіння акорда… Я не хочу їсти синю, але рука сама її запихає до рота, ведучи у світ пеемесу (чи то «циклення і зависання» називається?). І я вже лечу на Казантіп, щоб втикати там задурманеним поглядом чудернацькі силуети? Б-р-р-р, от і прийде ж в голову з незвички) Ні, мені в філософію)
Хоча, для ПМС ще зарано. Докторе, що це? Я переїла піци чи перепила полуничних коктейлів? Чому я все одно продовжую хотіти сексу, але вже думаю про сенс життя? Бублик закрутився…

В такі моменти приходять різні філософські думки. Наприклад, про те, що постулат – «немає незамінних людей» - майже відповідає дійсності. Я озирнулась довкола і побачила, що навіть поважних і вагомих людей, як тільки вони зникають з поля зору, забувають. Тому, що ж можна казати про, наприклад, менеджера середньої ланки? Пішла собі людина з компанії. Побуло це свіжою пліткою один день. Крапка. Огидно, що шавки починають поливати брудом. В моєму оточенні є люди, в очах яких бринить кров Брюса всесильного. Тільки їх теж забудуть. Бо немає неоціненних співробітників, є ті, які не можуть скласти собі ціну. Люди, яких не забувають також є. Але їх одиниці. Бо легенд не може бути багато. Той хто претендує бути легендою, так нею ніколи і не стане, бо харизму не можна висмоктати із пальця та вкласти в дебільні судження…

- Тут браслет Swarovski з вишеньками продають. Ану вирішуй швидко, чи тобі брати, бо ти ж хотіла!

Хотіла… Дзвінок подруги перервав мої філософські стікання. Вишеньки, браслет, гарний той браслет. Так-так, пригадую я купила сережки і кулон, а на браслеті себе зупинила…

- Та ні… Не треба, дякую, що пам’ятаєш)

А офісна дружба? На роботі дружбу краще не заводити. Чи все ж заводити? Залежить від того як ви дружите. Мені, наприклад, важко. Але якщо з кимось склався справжній контакт, то дружу. Їх неймовірно мало. Таких людей не хочеться обговорювати в кухонних кулуарах. Якщо я за щось образилась – скажу в вічі. Можу ще мамі, або коханому пожалітись))))) Мене лякають стосунки з людьми, які сплели нев’єбенний нетворкінг, спілкуються з тими, хто абсолютно не в їх стилі, а потім обгавкують своїх «подруг» при першій ліпшій нагоді. Все заради вигоди. Я не проти стосунків з людьми заради вигоди. Але тоді по-чесному – ввічливі бізнесові розмови, тримання язика за зубами на кухні … І нічого обмивати з ними покупки нових диванів і народження кошенят в неділю на річці.

- Трусики жовті взяти тобі? Ти комплект такий купила із шортиками, а тут стрінги. Брати?
- Трусики? БЕРИ!!!!