Є сенс шукати сенс свого життя

На днях я написала жартівливий пост про ниряння, а тепер бачу, що це був знак. Бо вчора запитання про сенс мого життя почало мене дійсно бентежити. Коли ти шукаєш, прагнеш змін не лише заради самих змін, відчуваєш, що тобі потрібен стрижень-дороговказ, який вестиме тебе і підтримуватиме у нелегкі хвилини… - саме в такі моменти ти задаєш собі запитання задане до тебе мільйони разів. Це запитання старезне і зморшкувате, воно спить під вовняним пледом десь далеко у закутках твоєї підсвідомості. І саме сьогодні, коли ти раптом відчуваєш, що щось в тобі ламається і тобі потрібна опора ти кричиш щодуху і… будиш його! «ДЛЯ ЧОГО Я НА ЦЬОМУ СВІТІ?».

У тебе є запитання, а відповідь є у Google. Завела я своє запитання пану-1000-відповідей і, звісно, посипались посилання та переходи на сенс життя. Інші люди теж питають, пишуть, шукають, хвилюються – живуть!

How to discover your life purpose in 20 minutes
How to discover your life purpose in 20 minutes (Як віднайти сенс свого життя за 20 хв). Стаття здалась мені дурною як тільки я прочитала заголовок. Але цікавість взяла своє, до того ж у мене була ціла година часу, тому витрати 20 хвилин на пошуки сенсу життя я собі абсолютно могла дозволити.

Скажу чесно – все, що я зробила за ці 20 хвилин мене дійсно вразило. Можливо я передивлюсь свої відповіді ще багато разів, але щось таке дуже важливе я таки зловила за хвіст і тепер це знання мене вже почало підтримувати. Стаття англійською, а мені дуже хочеться поділитись нею, щоб ви теж відчули щось «таке». Тому перекладати не буду, але суть коротко викладу. Звісно, вже переплівши з власним досвідом.

Що треба зрозуміти?
От історія про Брюса Лі, яка дуже допоможе у виконанні наступної вправи. Майстер з бойових мистецтв попросив Брюса навчити його всьому тому, що той вміє сам. Брюс приніс дві склянки, наповнені рідиною. «Перша склянка», - сказав він, «відображає всі твої знання про бойові мистецтва. Друга – всі мої знання про бойові мистецтва. Якщо ти хочеш наповнити свою чашу моїми знаннями, ти спершу маєш звільнити свою від своїх».
Звільніть свої думки від упереджень та стереотипів.

Що треба думати?
Підійдіть до завдання спокійно. Можливо як і я ви вже з першої фрази подумали, що це маячня. Що сенс життя все життя шукати треба, а не 20 хвилин. Що у вас немає часу на такі дурощі чи що це чергова балаканина просунутого «лікаря людських душ». Ну і нічого страшного. Голова думає, а руки роблять.

Що треба робити?
Беремо аркуш паперу (побільше, краще справжній, а не вордівський) і робимо наступне крок за кроком:
1. Пишеш зверху запитання – Яке справжнє призначення мого життя?
2. Пишеш відповідь (будь-яку!), яка першою спала на думку. Це не обов’язково має бути ціле речення. Короткої фрази достатньо.
3. Повторюєш крок 2 до тих пір, поки не заплачеш. Це і буде твоїм справжнім призначенням.

Як витримати?
Не важливо, ким ти є – керівником компанії, інженером, художницею, чи перекладачем. Коли ти будеш писати, не думай про свою роботу чи хобі. Якщо ти хочеш віднайти свій дійсний сенс життя, то спочатку маєш звільнити свідомість від всіх хибних та несправжніх призначень, яких навчило тебе суспільство. Включно із ідеєю, що у тебе може взагалі не бути призначення.

Отже, ти починаєш писати. До 10 пунктів список розростається швидко, а потім можна застрягти. Повторюєшся, або перефразовуєш. Це нічого. Потрібно просто продовжувати. Головне не припинити і не кинути писати. Купа людей зробила цю вправу і у всіх свій досвід, але є типові «майлстоуни». Можливо доведеться написати 100 пунктів, а можливо 44. Не в кількості справа, а в тому, щоб не кинути доки не напишеш те, від чого заплачеш. До речі, відчуття спротиву дійсно проходить згодом – головне не дати собі втекти і не знайти іншу «важливу» справу на пів дороги.

Ти можеш помітити. Що деякі відповіді трохи тебе зачепили. Ти ще не плачеш, але щось тебе торкнуло. Такі відповіді треба відмітити. Біля них стає «тепліше». Це ще не дійсна єдина відповідь, бо ти не плачеш, але дуже близько. Кожна з них – шматочок твого призначення, але по окремості не працює. Перечитай їх, коли застрягнеш.

Коли я зробила цю вправу, вона зайняла у мене 40 хвилин. І я отримала відповідь на 44 кроці. Деякі «теплі» відповіді виникали на кроках 8, 23, 29, 34 та 36. Відчуття спротиву прийшло до мене десь на кроці 30. Дійсно захотілось встати і піти, закривши блокнот. Але я дочитала статтю до кінця, тому знала, що таке буде і витримала. З 30 кроку я почала писати майже без емоцій, в голові було одне – «пишу поки хоча б щось приходить в голову». Ніби робила домашнє завдання. Раптом я зрозуміла, що деякі слова я повторюю набагато частіше – любов, натхнення, турбота, сила… І на 44 кроці я вирішила об’єднати їх в одне речення, викинувши непотрібні елементи. Коли я написала «сила духу» - заплакала. Це словосполучення і є серцем мого призначення. От як воно звучить:

«Щодня міняти світ – любов’ю, натхненням, силою духу, новизною погляду і
турботою. Нести віру у перемогу сильних духом, чистих думками
та рішучих у своєму бажанні змінювати світ на краще”.

Для сторонньої людини це може звучати банально, але після того як ти проробиш всю вправу – повір, твої слова отримають свій дійсний сенс. В першу чергу для тебе самого.

І найголовніше. Знайти спосіб, щоб цей «сенс» був завжди з тобою – в твоїй голові, серці і діях. І не забувати, що гарні поради можна знайти з Google : -)

Прочитайте статтю How to discover your life purpose in 20 minutes, автор Steve Pavlina.