07 січня 2010

Швидка їжа

В дитинстві нам кажуть - "Ану давай хто швидше з'їсть". І ми несамовито запихаємося кашею і гучно сьорбаємо компотом. Ми хочемо бути переможцями. Це здоровий інстинкт, а в дітях перш за все грають інстинкти. А в підсвідомості закріплюється - швидко їм-переможець-добре. А потім такі "переможці" виростають і наминають борщик схилившися в тарілку, час від часу підводячи очі, аби схопити черговий шматок хліба. Щось не дуже гарна картинка виходить... Справжні переможці їдять повільно, бо вони і так знають, що класні.

Тепер шукаю нові підходи до вирішення питання "нагодувати дочку" - приймаю конструктивні поради.

5 powerful reasons to eat slowly>>

2 коментарі:

Flat Cat сказав...

А я вот в детстве, когда туризмом занимался, твердо запомнил одну истину: тот кто съест свою пайку быстрее всех может рассчитывать на добавку. Ну там, например, пол-банки кильки в томате с куском черного хлеба. Или здоровый кусок тушенки. Или пол-миски каши, на худой конец. А я в детстве прожорливый был:)
Так я себе это правило в голову вбил, что до сих пор как только отвлекусь -- начинаю молотить...
А в студенческие годы?... Еда в столовой такая вонючая была, что только и можно было на одном вдохе запхаться, чтобы не видеть и не нюхать что ешь:)

Bilka сказав...

От-от - це все і підтверджує вищесказане. В дитинстві нас так виховують, що в дорослому віці ми пчинаємо наминати як ненормальні і не встигаємо сповна насолодитись їжею:) У нас от в школі було прийнято "кусати". Ідея наступна: свій бутерброд ти швидко з'їдаєш на першій перерві, а потім на наступних у всіх відкусуєш. Чим швидше кусаєш, тим більше шансів відкусити від багатьох чужих бутербродів:) закон виживання якийсь...