Чому я купую?

Коли довкола тільки й чути про зізнання шопоголіків і хворобу нового тисячоліття – шопоманію – то і сама починаєш закопуватись у глибини свого примітивного єства, вишукуючи відповідь чи я теж туди ж. Це як перечитатись медичної енциклопедії – зразу знаходиш у себе всі симптоми рідкісної африканської хвороби). Симптоми шопоманії у мене є, але зважаючи на їх несистематичність та слабі прояви, я не можу сказати, що я – шопоголік.

Скоріш за все я просто нормальна жінка. А нормальні жінки люблять магазини. Чому? Бо жінки отримують задоволення від шопінгу. Для них це таке ж справжнісіньке і повноцінне хобі як для якогось мена рибалка. Ви подумали, що це якесь примітивне хобі, але тоді як бути з, наприклад, колекціонуванням пластикових ручок з готелів, ги-ги) чи сексом? Всі хобі в міру примітивні – тільки одні більше, а інші менше. Тому записую шопінг в хобі, що придає цьому заняттю певної міри феншуйності.

До речі, чоловіки не люблять процес шопінгу, бо для них він не може бути хобі. Причини цьому чоловіки вбачають в безцільно витраченому часі, адже самі керуються принципом «знаю що треба – йду куди треба – купую що треба». Доведено, що чоловік перестає концентрувати увагу після 20 хвилин «бродінь». Зате як вони можуть годинами «бродити» в інеті, вишукуючи нові гаджети і трансформери!!! Хоча у мене є один знайомий Лис, який вміє «бродити» і в реалі, і в віртуалі) І задоволення отримує)

Я вирішила як мінімум розібратись в собі і відповісти на запитання «чому я купую?». Це стосується в першу чергу одягу, аксесуарів та косметики.
- я потрапляю в магазин і приймаю спонтанне рішення «яка класна спідниця, а як сіла… треба взяти»
- у мене є приблизне уявлення про те, що я хочу і я йду за цим. Наприклад, мені потрібен літній світлий піджак. Результат може бути таким – я купила піджак і ще пару майок, або інший варіант – піджак не куплений, але було ще щось потрібне і купила
- є річ, про яку я давно мрію. Вона може бути досі не куплено з таких причин як: дорого, або не у нас продається, або і те, і інше. Тому я просто хочу цю річ і потихеньку рухаюсь в напрямку її придбання. Яскравий приклад цьому - сумочка Lancel, яку я побачила в Парижі ще рік тому. Милий шкіряний мішечок з кокетливою кишенькою на бочку… )

То чому ж я купую всі ці речі. Звісно, мені стільки не потрібно (наче і ні, але ж … хочеться!). Але тут виходить фантазія і починає свою роботу, комбінуючи неіснуючі шалики з існуючими блузками, майбутні туфлі з теперішніми сумками, пастельне і яскраве, смугасте і квітчате, коротке і довге, гладеньке і в’язане, з бантиками, кулісками, зборочками і розпурками… Всі ці рефлексії спливають з дна підсвідомості, коли я починаю перебирати пальцями речі на вішачках у магазині. Моя фантазія малює стильні образи, а рука знімає вішачок за вішачком, мозок намагається втрутитись, але руки не здаються. Влітає думка – «я тільки поміряю, це ж нічого не значить». Руки одягають, а очі дивляться, а в дзеркалі стоїть така стильна дівчина, і так їй личить цей трав’янистий зелений колір, і м’яка тканина ніжно торкається тіла, і вже хочеться цю річ мати, а краще всі 3, які я взяла приміряти! Прийняття рішення моментальне – «візьму». Зразу ж в скронях починає відбиватись пульс, «я ж собі можу це позволити», шурхххх – це викид адреналіну, і я вже стою на касі, «припини собі докоряти – тобі в цьому гарно», клац-картка, підпишіться тут, уххх – відпустило… де тут диванчик? Я краще на вулицю – на лавочку. Раніше – була сигарета. Зараз – кава чи морозиво. Пакети поруч, ноги гудуть, їм і споглядаю на перехожих. Щастя НЕЙМОВІРНЕ!!!

От так я роблю спонтанні покупки:-) Зазвичай речі, куплені у стані такого афекту, стають моїми найулюбленішими. Звісно не без прольотів і казусів, але це набагато рідше. Окремою категорією стоїть покупка сумочок, але про це іншим разом.

Збираючись на запланований шопінг я завжди знаю, хоча б, приблизно свій маршрут і пул магазинів, де я можу знайти бажане. Буває, що у мене немає настрою і я можу спокійно повернутись без нічого, витративши цілий день. А буває, що вискочивши на обід, пробігала повз улюблений магазинчик і вирішила зазирнути. Визирнула з новими черевичками) Невже це погано? Мені подобається – я жінка).