Я не дурна – я просто повільно думаю

Сьогодні у мене є дві новини. Як завжди – хороша і погана. Почну з хорошої, бо у мене сьогодні день під прапором позитиву. Я не дурна. Це мене порадувало, бо останнім часом я все більше почала сумніватись у своїх розумових здібностях з огляду на нескінченні спроби здати GMAT та TOEFL на більш-менш пристойний прохідний бал.

Погана новина - думаю я повільно. Добре це чи погано? Спробую зараз розібратись (переконана, що у мене це вийде, але можливо з часом: -))

В хвилини припадків оптимізму і навали позитивних думок я примудряюсь з гімняних речей витягнути троянду. Сьогодні саме такий випадок. Маючи за плечима 5 здач GMAT та 5 спроб TOEFL (чи то напитись на десяточку?), вранці мене принесло на зустріч з іспанською бізнес-школою (IE Bussiness School) в «Хайаті». В програмі значилась годинна сесія з запитаннями-відповідями, а потім можливість здати тест, який школа може зарахувати замість GMAT.

Лайно ситуації в тому, що тест мене злегка напружив і я напевно написала його паскудно. Троянда – я зрозуміла про себе важливу річ.

Поки чорноволосий мексиканець розтинався про переваги деверсифікованого ком’юніті, виблискуючи білосніжними зіницями, я подумки вирішувала чи здавати мені той клятий тест. Яка різниця, переконувала я себе, коли його здавати – зараз чи колись, якщо все одно до нього не підготуєшся? Так я думала, а мехіко-презентатор вже мені вручав калькулятор.

Приводу для хвилювання нема. Я нічого не втрачаю. В кімнаті тепло і тихо. Але коли я відкрила книжку з тестом, почалась справжнісінька фрустрація! Чому? Оце запитання на яке я нарешті МАЮ відповідь. Я фруструю, коли мене обмежують. У даному випадку – в часі. Тест мав 60 запитань і 2 години на те, щоб дати відповіді. По 2 хвилини на кожне запитання англійською мовою про макроекономічні показники та рівень інфляції в країнах єврозони. А ще підступний калькулятор поруч, який чорно вказує на те, що НАПЕВНО треба порахувати, а ще якісь дебільні схемки-логічні-картинки-квадрати-малевича, які в решті-решт вдались мені краще всього і навіть сподобались. І ЧАС, який спливає, як пісок крізь пальці. А мені просто його не вистачає, аби розібратись за якою логікою все складено!

Я відповіла лише на 33 запитання. Здала папірець, стирила олівець і зрозуміла, що якщо б мене не обмежили в часі, а сказали – тримай тест, твоя задача просто все вирішити. Думаю за 3 години я б впоралась… Довше б думала, дивилася б вікно, коли захотіла, трохи б переживала, поверталась би до недодуманих відповідей, гризла олівець – але б вирішила все. І з кращим результатом! Бо мала б час на аналіз і виведення закономірностей та на те, аби зрозуміти логіку побудову тесту. І не думала б про те, що мене обмежують. Те, що я це зрозуміла і є тією трояндою в купі страхів і переживань.

Те саме відбувається і в інших сферах мого життя. Відчуваю дискомфорт, коли треба щось запропонувати «тут і зараз». Я не кажу про критичні рішення в кризових ситуаціях. Бо всі ми прекрасно розуміємо, що кризова ситуація може бути тільки СПРАВЖНЬОЮ, а ніяк не змодельованою для тренування. В таких випадках я реагую чітко та швидко. Також, це не стосується робочих дедлайнів – їх я теж якось примудряюсь контролювати.

«Тут і зараз» - це коли ти сидиш на мітингу, всі щось пропонують, а у тебе в голові вата, бо голова працює лише на «вхід». Потім ти виходиш, береш каву, робиш щось, а голова в цей час активно думає над поставленою задачею. І вже, коли котишся додому, приходить ідея, рішення, чи просто бачення… Потім вони починають сипатись і сипатись… І де вони були на мітингу?) По-простому це називається "умная мисля приходит опосля".

Так і з задачками тестовими. Коли є час подумати – все виходить. Коли обмеження – фрустрація.

І що в результаті?
1. Я не дурна. Бо можу розібратись у проблемі і прийняти конструктивне рішення.
2. Я повільно думаю. Бо у мене так влаштована голова. В кінці-кінців я отримую задоволення від процесу думання, тому і розтягую його (злукавила, але гламурно)
3. Не я контролюю час, а він контролює мене. Я не люблю, коли мене щось контролює, злюсь і потрапляю в пастку. Зазвичай, я намагаюсь уникати штучних ситуацій, які вимагають втиснути себе в рамки. Але з іншого боку є часи, коли це просто необхідно.
4. Як з цим боротись? Можливо варто натренувати в собі здатність працювати під контролем якимось відстороненим способом. Наприклад, робити фізичні вправи на час… Приймаю конструктивні ідеї!
5. А чи потрібно з цим боротись? Можливо можна цю якість використати позитивно? Наприклад, створити альянс з людиною, яка вміє швидко реагувати, але їй складно довго «зависати» на обдумуванні однієї теми. І взаємодоповнюватись).

Білка-занудна, але пишнохвоста