Мені здавалось, що цей день далеко. А він от вже сьогодні. Напрасований комірець, один хвостик стирчить трохи вище, велетенські банти, трохи розгублене, але таке щасливе обличчя, тоненькі ніжки в білих гольфах, випав передній молочний зуб – пухнаста біла кульбабка… Моя доня пішла у 1-ий клас!Мимоволі я почала згадувати свій перший день в школі. Те саме подвір’я, ты самі два хвостики з велетенськими бантами, хіба йшов дощ і тато тримав мене за руку. Сьогодні сонячно і прохолодно. І наче я на своїй, не на її лінійці стою. Тільки замість піонерських галстуків – шкільні шеврони. Замість гімну СРСР – естрадний виступ випускниці. Але це не важливо. Бо хвилювання в маленьких очах, розгублений погляд по сторонах, але гордість за те, що вона вже та
ка доросла, така велика – вона вже першокласниця! Нова сторінка маленького життя. Тут буде все: нові друзі, нові переживання, перші цілі, перші поцілунки, перші невдачі, перша гордість, перші досягнення. Школа змінилась ззовні, але не внутрішньо. В ній і сьогодні живе диво. В ній живуть мамині спогади, в ній живуть доціні нові враження. Сьогодні я повернулась у дитинство, а моя доня зробила крок назустріч дорослому світові. Ми щасливі! (Невже я вже мама школярки?!)
P.S. - Щоб ви і не сумнівались - у нас училка-перформер:-)
Публікації
Немає коментарів:
Дописати коментар