12 серпня 2009

Мій День народження

Покажіть мені пальцем леді, яка любить свій день народження і безумно чекає, коли ж він нарешті прийде. Не беру до уваги, ситуації, коли на дворі 91-ий, а ти маленька дівчинка чекаєш цього дня «Х» тихо мріючи отримати ляльку Барбі...

Мені вже не 11 років, хочеться інших речей у подарунок та що й казати – взагалі прийшло розуміння того, що головне не подарунки в День народження, а настрій і люди які поруч.

Для тих, то забув (ги, друзі, ви, хто мене читає – ніхто не забув!) – мій день народження був вчора 11 серпня. В останні роки я чекаю його з острахом. По-перше, святкувати в серпні завжди накладно. Це лише так здається, що тепло і кайфово – а як ближче придивитись так і нема кого шашликом годувати – всі по відпустках і морях. По-друге, будучи людиною інтравертною (так-так!) мені завжди важко створювати довкола себе додатковий шум, чого в принципі потребує день народження, але це зовсім не означає, що мені не хочеться уваги, тепла і привітань. І, нарешті, з кожним роком я далеко не молодшаю, тому 11 серпня стає для мене черговою зупинкою, аби замислитись над своїм життям. А це, я вам скажу, справа не вдячна і закінчується як правило соплями і самокопанням.

Не дуже хотілось наступати на грабельки дня народження ще раз і тому я почала думати як цього уникнути. Ділюсь – може комусь теж знадобляться мої більчуйські порадки.

Головне – правильний настрій. Ми самі вибираємо вранці – чи проведемо цей день в щасті, чи в нервах і образах. Я обрала перший варіант і чітко зрозуміла, що незалежно від того скільки мене людей привітає, скільки забуде, скільки не проведе зі мною цього дня час – моя хвиля в позитиві.

Планування перш за все. Я заздалегідь продумала, що я буду робити цього дня. У мене не було грандіозних планів, але принаймні я про це сама знала.

Розділити свято. Як отримати інтроверту увагу і не опинитись в її центрі? Святкування на роботі є одним з найнесексуальніших моментів дня народження. Рішення об’єднатись з директором, який також мав день народження було правильним))) По-перше, всі і так прийшли, по-друге, якщо ти когось не хотіла бачити, то подумала, що це не до тебе)) А для близьких колег – цукерки і тістечка all the day!

Всім сказати. А що поганого в тому, щоб запросити всіх колег (чоловік так 300) посвяткувати? Якби не об’єдналась з директором нізащо в житті не зробила б розсилку на «всіх-всіх-всіх» в головному офісі, щоб приходили. Звісно, що всі не прийшли, але всі знали. Як результат – зацілували мене до смерті з самого ранку. Приємно, мляяяя)))

Ввечері випити гарного вина у гарній компанії. І не думати про те, що б тобі в цей момент хотілось би більше, що ти там щось не так і не з тим уявляла. Просто пити, говорити про життя, насолоджуватись моментом, зненацька знайти собі компанію в трьох метрах від дому, протриндіти з дивними людьми до пів ночі, бринькнуть на гітарі і приповзти спати))))

Запланувати попойку з подружайками на інший день. Чому? Щоб день цей був не вівторком і всі змогли розслабитись)) Але це тема майбутнього посту.

І чим все закінчилось? В результаті вчора у мене був суперовий настрій! Я не обманювала себе марними сподіваннями – і зненацька відкрила стільки цікавого! Коли я отримала привітання від колег з усієї України, я зрозуміла, що напевно і я сама, і те, що я роблю для них має значення. До речі, вони в розсилці «всім-всім» не стояли. Не знаю, що так рулить odnoklassniki, чи нагадувалки у їх щоденниках, але приємно було до безумства, бо в якийсь момент розумієш, що саме їх думка тебе і хвилює. Ще мене вразило, коли колеги зустрічаючи мене в коридорі, не просто пробігали, кидаючи «Вітаю», а зупинялись, щоб сказати гарні слова. Так – вчора я почула багато чого більше ніж «счастья, здоровья и успехов в учебе» і зрозуміла багато чого важливого.

З Днем народження мене!

4 коментарі:

Анонім сказав...

В четверг мы готовы пропеть тебе хэппи бёздей :)

Bilka сказав...

Я - за!!!

Flat Cat сказав...

ага... маникюр-педикюр, значит:)

Bilka сказав...

Ага, а після манікюр-педікюр пісні слухати:-)))