03 липня 2009

Перший раз – бриз нових відчуттів, чи ураган емоцій

Перший раз - як вітер. Часом холодний, часом обпікаючий, часом з піском та брудом, часом з освіжаючим присмаком солоного океану… Але завжди перший раз – крок в щось нове і незвідане. Перший раз – це та емоція, яку ти відчуєш лише один раз – коли щось ВПЕРШЕ. Іноді ти знаєш, що це станеться, а іноді хвиля накриває непомітно і ти раптом помічаєш відблиски сонця у її гребінцях.

Перший раз проїхатись на страшнючому атракціоні в Діснейленді, коли ти сидиш в якійсь незрозумілій ракеті, тебе несе як ковбаску стрімким чорним тунелем, перевертаючи на втискаючи, тебе заносить на поворотах і мало не викидає з цього драндулета, а наприкінці випльовує та у фіналі чудом приземляє на рельси. Виходьте – наступний. І ти виходиш вся в сльозах, туш розтерлась, а голова сповнена тупих емоцій – щастя! І ти знаєш, що полізь ти на цю турбіну вдруге, то теж буде гарно, але не так як в перший раз…

Перший поцілунок. Зараз з цим чоловіком все вперше. З ним все нове. Палкий і полуничний. В твоїх руках напруга, вона струменить пальцями і передається йому через все твоє тіло. Твій розум трохи затьмарений алкоголем і усвідомленням безумства твоїх дій. І ти його цілуєш. І розумієш, що його губи м’які і солодкі, а тримає він тебе міцно і впевнено. І ти вже знаєш, що хочеш з ним спробувати багато чого ще «першого»…

Перша полуниця. Ти не їла її цілий рік. Ні, той смак трав’яних гібридів не враховується. Ти якось і не думала про неї. А сезон от так – раз! - і почався в один день. І, проходячи, повз метро ти побачила стареньку бабусю з кошиком полуниць на продаж. Ти відчула запах. Ти купила. Перша ягода принесла із собою до рота смак першої полуниці з дитинства. Смак який сповіщав про початок канікул, про початок літа, про початок «нового» життя. І потім ти ще місяць щоденно жуєш соковиті ягоди, але пам’ятаєш ту першу…

Перша зрада. Не надто гарна емоція. Проте загартовує. Спочатку ти не віриш. Ти в розпачі. Зрада близької подруги, зрада коханої людини… Перша зрада – як щеплення. Якщо все пройде без ускладнень і ти зробиш правильні висновки, то потім ти вже не захворієш. Потім ти просто викреслюєш зрадників, прощаєш їм і забуваєш.

Перша самостійна поїздка за кермом. Досі пам’ятаю адреналін змішаний із страхом та гордістю. Нескінченне «бі-бі-це-мені-ану-їх-бі-бі-таки-мені» у вухах і відчуття щастя та перемоги після встановлення переключателя передач на «паркінг» - я вперше це зробила сама!

Перша дитина. Момент, коли ти усвідомлюєш, що щойно дала нове життя – неймовірний. Знесилена ти розтеклась на каталці. Якісь голоси методично запитують стандартні запитання, тебе вже кудись везуть, і тобі здається, що зараз ти впадеш з цієї штуки. Але тобі байдуже. Бо на твоєму обличчі блукає придуркувата посмішка, твоя голова пуста і в ній гуляє одна єдина думка – я це зробила-а-а-а-а, я герой, я просто тупо щаслива з цього! Як воно, коли другий раз народжуєш я не знаю. Не пробувала)

Перший раз в новій країні. Ти робиш крок крізь розсувні двері аеропорту і незнайомі одурманливі запахи базиліку закручують твою голову. Очі розгублені, повітря вологіше – і ти не знаєш куди йти. І хвильку ти стоїш як ідіотка і крутиш головою на всі боки – але тобі гарно, ти щаслива і весь всесвіт знає – ти зараз ТУТ!

