14 червня 2009

У продовження посту «Чому я купую?»

У продовження посту «Чому я купую?»). Вчора купила три піджачки і кофточку. По магазам ходжу вже пару вихідних підряд, але щось нічого не попадалось. Бо для того, щоб «почати купувати», мені потрібно «прорвати» блокаду внутрішнього стопу. От я і прорвала її покупкою біленького піджачка. А потім мене знесло з рейок … І справа не у кількості витрачених грошей, а у поведінці. Після того як в моїй торбинці вже оселились ці 3 піджачки, я була повністю готова до нових звершень. Мені терміново знадобилось у гранд галерею. В магазин я просто влетіла. Подруга бігла за мною і, я знаю, її просто перло від реготу як мене підірвало.
- Давай подивимось тут, - десь ззаду ледь влетіло в мої вуха….
- Ні-ні, мені спідницю треба…. Пішли-пішли!!, - я вже зносила на своєму шляху якісь сумки, а Ольчик реготала десь позаду.
У мене завжди так. Спочатку приходить натхнення. Я розумію – буду купувати. А потім я починаю реально БІГАТИ по торговому залу з абсолютно безумним поглядом. Ржака неймовірна! Мене і саму пре від сміху як я себе оце уявляю такою:)

Ги:) Кедики я теж купила:)

2 коментарі:

Анонім сказав...

Дивна штука шопінг! ми з тобою обговорювали, що можливо наш шопінг-фанатизм, а саме помішання на туфлях("shoefreak")пояснюється бідним дитинством - відсутністю можливостей мати красиве, різноманітне взуття, і не одну пару на літо і одну на зиму, а безліч...А також, шопінг для нас - розвага, і справа не в тому, що ми помішані на ньому і купуємо потрібне-непотрібне, ми просто розважаємось, споглядаючи і приміряючи прекрасне :) Однак, шопінг-манія циклічна, і їй на зміну приходить інше - подорожі!!! Давай кудись поїдемо?

Bilka сказав...

Ти вмієш закрутити мій Бублик у вірному напрямку:-) Але я давно не відвідувала гарного ресторану, тому спочатку мене потрібно гарно нагодувати, тоді я буду в змозі направити свої думки в далекі далечіні:-) Згодна про туфлі. Пам'ятаю найпотаємнішею шмотковою мрією років в 12 у мене було, щоб моя нога мала 36 розмір. Тоді б я змогла одягати мамині туфлі, яких у неї було багато навіть у ті смурні часи. Але моя нога вже в другому класі була 37-го і впевнено збільшувалась на піврозміру щопівроку) Тому про нові черевички і мови йти не могло)))