Перший раз – бриз нових відчуттів, чи ураган емоцій

Перший раз - як вітер. Часом холодний, часом обпікаючий, часом з піском та брудом, часом з освіжаючим присмаком солоного океану… Але завжди перший раз – крок в щось нове і незвідане. Перший раз – це та емоція, яку ти відчуєш лише один раз – коли щось ВПЕРШЕ. Іноді ти знаєш, що це станеться, а іноді хвиля накриває непомітно і ти раптом помічаєш відблиски сонця у її гребінцях.

Перший раз проїхатись на страшнючому атракціоні в Діснейленді, коли ти сидиш в якійсь незрозумілій ракеті, тебе несе як ковбаску стрімким чорним тунелем, перевертаючи на втискаючи, тебе заносить на поворотах і мало не викидає з цього драндулета, а наприкінці випльовує та у фіналі чудом приземляє на рельси. Виходьте – наступний. І ти виходиш вся в сльозах, туш розтерлась, а голова сповнена тупих емоцій – щастя! І ти знаєш, що полізь ти на цю турбіну вдруге, то теж буде гарно, але не так як в перший раз…

Перший поцілунок. Зараз з цим чоловіком все вперше. З ним все нове. Палкий і полуничний. В твоїх руках напруга, вона струменить пальцями і передається йому через все твоє тіло. Твій розум трохи затьмарений алкоголем і усвідомленням безумства твоїх дій. І ти його цілуєш. І розумієш, що його губи м’які і солодкі, а тримає він тебе міцно і впевнено. І ти вже знаєш, що хочеш з ним спробувати багато чого ще «першого»…

Перша полуниця. Ти не їла її цілий рік. Ні, той смак трав’яних гібридів не враховується. Ти якось і не думала про неї. А сезон от так – раз! - і почався в один день. І, проходячи, повз метро ти побачила стареньку бабусю з кошиком полуниць на продаж. Ти відчула запах. Ти купила. Перша ягода принесла із собою до рота смак першої полуниці з дитинства. Смак який сповіщав про початок канікул, про початок літа, про початок «нового» життя. І потім ти ще місяць щоденно жуєш соковиті ягоди, але пам’ятаєш ту першу…

Перша зрада. Не надто гарна емоція. Проте загартовує. Спочатку ти не віриш. Ти в розпачі. Зрада близької подруги, зрада коханої людини… Перша зрада – як щеплення. Якщо все пройде без ускладнень і ти зробиш правильні висновки, то потім ти вже не захворієш. Потім ти просто викреслюєш зрадників, прощаєш їм і забуваєш.

Перша самостійна поїздка за кермом. Досі пам’ятаю адреналін змішаний із страхом та гордістю. Нескінченне «бі-бі-це-мені-ану-їх-бі-бі-таки-мені» у вухах і відчуття щастя та перемоги після встановлення переключателя передач на «паркінг» - я вперше це зробила сама!

Перша дитина. Момент, коли ти усвідомлюєш, що щойно дала нове життя – неймовірний. Знесилена ти розтеклась на каталці. Якісь голоси методично запитують стандартні запитання, тебе вже кудись везуть, і тобі здається, що зараз ти впадеш з цієї штуки. Але тобі байдуже. Бо на твоєму обличчі блукає придуркувата посмішка, твоя голова пуста і в ній гуляє одна єдина думка – я це зробила-а-а-а-а, я герой, я просто тупо щаслива з цього! Як воно, коли другий раз народжуєш я не знаю. Не пробувала)

Перший раз в новій країні. Ти робиш крок крізь розсувні двері аеропорту і незнайомі одурманливі запахи базиліку закручують твою голову. Очі розгублені, повітря вологіше – і ти не знаєш куди йти. І хвильку ти стоїш як ідіотка і крутиш головою на всі боки – але тобі гарно, ти щаслива і весь всесвіт знає – ти зараз ТУТ!

Перша зустріч. Перше розуміння, що «з ним щось буде». Ти розумієш, що ти це зразу зрозуміла, лише після того як вже пішла звідти. Ти як завжди тормозиш «тут і зараз», він пускає на тебе зацікавлені погляди, а ти в цей час роздумуєш, що «хм, непоганий костюм на ньому, цікаво про що ми тут зараз розбалакувати будемо, а інші учасники, коли прийдуть, я не надто прозору блузку вділа, чого це він так на мене зиркає, якийсь задиркуватий чи що…». А потім ввечері ти їдеш додому, впевнено тримаєшся за кермо і, раптом, ш-р-р-р-р – бух! З низу живота аж у самі груди ядерним грибком зриває «ах!!». Блін, як я не помітила? А він нічого… Гарний…І….. Ох як я люблю цей перший «ах!».

Перший раз завжди перший. Перше враження – майже завжди вірне. Для мене перший раз – як маленька нагорода, як устриця для гурмана, як вишенька в бокалі мартіні, як діамант в персні … ну а іноді і як ложка дьогтю в бочці з медом)) Перший раз завжди можна знайти в буденності. Він не втрачає своєї чарівності, від того, що ти знаєш, коли він буде. Різні «вперше» можна пробувати і зі старим другом, і з коханим, і з випадковим подорожнім, і з власною дитиною, і самій! Про погані рази я не хочу думати, а гарних ще так багато попереду. Аж лапи чухаються все спробувати! А-а-а!!

P.S. Знайшла випадково вірш - дуже мені сподобався

The First Day

by Christina Rossetti

I wish I could remember the first day,

First hour, first moment of your meeting me;

If bright or dim the season it might be;

Summer or winter for aught I can say.

So, unrecorded did it slip away,

So blind was I to see and to forsee,

So dull to mark the budding of my tree

That would not blossom, yet, for many a May.

If only I could recollect it! Such

A day of days! I let it come and go

As traceless as a thaw of bygone snow.

It seemed to mean so little, meant so much!

If only now I could recall that touch,

First touch of hand in hand! - Did one but know!