Перша зустріч. Перше розуміння, що «з ним щось буде». Ти розумієш, що ти це зразу зрозуміла, лише після того як вже пішла звідти. Ти як завжди тормозиш «тут і зараз», він пускає на тебе зацікавлені погляди, а ти в цей час роздумуєш, що «хм, непоганий костюм на ньому, цікаво про що ми тут зараз розбалакувати будемо, а інші учасники, коли прийдуть, я не надто прозору блузку вділа, чого це він так на мене зиркає, якийсь задиркуватий чи що…». А потім ввечері ти їдеш додому, впевнено тримаєшся за кермо і, раптом, ш-р-р-р-р – бух! З низу живота аж у самі груди ядерним грибком зриває «ах!!». Блін, як я не помітила? А він нічого… Гарний…І….. Ох як я люблю цей перший «ах!».


Перший раз завжди перший. Перше враження – майже завжди вірне. Для мене перший раз – як маленька нагорода, як устриця для гурмана, як вишенька в бокалі мартіні, як діамант в персні … ну а іноді і як ложка дьогтю в бочці з медом)) Перший раз завжди можна знайти в буденності. Він не втрачає своєї чарівності, від того, що ти знаєш, коли він буде. Різні «вперше» можна пробувати і зі старим другом, і з коханим, і з випадковим подорожнім, і з власною дитиною, і самій! Про погані рази я не хочу думати, а гарних ще так багато попереду. Аж лапи чухаються все спробувати! А-а-а!!

P.S. Знайшла випадково вірш - дуже мені сподобався

The First Day
by Christina Rossetti

I wish I could remember the first day,
First hour, first moment of your meeting me;
If bright or dim the season it might be;
Summer or winter for aught I can say.

So, unrecorded did it slip away,
So blind was I to see and to forsee,
So dull to mark the budding of my tree
That would not blossom, yet, for many a May.

If only I could recollect it! Such
A day of days! I let it come and go
As traceless as a thaw of bygone snow.
It seemed to mean so little, meant so much!

If only now I could recall that touch,
First touch of hand in hand! - Did one but know!

6 коментарів:

Ольчик сказав...

і ще на додаток...
Перше враження - незабутнє і правдиве, воно не підводить...

а кожен день є першим і неповторним!

Bilka сказав...

Чим далі все більше думаю про "тут і зараз". До речі, діти живуть за таким принципом "тут і зараз" - минулого вони не пам'ятають, а майбутнє ще спроектувати не можуть, бо досвіду замало. От і живуть щасливими. Років до семи:-) І нам так треба!!!! А!

Ольчик сказав...

ага, тільки на відміну від дітей, на жаль, на нас лежить груз відповідальності...тому не можемо розслабитись!

Flat Cat сказав...

Ой девочки... Шострома перечитайте. Все ответы в нем есть, как в библии:)))

"Актуализирующаяся личность, в отличие от вышеперечисленных, – это личность, имеющая дело с реальным процессом жизни в настоящем. Это не значит, что актуализатор живет только сегодняшним днем. Конечно, у него есть прошлое и будущее, но он обращается к ним не для того, чтобы уйти от настоящего, а для того, чтобы сделать его более осмысленным. Актуализатор понимает, что воспоминание и предвосхищение происходят в настоящем. Поэтому фокус его внимания сосредоточен на настоящем, а прошлое и будущее образуют фон, на котором оно обретает свои очертания."

Bilka сказав...

Так то так - я і не сперечаюсь. Але вихор буденності захоплює нас у свої пяльця і ми ... забуваємось! Тому і вартує іноді заплющити очі, учвити себе маленькою дівчинкою із смішною челкою та двома хвостиками та згадати - а що я тоді думала у 7 років? Все частіше у мене виходить пригадати:-)

Анонім сказав...

Как говорилось на Seexi.net Бросали ли вы курить с помощью Табекса?
Очень хочу избавиться от этот гадкой привычки. Пишите пожалуйста ваше мнение и результаты.
Заранее большое спасибо.