Поїдання бубликів на робочому столі

Тепер чарівна Білка розгризає свій смачненький бублик цілий день. У мене перед очима. Спочатку я побоювалась, що весь час хотітиму їсти. Але ефект на диво був іншим. Коли я закриваю якийсь документ – вона дивиться на мене своїми очицями-гудзичками. Я уміляюсь – стовпчик гарного настрою впевнено повзе в гору.
А часом просто даю собі перепочити пів хвилинки і дивлюся на неї. Який у неї чудернацький пухнастий хвіст, кігтисті хижачі лапки, блискуча шорстка і пажерливий погляд. А вона собі на мене дивиться і промовляє – «Ну що, подружка, хош бублик?».

От після таких дописів і ставляться діагнози – «белка». Так?)))