06 жовтня 2009

Я не дурна – я просто повільно думаю

Сьогодні у мене є дві новини. Як завжди – хороша і погана. Почну з хорошої, бо у мене сьогодні день під прапором позитиву. Я не дурна. Це мене порадувало, бо останнім часом я все більше почала сумніватись у своїх розумових здібностях з огляду на нескінченні спроби здати GMAT та TOEFL на більш-менш пристойний прохідний бал.

Погана новина - думаю я повільно. Добре це чи погано? Спробую зараз розібратись (переконана, що у мене це вийде, але можливо з часом: -))

В хвилини припадків оптимізму і навали позитивних думок я примудряюсь з гімняних речей витягнути троянду. Сьогодні саме такий випадок. Маючи за плечима 5 здач GMAT та 5 спроб TOEFL (чи то напитись на десяточку?), вранці мене принесло на зустріч з іспанською бізнес-школою (IE Bussiness School) в «Хайаті». В програмі значилась годинна сесія з запитаннями-відповідями, а потім можливість здати тест, який школа може зарахувати замість GMAT.

Лайно ситуації в тому, що тест мене злегка напружив і я напевно написала його паскудно. Троянда – я зрозуміла про себе важливу річ.


Поки чорноволосий мексиканець розтинався про переваги деверсифікованого ком’юніті, виблискуючи білосніжними зіницями, я подумки вирішувала чи здавати мені той клятий тест. Яка різниця, переконувала я себе, коли його здавати – зараз чи колись, якщо все одно до нього не підготуєшся? Так я думала, а мехіко-презентатор вже мені вручав калькулятор.


Приводу для хвилювання нема. Я нічого не втрачаю. В кімнаті тепло і тихо. Але коли я відкрила книжку з тестом, почалась справжнісінька фрустрація! Чому? Оце запитання на яке я нарешті МАЮ відповідь. Я фруструю, коли мене обмежують. У даному випадку – в часі. Тест мав 60 запитань і 2 години на те, щоб дати відповіді. По 2 хвилини на кожне запитання англійською мовою про макроекономічні показники та рівень інфляції в країнах єврозони. А ще підступний калькулятор поруч, який чорно вказує на те, що НАПЕВНО треба порахувати, а ще якісь дебільні схемки-логічні-картинки-квадрати-малевича, які в решті-решт вдались мені краще всього і навіть сподобались. І ЧАС, який спливає, як пісок крізь пальці. А мені просто його не вистачає, аби розібратись за якою логікою все складено!


Я відповіла лише на 33 запитання. Здала папірець, стирила олівець і зрозуміла, що якщо б мене не обмежили в часі, а сказали – тримай тест, твоя задача просто все вирішити. Думаю за 3 години я б впоралась… Довше б думала, дивилася б вікно, коли захотіла, трохи б переживала, поверталась би до недодуманих відповідей, гризла олівець – але б вирішила все. І з кращим результатом! Бо мала б час на аналіз і виведення закономірностей та на те, аби зрозуміти логіку побудову тесту. І не думала б про те, що мене обмежують. Те, що я це зрозуміла і є тією трояндою в купі страхів і переживань.


Те саме відбувається і в інших сферах мого життя. Відчуваю дискомфорт, коли треба щось запропонувати «тут і зараз». Я не кажу про критичні рішення в кризових ситуаціях. Бо всі ми прекрасно розуміємо, що кризова ситуація може бути тільки СПРАВЖНЬОЮ, а ніяк не змодельованою для тренування. В таких випадках я реагую чітко та швидко. Також, це не стосується робочих дедлайнів – їх я теж якось примудряюсь контролювати.

«Тут і зараз» - це коли ти сидиш на мітингу, всі щось пропонують, а у тебе в голові вата, бо голова працює лише на «вхід». Потім ти виходиш, береш каву, робиш щось, а голова в цей час активно думає над поставленою задачею. І вже, коли котишся додому, приходить ідея, рішення, чи просто бачення… Потім вони починають сипатись і сипатись… І де вони були на мітингу?) По-простому це називається "умная мисля приходит опосля".

Так і з задачками тестовими. Коли є час подумати – все виходить. Коли обмеження – фрустрація.

І що в результаті?
1. Я не дурна. Бо можу розібратись у проблемі і прийняти конструктивне рішення.
2. Я повільно думаю. Бо у мене так влаштована голова. В кінці-кінців я отримую задоволення від процесу думання, тому і розтягую його (злукавила, але гламурно)
3. Не я контролюю час, а він контролює мене. Я не люблю, коли мене щось контролює, злюсь і потрапляю в пастку. Зазвичай, я намагаюсь уникати штучних ситуацій, які вимагають втиснути себе в рамки. Але з іншого боку є часи, коли це просто необхідно.
4. Як з цим боротись? Можливо варто натренувати в собі здатність працювати під контролем якимось відстороненим способом. Наприклад, робити фізичні вправи на час… Приймаю конструктивні ідеї!
5. А чи потрібно з цим боротись? Можливо можна цю якість використати позитивно? Наприклад, створити альянс з людиною, яка вміє швидко реагувати, але їй складно довго «зависати» на обдумуванні однієї теми. І взаємодоповнюватись).

Білка-занудна, але пишнохвоста

3 коментарі:

Анонім сказав...

Светун пише:

1.То что ты думаешь и этот процесс тебе доставляет удовольствие уже выделяет тебя среди масы людей которые готовы реагировать быстро, и при этом не особо думать (я в основном сталкиваюсь с такими людьми - поэтому и вывод соответствующий)

Твое преимущество в том что ты можешь увидеть в итоге те вещи, которые для других остануться "за семью печатями".

2.Я точно такая же - я нервничаю оттого что у меня нет возможности иногда хорошенько все продумать и прикинуть все возможные варианты.

3.Я пришла к выводу, что это распостраняется на те случаи когда решение вопроса для тебя имеет принципиально важное значение.

Так что тут вопрос не в том "дурна чи розумна" а скорее в том "виважене рішення чи ні"...а то, надо ли его долго взвешивать или нет, решаешь только ты...ну как тебе моя теория?

Foxy сказав...

Я напевно зароблю собі тут купу "друзів":) але непогоджуюсь категорично. В багатьох сферах життя кращє зробити щось вчасно з 90% точністю ніж запізно з 100% відсотковою. І навіть не тому, що досягнути 100% точності неможливо в принципі, а тому що час прийняття рішення -- найважливіший параметер. Особливо в бізнесі.
Тому завдання в умовах обмеженного часу завжди використовуються в бізнес-тестуванні. Тому пенальті за невиконане вчасно завданная зазвичай більше ніж за неправильно виконане.
Вони тестують чи ти можеш в умовах обмеженного часу при наявності неповної інформаціі (а повну отримати часу нема:) прийняти рішення і наскількі це рішення правильне.
Це тест не на "думання", це тест на швидкісну обробку інформаціі. Якщо в житті в деякіх обставинах ви в змозі таке робити -- значить і на екзамені зможете. Тому вся філософія розгорнута навколо не вартує часу:) Це питання мотиваціі, правильного розуміння завдання та вміння оптимізувати час.

Bilka сказав...

Ей, подружко-блондинко, це тут хто?:-))