11 червня 2009

Бублик Білки

Я помітила, що мої життєві цикли зв’язані трійною ниткою у достатньо просту систему. Теорія про базовість Білок (Білка – тварина базова і розуміється на своїх інстинктах) стає тут у нагоді. Система ця працює дуже просто, я б навіть сказала, примітивно. Є у неї 3 простих ричажки-перевмикачі. Живе собі Білка, радіє, а перемикачі в її серединці те й діло брик – і переходять з позиції на позицію. Я тільки зараз дотумкала як влаштована ця моя цяця і, алілуя!, що цих позицій лише 3, бо якби більше, то ще б років 10 знадобилось, щоб зрозуміти, з розрахунку на кожний ричажок. Отож розпочну:

Ричажок 1: Секс
О, від нього я отримую дійсне задоволення)! Цей допис можуть читати діти, тому не буду маслом розписувати принади гарного сексу, чи то гарної … Так-так – саме те слово, яке ви і подумали. А якщо не подумали, то секс не ваше хобі) Мій ричажок може знаходитись в цій позиції дуже довго. Але як тільки він закінчується (секс) стрілка мого барометра впевнено стрибає в позицію «Їсти», і це ще делікатно сказано.

Ричажок 2: Їсти
Тут, наче, все просто на перший погляд. Не даремно він на місці 2. У мене так завжди з переходом від №1 пряма дорога в №2. Ну став собі перевмикач на «їсти», кинула щось, заморила черв’ячка, чого тут затримуватись. А й ніJ Іноді зависаю в цій позиції надовго. По-перше, тому, що люблю все смачне. Так-так, це для мене в італійських та японських ресторанах меню зроблені з безліччю апетитних картинок – запечені равіолі, рожева парма і хрустка рукола…. А ще місо-супчик, і каліфорнія…десерти…. Я завжди нагрібаю більше ніж можу з’їсти. Вірніше, ніж треба з’їсти. Бо маю ще одну погану звичку – все доїдати. Вважаю моветоном, чи, принаймні невихованістю, залишити на тарілці сиротливу помідорку-чері. Чого питається? Невже 5 з’їв, а на 5,5 не вистачає сил? А може то «радянське» дитинство дається взнаки. Стану принцесою – буду їсти мало. Чи не буду… Ні – не буду, бо це ж так приємно – ЇСТИ!

Ричажок 3: Дивитись
Тут складніше всього. І хоча ця позиція і є найємнішою за своїми активностями, в той самий час вона прекрасна у своїй простоті. Дивитись - світ, нові місця, нові речі, слова, книги, людей, «іграшки»… У будні дні цей перемикач трохи мутує, стаючи «працювати», але по суті – це те саме. Якщо робота улюблена, то ти отримуєш від неї задоволення як від «дивитись», якщо ж ні, то перемикач клацає на позицію «їжа» і «секс» з більш частою регулярністю.

А як же любов? Зізнаюсь, поки навіть не знаю куди її поставити в системі. Кохання, напевно, не підкоряється системам, воно огортає всі три позиції своїм гіркувато-солодким ефіром…

В балансі трьох перемикачів криється моя життєва гармонія. Як тільки десь перешкалює і стопорить в якомусь з цих положень - розумію, що збоїть і в системі мого життя нелади. Забагато сексу? Якщо ти на фоні цього гурманиш, натхненно працюєш та маєш пару «цяць», то забагато сексу не буває. То просто у тебе перемикачі швидко клацають) А от якщо ти жереш не в себе, на роботі «жопа», а сексу не було вже тиждень, то тоді сідай і думай як перетягнути ричажок, бодай в якусь з двох інших позицій.

Гарного вам сексу, смачної вечері та яскравих вражень! І солодкого кохання без гіркоти).

2 коментарі:

Foxy сказав...

Santa simplicitas:)) Я оце думаю, що ви, тварино, трохи переспростили свій внутрішній склад. Бо яке, наприклад, положення перемикача викликає ваше бажання вести цій блог??:) Тут треба копати глибше і недарма ваша подруга задає такі складні запитання:)
Я оце як стронній спостерігач бачу що два положення вашого перемикачу лежать на базовому рівні, а третій, якій ви охарактерізували як "дивитись" охоплює всі вищі рівні разом -- кохання, спілкування, творіння, споживання духовних цінностей, роботу, філософію і всякі різні медитаціі. Тому він звісно вийшов найбільшим шматком пирога.
А ось смішний висновок з цього - пирамида Маслова насправді не пирамида, бо в його моделі задовольнивши потреби на нижчому рівні людина переходить на вищій і ніколи назад. А насправді задовільнивши духовні потреби знов хочеться іжи та сексу. Така модель буде зватися бубликом Білкі де перемикач ганяє по колу: секс, їжа, дивитись, кохати, працювати, філософствувати, вести блог, і знов секс, їжа... Мені подобається така модель:)

Squirreldom hostess сказав...

Ох, згодна підтримати теорію про "бублик Білки" - навіть в назву посту вже додала:-), бо й дійсно Масов щось не додумав, або просто його праця була первинною спробою хоча б якось описати той хаос, який є у нас всередині - спробував і виявилось, що, в принципі, все просто. Єдине що, коли займаєшся активною самоідентифікацією, то паралельно ще й жерещ якихось креветок і безумно балдієш від двох цих процесів:-) Бублик:-)