Спогади напрокат

Чому мрійливі асоціації та приємні спогади відвідують мене, коли я їду за кермом? Напевно тому, що з машинами багато чого пов’язане в моєму житті – музика, подорожі, романтика дороги…

Чим більше гарних спогадів і вражень у мене переплітаються з машиною, тим частіше, їдучи дому з роботи я згадуватиму щось приємне.

Сьогодні асоціативна хвиля прослизнула в моїй підсвідомості стрічкою гардіанської дороги до чудового містечка Серміоне. Дорогою крізь в’юнкі узбережні серпантини та несподівано широкі клаптики сухих галявин. Повітря вологе і пекуче. А червоне світло табло видає час – 20:00…

«Візьми автівку на прокат!»
«Страшно…»
«Не страшно, а гарно! Беремо»

Взяти у відпустці машину на прокат – це рішення! Ділюсь враженнями, які я отримала подорожуючи озерними принадами Італії.

Переваги:

1. Перша і найголовніша, а все що далі цьому доповнення – ти сама собі хазяйка!
Ти не залежиш від примх місцевого транспорту. Тобі не потрібно весь час перепитувати слабо англомовних тіток на інформаційних стійках, як доїхати туди, куди ти сама не впевнена, що тобі треба.

2. Графік стає гнучким
В своїй «архітектурі» узбережжя озера Гарда чимось схоже на Кримське. Тут так само міста знаходяться одне від одного на відстані їзди, а не ходу. Важкувато вільно пересуватись між Ялтою та Алуштою, якщо розраховувати лише на автобус. Так само і на Гарді. Мій готель був у чудовому затишному містечку Паденде дель Гарда, а все бурхливе вечірнє життя, включно з їжею та магазинами – у Дезенцано та Серміоне. Завдячуючи колесам, щовечора я була там, де пахло найсмачнішою пастою та ментоловим морозивом з шоколадною крихтою! Зустріти коханого в аеропорту? Нема проблем - мені тут вже всі дороги рідні!

3. Твій маршрут залежить від твого настрою, а вибір розширюється
Це я перевірила, коли їдучи хайвеєм з Венеції до озера Гарда я раптом відчула гостре бажання звернути на Верону. Я ж хазяйка, тому нічого не завадило мені це зробити! Тільки уяви – лише хвилину тому ти прямувала заздалегідь спланованим маршрутом, а потім – бац-одна-мить – і Верона! З’являється азарт – починаєш вводити в навігатор назви містечок, про які чула з дитинства, а вони ось тут поруч, як на долоні, турне ля гош, 50 км і ти вже там!

4. Твої речі з тобою
Особливо актуально після того як нашопінгувавшись хочеться занирнути в озеро, а до готелю ще 30 кілометрів.

Чому я не брала машину раніше? Бо в мені жили упередження:

1. Дорого.
Так, це дорого. Але це того коштує. А ще варто промоніторити пропозиції в Інтернеті – завжди знаходиться бюджетний варіант.

2. Пакування
Безкоштовних паркувань мало, але вони є. Можна користуватись платними – заздалегідь спланувати на це бюджет, тоді не так шкода буде платити. В Італії є або паркомати, або заїзди на платні парковки із шлагбаумами. Головне навіть на паркуванні стати коректно)) Бо свій єдиний штраф ми знайшли на облаштованому паркуванні)

3. Бензин
В Італії пальне десь на 30% дорожче аніж у нас. Треба брати малолітражку - економніше. З іншого боку, якщо ти не плануєш порвати країну навхрест, то багато їздити не будеш. Для мене це був досвід комфорту на середніх відстанях. Ще лякає техніка заправки, але завжди ж можна попросити когось допомогти!

4. Маршрут незнайомий
А є хтось для кого він знайомий? Самі італійці не знають. Хіба вам дуже знайомий маршрут, коли ви їдете десь між Полтавою та Сумами? В Італії знаки зрозумілі, траси розумні, а навігаційна система – рішення для туристів-початківців. Навіть, якщо вона франкомовна)

5. Страшно

Це треба було на 1 місце ставити. «Страшно» містить все – боюсь збитись з дороги, я загублюсь, я потраплю в аварію, мене оштрафують за паркування, з мене знімуть більше грошей, я не знайду пункт здачі машини, я не звикла до чужої машини, у неї інші габарити…

Все «боюся» забуваються одразу ж після того, як ти з острахом вирулюєш з аеропортського паркування, руки мокро вчепились в шкіряне кермо, окуляри (ух, ура!) на твоєму носі, а не дома в Києві, в динаміках ще свіжий Armin, навігаторша волає по-жабячому, а в телефоні ніжна sms-ка від коханого. І тобі начхати, що кут розвороту не такий як «дома», дорога вужча, а правила їзди по колу - європейські, ти боязко придушуєш педаль газу, машинка слухається, ти мнеш її знову, вона відгукається і несе тебе гладкою магістраллю на відпочинок твоєї мрії…

…а потім туманним вогким вечором ти прямуєш з роботи до дому, знайома нота, зв’язок, і клаптики безкрайого озера пропливають повз твоє вухо.

Бери машину на прокат!