Вогонь. Вихідний день і я вже нікуди не спішу. Дістаю маленьку баночку і виливаю на себе аромат північного моря, крики чайок у холодному небі, жовте листя і глибокі лісові озера…Медова рідина проливається в моє волосся. Теплий халат переносить тіло в затишне ліжко пухких перин. Тону в подушках сонця, що сідає. Темно-червоне світло відбивається в оксамиті м’якого волокна. Береза в моїй кімнаті – карельська казка про сили вогню та потойбічні світи.
Земля. М’ята з виноградом. Хромовані поверхні і дерев’яні стіни. Стрімкість, уніфікація, темп, рвучкість, німецька чіткість – магазин, шоппінг-мол, бутік, кава, маркет, салон, магазин, магазин, магазин…….. М’ята з виноградом.
Вода. Сьогодні я хочу радості. Не дивного, не оригінального, не дорогого. Сьогодні я хочу бути впевненою, що все буде смачно. А те що я люблю – просто. По-італійськи - темпераментне та виразне. Пухкий білий крем на засмаглому плечі – знаю, що смачний, ще навіть не вкусивши. Вологе повітря обдуває розніжене сонцем обличчя, просякаючи через шпарину привідкритого вікна. Крутий поворот на узбережному серпантині, два кипариси вправо, шматок бірюзової гладі ліворуч, лежачий поліцейський, по кругу праворуч – виходжу, вдихаю, ниряю!
Повітря. Я розширюю простір своєї ванни. Відкручую пласку шляпку на піднятих плечиках, виливаючи на себе аромат швидкості, динаміки та експресії американського мегаполісу, в якому мене ніколи не було. Просторі кімнати фешенебельного готелю, важкі фундментальні меблі в зелену смужку та жовті лампи на вкритих золотом підставках. Підійти б та розтяти надвоє величезне вікно, впустити вітер на розпарене тіло, вдихнути арoмат BVLGARI з шістьма нулями, почути свист повітря у просторах 30-го поверху…
Відкриваю пляшечку. Малюю місця, в яких я ніколи не була. Виливаю ароматну піну. Перегортаю сторінку віртуального навігатора. Ось такі вони – мої пахучі фотоальбоми.
Приємні спогади та позитивні емоції я поміщаю не лише на сторінках фотоальбомів, жорстких дисках та поличках своєї пам’яті. Ще їх зберігають маленькі баночки з кремами та шампунями, привезені з різних країн – відряджень, відпусток, вікендів, шопінгів, лінувань, сувенірів. Можливо я скнара, жадібна білка, чи звичайнісінький плюшкін. Але справжня цінність цієї пахучої колекції з усього світу в тому, що ці маленькі ємності зберігають дорогоцінні спогади, асоціюють та надихають. Вони – не вітаміни для щоденної профілактики. Вони – пігулка на випадок хандри, або екстазі – під настрій. 
Вогонь. Вихідний день і я вже нікуди не спішу. Дістаю маленьку баночку і виливаю на себе аромат північного моря, крики чайок у холодному небі, жовте листя і глибокі лісові озера…Медова рідина проливається в моє волосся. Теплий халат переносить тіло в затишне ліжко пухких перин. Тону в подушках сонця, що сідає. Темно-червоне світло відбивається в оксамиті м’якого волокна. Береза в моїй кімнаті – карельська казка про сили вогню та потойбічні світи.
Земля. М’ята з виноградом. Хромовані поверхні і дерев’яні стіни. Стрімкість, уніфікація, темп, рвучкість, німецька чіткість – магазин, шоппінг-мол, бутік, кава, маркет, салон, магазин, магазин, магазин…….. М’ята з виноградом.
Вода. Сьогодні я хочу радості. Не дивного, не оригінального, не дорогого. Сьогодні я хочу бути впевненою, що все буде смачно. А те що я люблю – просто. По-італійськи - темпераментне та виразне. Пухкий білий крем на засмаглому плечі – знаю, що смачний, ще навіть не вкусивши. Вологе повітря обдуває розніжене сонцем обличчя, просякаючи через шпарину привідкритого вікна. Крутий поворот на узбережному серпантині, два кипариси вправо, шматок бірюзової гладі ліворуч, лежачий поліцейський, по кругу праворуч – виходжу, вдихаю, ниряю!
Повітря. Я розширюю простір своєї ванни. Відкручую пласку шляпку на піднятих плечиках, виливаючи на себе аромат швидкості, динаміки та експресії американського мегаполісу, в якому мене ніколи не було. Просторі кімнати фешенебельного готелю, важкі фундментальні меблі в зелену смужку та жовті лампи на вкритих золотом підставках. Підійти б та розтяти надвоє величезне вікно, впустити вітер на розпарене тіло, вдихнути арoмат BVLGARI з шістьма нулями, почути свист повітря у просторах 30-го поверху…
Відкриваю пляшечку. Малюю місця, в яких я ніколи не була. Виливаю ароматну піну. Перегортаю сторінку віртуального навігатора. Ось такі вони – мої пахучі фотоальбоми.
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар